Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1409/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А)
до Фізичної особи - підприємця Шитілової Вікторії Сергіївни, АДРЕСА_1
простягнення 5 564,00 грн.
без виклику учасників справи
Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до фізичної особи - підприємця Шитілової Вікторії Сергіївни про стягнення коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю у розмірі 5 564,00 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства, а саме надання недостовірних відомостей щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що стало підставою для незаконного отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину у сумі 5 564,00 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1409/24. Розгляд справи № 922/1409/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 29.04.2024 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0600263671691).
Проте, ухвала суду від 29.04.2024 року про відкриття провадження у справі № 922/1409/24 була повернута поштовим відділенням “Укрпошти” на адресу суду 09.05.2024 року (штрих код поштового відправлення 0600263671691.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.
Проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву так і не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 31.07.2020 року фізична особа - підприємець Шитілова Вікторія Сергіївна (відповідач) звернулась до Харківський обласний центр зайнятості із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, у зв'язку із зупиненням діяльності з 04.05.2020 року відповідно до статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 306 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 453).
Також, позивач зазначає, що на підставі поданої відповідачем заяви та доданих до неї документів: засвідченої копії наказу про зупинення діяльності № б/н від 30.04.2020 року, копії наказу про відновлення діяльності від 30.06.2020 року; відомості про фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги частини 3 статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення»; довідки про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2019 року по 29.02.2020 року у повному обсязі, позивачем 04.08.2020 року було прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину (наказ № 1668 від 14.08.2020 року).
За твердженнями позивача, згідно пункту 15 Порядку та наданих відповідачем відомостей від 31.07.2020 року за період з 04.05.2020 року по 30.06.2020 року, позивачем 21.09.2020 року було перераховано відповідачу відповідно до платіжного доручення № 16789 від 21.09.2020 року допомогу по частковому безробіттю у сумі 5 564,00 грн.
Також позивач зазначає, що згідно з пунктом 23 Порядку центр зайнятості має право перевіряти відомості, подані роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, для отримання коштів Фонду та зупинити перерахування роботодавцю коштів Фонду для виплачування працівникам/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину у разі відмови або перешкоджання роботодавцем /фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, у проведенні перевірки, виявленні фактів подання Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.
У зв'язку зі чим, позивачем з метою перевірки відомостей та документів, поданих відповідачем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, керуючись пунктом 21 Порядку було направлено запит щодо сплати єдиного внеску платниками, які отримали допомогу по частковому безробіттю, на який 21.05.2021 року отримано лист Головного Управління ДПС у Харківській області № 10471/5/20-40-24-15-20 від 30.04.2021 року, та встановлено, що відповідачем на дату звернення до позивача 31.07.2020 року для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину було надано недостовірні відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, саме в доданій до заяви довідки про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наданої на підставі звітних відомостей за період з 01.11.2019 року по 29.02.2020 року значиться інформація про сплату ЄСВ у повному обсязі, тоді як відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області, за вказаний період ЄСВ станом на 31.07.2020 року сплачено не було, про що складений акт № 5668 від 01.10.2021 року.
Відповідно до пункту 19 порядку, фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, несе відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину, та цільове використання коштів Фонду відповідно до законодавства.
Відповідно до абзацу 2 пункту 21 Порядку, у разі виявлення факту подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, недостовірних документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги, кошти, отримані роботодавцем фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, повертаються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», допомога по частковому безробіттю на період карантину, надається у розі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Проте, відповідачем вищевикладених вимог дотримано не було, та внаслідок подання недостовірних відомостей щодо сплати ЄСВ у довідці доданої до заяви про надання допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину від 31.07.2020 року, останнім було незаконно отримано допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину у сумі 5 564,00 грн. У зв'язку із чим. позивачем було прийнято наказ № 715 від 05.10.2021 року «Про повернення коштів, виплачених як допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину фізичній особі - підприємцю Шитіловій В.С.» щодо вжиття заходів по поверненню коштів виплачених відповідачу за період з 04.05.2020 року по 20.06.2020 року у сумі 5 564,00 грн..
На адресу відповідача було направлено претензію № ХМЦЗ-02-11657 від 06.10.2021 року з вимогою добровільно повернути сплачені кошти у сумі 5 564,00 грн. виплачені як допомога по частковому безробіттю на період карантину.
Проте вищевказана вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року доповнено Закон України "Про зайнятість населення" статтею 47-1 "Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2”, яка набула чинності 02.04.2020 року.
Статтею 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та пунктом 21 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 306 (в редакції постанови КМУ від 03.06.2020 року № 453) визначено, що у разі виявлення факту подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, недостовірних документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги, кошти, отримані роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги.
Згідно вимог частини 1 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції, що діяла на момент подання документів відповідачем), допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричинені коронавірусом SARS-СоV-2, надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Частиною 2 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення” встановлено, що для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Пунктом 23 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, передбачено, що Центр зайнятості має право перевіряти відомості, подані роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти перерахування роботодавцю коштів Фонду для виплати працівникам/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину в разі відмови або перешкоджання роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, у проведенні перевірки, виявлення фактів подання Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.
Центр зайнятості контролює цільове використання коштів, що перераховуються роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, шляхом проведення відповідної перевірки протягом 90 календарних днів після останньої виплати такої допомоги працівникам та має право отримувати від роботодавця необхідні пояснення з відповідних питань, у тому числі в письмовій формі.
Згідно пункту 19 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, несе відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та цільове використання коштів Фонду відповідно до законодавства.
Абзацом 2 пункту 21 вказаного Порядку визначено, що у разі виявлення факту подання фізично особою - підприємцем, який є застрахованою особою, недостовірних документів відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, кошти, отримані фізичною особою - підприємцем, який є застрахована особою, повертаються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
З аналізу вищевикладеного слідує, що статтею 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 встановлено вичерпний перелік підстав для набуття права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, зокрема, надання звітності про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Як вбачається із матеріалів справи, та відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 30.04.2021 року, відповідачем надано недостовірні дані щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності, а саме згідно з інтегрованою карткою платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 у відповідача сплата по єдиному внеску станом на 31.07.2020 року за період з 01.11.2019 року по 29.02.2020 року - відсутня.
Вищевказані порушення були зафіксовані в акті від 01.10.2021 року № 5668 перевірки відомостей поданих фізичною особою - підприємцем Шитіловою Вікторією Сергіївною для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
З аналізу вищевикладеного слідує, що за результатами перевірки було встановлено надання відповідачем недостовірних даних щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності з 01.11.2019 року по 29.02.2020 року.
Відповідно до абзацу 2 пункту 21 та пункту 22 вищевказаного Порядку, у разі виявлення факту подання фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, недостовірних документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, кошти, отримані фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину не надаються роботодавцям/фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, якими не дотримано вимоги статті 47-1 Закону та Порядку.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем було незаконно отримано допомогу по частковому безробіттю на період карантину у сумі 5 564,00 грн., чим було завдано шкоди Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем у відповідності до положень господарського процесуального кодексу України, будь-яких доказів у спростування позовних вимог до суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме: про стягнення з відповідача коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю у розмірі 5 564,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 3 028, 00 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шитілової Вікторії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А, ЄДРПОУ 03491277) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А, ЄДРПОУ 45149645) кошти, виплачені як допомога по частковому безробіттю у розмірі 5 564,00 грн., та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Реквізити сторін:
позивач: Харківський обласний центр зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А, ЄДРПОУ 03491277) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А, ЄДРПОУ 45149645);
Відповідач: Фізична особа - підприємець Шитілова Вікторія Сергіївна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "28" червня 2024 р.
Суддя О.О. Ємельянова