28 червня 2024 р. Справа № 520/2528/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., м. Харків, по справі № 520/2528/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24.10.2016 року у формі подання "Про скасування рішення про оформлення набуття громадянства", яким скасовано рішення УМВС України в Харківській області від 03.07.2006 року про набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Атакішиєвою Айсел ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Атакішиєвою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заяву не було подано особою в зазначений законом строк, а вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
Позивач не погодився із такою ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження пропуску строку звернення до суду з поважних причин.
За приписами частини першої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Так, судовим розглядом встановлено, що від представника позивача надійшла заява до суду першої інстанції, в якій він просив поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, посилаючись на те, що після залишення постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі №520/26872/21 апеляційної скарги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 про залишення позовної заяви без розгляду, без змін, позивач в межах шестимісячного строку, звернувся до суду з новим позовом. Однак, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року у справі №520/37612/23 було повернуто з підстав порушення вимог об'єднання позовних вимог. Усунувши недоліки позову, вказані в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року у справі №520/37612/23, позивач втретє звернувся до суду з позовною заявою від 29.01.2024 року. Крім того, в заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача посилається на введення в Україні воєнного стану, масовані ракетні обстріли території міста Харків, часта відсутність електроенергії та побоювання позивача за власне життя та життя своєї родини.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19, постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21.
Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ “дізналася” та “повинна була дізнатися” дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об”єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №320/7204/21).
Таким чином, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження власних доводів з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказанність задекларованого позивачем твердження, але не має обов'язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного суду від 14.09.2023 у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Також суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р у справі №990/139/23 "Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів".
Так судом з матеріалів справи встановлено, що позивач 29 січня 2024 року звернувся до суду з вказаним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24.10.2016 року у формі подання "Про скасування рішення про оформлення набуття громадянства", яким скасовано рішення УМВС України в Харківській області від 03.07.2006 року про набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1 .
При цьому в клопотанні про поновлення строку звернення до суду з позовом позивач посилається на те, що про зміст оспорюваного рішення він дізнався з відповіді ГУ ДМС України в Харківській області від 01.12.2021 року наданого на адвокатський запит, який позивачем отриманий 3.12.2021 року.
У відповідності до матеріалів справи судом встановлено, що 15.12.2021 року позивач вперше звернувся з аналогічним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
За наслідками розгляду вказаної позовної заяви Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 року по справі № 520/26872/21 позов залишений без розгляду з огляду на неодноразове не прибуття позивача у судове засідання.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року вказану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів зазначає, що вказаними судовими рішеннями встановлено, позивач будучі належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи без поважних причин не з'явився в судові засідання призначені 01.03.2022 р., 10.11.2022 р., 25.11.2022 р., 08.12.2022 р., 13.01. 2022 р.
Представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що після отримання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі №520/26872/21, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на загальних підставах, в межах строку звернення до суду, звернувся з позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача отримав копію постанови від 20.07.2023 року у справі №520/26872/21 21.07.2023 року, а з аналогічним позовом до суду звернувся 26.12.2023 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі №520/37612/23 вказану позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з позовними вимогами, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24.10.2016 року у формі подання "Про скасування рішення про оформлення набуття громадянства", яким скасовано рішення УМВС України в Харківській області від 03.07.2006 року про набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з його неповнолітніми дітьми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 2) зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ГУ МВС України в Харківський області 08.08.2006 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом видалення з інформаційної системи підсистеми ФМ "Недійсні документи" ЄІАС УМП ДМС України інформацію (відомості) про недійсність паспорту громадянина України, - залишено без руху з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог та пропуску позивачем №1 ( ОСОБА_1 ) строку звернення до суду.
Також, вказаною ухвалою надано оцінку підставам строку звернення до суду в частині доводів про зміну представника позивача на початку 2023 року, неотримання засобами поштового зв'язку ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 №520/26872/21, а також доводів щодо початку перебігу строку звернення до суду з моменту нової відповіді Головного управління державної міграційної служби України у Харківській області від 03.11.2023 на звернення адвоката ОСОБА_9 щодо надання інформації з ФМ "Недійсні документи" ЄІАС УМП ДМС України. Вказані обставини визнані судом неповажними, клопотання про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення.
В подальшому, ухвалою суду від 10.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у справі №520/37612/23 повернуто позивачам у зв'язку з її відкликанням представником позивачів.
Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що представник позивача помилково дійшов висновку про те, що з моменту прийняття постанови Другим апеляційним адміністративним судом від 20.07.2023 у справі №520/26872/21 у позивача розпочався новий перебіг шестимісячного строку звернення до суду, оскільки як зазначалося вище шестимісячний строк звернення до суду з позовом у відповідності до приписів ст. 122 КАСУ обчислюються з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а враховуючи те, що позивач підтверджує, що він дізнався про порушення свого права ще у грудні 2021 році, то строк звернення до суду з позовом закінчився ще у червні 2022 року.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що на час отримання представником позивача постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 р. строки звернення до суду з позовом вже закінчилися, при цьому позивачем та його представником не наведено жодних доказів та обгрунтувань наявності обставин, які перешкоджали звернутися до суду з позовом зразу після отримання судового рішення без затримок і жодних зволікань.
Посилання представника позивача на той факт, що у спірний період адвокат уклав договір на правову допомогу з дітьми позивача не впливає на перебіг строку звернення до суду ОСОБА_1 та не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки безпосередньо між позивачем та його адвокатом згідно доводів апеляційної скарги такий договір був укладений ще 15.02.2023 року.
Згідно Довідки про доставку електронного листа судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача Вітер Г.Р. отримав копію постанови від 20.07.2023 року у справі №520/26872/21 21.07.2023 року, при цьому договір про надання правничої допомоги, як зазначає адвокат в апеляційній скарзі було повторно укладено з позивачем ще 15.02.2023 року, тобто до прийняття постанови Другим апеляційним адміністративним судом у справі №520/26872/2, а позову вдруге поданий майже більше ніж через 5 місців після отримання постанови Другого апеляційного адміністративного суду.
У відповідності до ч. 7 ст. 251 КАСУ якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач та його представник були обізнані про залишення позову без розгляду починаючи з 21.07.2023 року, при цьому з позовом вдруге звернулися 26.12.2023 року не навівши доказів в підтведження існування обставин, що заважили їм звернутися до суду з позовом вдруге одразу після отримання судового рішення.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 КАСУ особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Позивач в апеляційній скарзі посилається, що позивачем було усунено підстави з яких ухвалою Харківського адміністративного суду від 13.01.2023 року позов залишено без розгляду, проте не наводить поважних причин неможливості звернення до суду з позовом вдруге майже більше ніж через 5 місяців.
Щодо посилань представника позивача як на причину поважності пропуску строку звернення до суду введення на території України з 24.02.2022 року воєнного стану, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт запровадження в Україні воєнного стану не є підставою для поновлення процесуального строку, що неодноразового зазначалось в постановах Верховного суду від 02.11.2023 у справі №520/8241/23 від 04.04.2023 у справі №140/1487/22, від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, від 23.12.2022 у справі №760/5369/19.
При цьому, обставини, спричинені обмеженнями воєнного стану чи обстановкою на території м.Харків, та які об'єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду (як-то, перебування в окупації, знищення чи пошкодження житла, отримання тілесних ушкоджень внаслідок ракетного обстрілу тощо) позивачем в заяві не вказано, належні і допустимі докази суду не надано.
Таким чином, встановлені Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 у справі №520/26872/21 обставини щодо неодноразової неявки позивача у судові засідання без поважних причин, звернення до суду з позовом вдруге майже більше ніж через п?ять місяців з дня отримання постанови суду апеляційної інстанції свідчить про триваючу пасивну поведінку позивача щодо участі у розгляді справи та зверненні до суду з вказаним позовом.
Колегія суддів зазначає, що триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Натомість, заявляючи клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та їх поновлення, позивач не надає доказів поважності причин пропуску цього строку, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, починаючи з моменту порушення його прав.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 520/12477/22.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неповажність зазначених представником позивача в заяві про поновлення строку обставин.
Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 1 ст. 123 КАС України).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 ст.123 КАС України).
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 по справі № 520/2528/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій