Головуючий І інстанції: К.І. Клочко
28 червня 2024 р. Справа № 440/3509/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2024, по справі № 440/3509/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19.11.1993 року по 04.01.2002 рік з пільговим стажем за Списком №1, який складає 3 роки 11 місяців 12 днів та з 09.01.2002 року по 24.12.2008 рік з пільговим стажем за Списком №1, який складає 5 років 6 місяців 3 дні на ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп»;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за Списком №1.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 частково задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії №163750018645 від 19.03.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 19.11.1993 по 04.01.2002, з 09.01.2002р. по 16.17.2002, з 16.10.2002 по 16.04.2003, з 14.05.2003 по 09.06.2003, з 12.09.2003 по 01.02.2004, з 02.02.2004 по 30.08.2004, з 31.08.2004 по 31.05.2005, з 06.06.2005 по 31.08.2006, з 04.09.2006 по 31.08.2007, з 03.09.2007 по 24.12.2008 в ТОВ «Завод газорозрядних ламп» до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог зазначало про не врахування судом першої інстанції, що приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії пенсійний орган діяв згідно вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не підтверджено необхідні періоди роботи за Списком №1, що не дає право на розрахунок стажу на інших умовах ніж це здійснено відповідачем.
Апелянт вказував, що страховий стаж позивача становить 30 років 07 місяців, пільговий стаж не підтверджено, що не дає право на призначення пенсії.
Зазначав, що не погоджується з зарахуванням періодів роботи з 19.11.1993 по 04.01.2002, з 09.01.2002 по 16.17.2002, з 16.10.2002 по 16.04.2003, з 14.05.2003 по 09.06.2003, з 12.09.2003 по 01.02.2004, з 02.02.2004 по 30.08.2004, з 31.08.2004 по 31.05.2005, з 06.06.2005 по 31.08.2006, з 04.09.2006 по 31.08.2007, з 03.09.2007 по 24.12.2008 в ТОВ «Завод газорозрядних ламп» до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в наданій довідці від 10.07.2013 №14 про періоди роботи з 09.01.2002 по 24.12.2008 відсутній підпис головного бухгалтера, відсутня довідка про перейменування підприємства ТОВ «Завод газорозрядних ламп», а за таких обставин надана довідка за ці періоди не відповідає додатку 5 Порядку №637.
Зауважував, що відсутність підтвердження пільгового стажу належними доказами не породжує для останнього виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах (правовий висновок підтверджено Постановою Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №484/2323/16-а).
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 12 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та пакетом документів.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №163750018645 від 19 березня 2024 року, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу згідно чинного законодавства.
В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що довідка № 14 від 10 липня 2013 не відповідає додатку № 5 Порядку № 637, а саме відсутній підпис головного бухгалтера та не додано документа про перейменування підприємства.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах та необхідності зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII.
Порядок дій територіальних органів Пенсійного фонду України при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб - громадян з приводу призначення, перерахунку пенсії конкретизований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1), у силу яких рішення за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження документів у формі протоколу.
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, після 21.08.1992 робочі місця мають бути атестовані за умовами праці. Разом з тим непроведення атестації робочих місць не може бути підставою для позбавлення громадян права на соціальний захист шляхом призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Тобто головним чинником для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є достатній стаж роботи в шкідливих умовах (до 20.08.1992 передбачений Списком № 1, після 21.08.1992 підтверджений атестацією робочого місця) та загальний стаж роботи.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданої 13 серпня 1992 року, ОСОБА_1 з 19.11.1993 по 04.01.2002 (запис №3), з 09.01.2002р. по 16.07.2002 (запис №7), з 16.10.2002 по 16.04.2003 (запис №10), з 14.05.2003 по 09.06.2003 (запис №12), 12.09.2003 по 01.02.2004 (запис №20), з 02.02.2004 по 30.08.2004 (запис №22), з 31.08.2004 по 31.05.2005 (запис №24), з 06.06.2005 по 31.08.2006 (запис №27), з 04.09.2006 по 31.08.2007 (запис №29), з 03.09.2007 по 24.12.2008 (запис №31) працювала в ТОВ «Завод газорозрядних ламп» на посаді відкатника- вакуумника.
Крім того, позивачем надано накази від 28.11.2001 № 19 та від 02.02.2004 № 045-А про атестацію робочих місць, копію висновків від 19.08.2002 № 04-251/5, від 06.08.2004 №04-279/5 державної експертизи умов праці щодо правильності застосування Списків №1 та №2 у ТОВ "Завод ГРЛ" та у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп", у якому зазначено, що експертиза на правильність застосування Списків №№ 1, 2, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах, показала, що вказані умови застосовані правильно.
Таким чином, відповідно до законодавства України позивач працювала за професією відкатник-вакуумник у виробництві устаткування для радіо, телебачення та зв'язку, що передбачено Списком №1, та підтверджено наказами про атестацію робочих місць та висновками експертиз умов праці щодо правильності застосування Списків №1 та №2 у ТОВ "Завод ГРЛ" та у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп", а також довідкою від 10.07.2013 №14 про періоди роботи з ОСОБА_1 09.01.2002 по 24.12.2008 у ТОВ "Завод газорозрядних ламп", а відтак має право на зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 спірного періоду роботи за професією відкатник- вакуумник.
Отже, зазначені періоди роботи позивача на посаді відкатника- вакуумника підлягають зарахуванню до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо доводів апелянта, що надані позивачем уточнюючі довідки не відповідають Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, зокрема щодо відсутності підпису бухгалтера, колегія суддів зауважує, що пенсіонер не може нести відповідальність за правильність оформлення уточнюючих довідок підприємством.
Разом з цим, згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
У спірних правовідносинах недоліки поданої позивачем довідки, які слугували правовою підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не є перешкодою для призначення вказаної пенсії, враховуючи також наявність у трудовій книжці позивача записів про відповідні періоди роботи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених в оскаржуваному рішенні пенсійного органу підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163750018645 від 19.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , та наявність підстав для його скасування.
Враховуючи межі перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2023.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 по справі № 440/3509/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов