28 червня 2024 р. Справа № 480/8574/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, м. Суми, по справі № 480/8574/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області , Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головне управління ПФУ у Кіровоградській області від 08.03.2023 року за № 183450011721 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Кіровоградській області зарахувати позивачу до страхового стражу наступні періоди його роботи: з 10.07.1991 року по 25.01.1992 року на посаді начальника участка Малого науково-виробничого підприємства «МЭТ» (0 років 6 місяців 16 днів); з 15.10.1999 року по 28.06.2005 року на посаді виконавцем робіт з внутрішнього оздоблення та менеджера з обліку і комплектації відділу постачання Об'єднання Макском Електро (5 років 8 місяців 14 днів); з 17.04.2006 року по 12.05.2008 року на посаді підсобним робітником ТОВ «ПП Продцентр» (2 роки 0 місяців 26 днів); з 17.05.2013 року по 10.12.2013 року на посаді комірника на складі № 19 готової продукції м. Вітебськ у відділ по роботі з клієнтами Республіки Білорусь управління реалізації продукції для професійної підготовки (навчання) ВАТ «Белшина» (0 років 6 місяців 24 дні); з 19.01.2015 року по 15.06.2015 року на посаді лісоруба 5 розряду ТОВ «Вудворд Групп» (0 років 4 місяці 28 днів); з 03.08.2015 року по 06.01.2016 року на посаді водія ТОВ «ВитТоргТранс» (0 років 5 місяців 4 дні); з 10.02.2016 року по 05.09.2016 року на посаді прибиральника території у відділі автостоянок і парковок Унітарного комунального транспортного підприємства «Вітебське трамвайно-тролейбусне управління» (0 років 6 місяців 27 днів); з 19.11.2020 року по 15.11.2022 року на посаді учня слюсаря-ремонтника та сторожа дільниці зеленого господарства (дільниця 160) АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання інжиніринг» (1 рік 11 місяців 28 днів); з 10.12.2022 року по 09.03.2023 період отримання допомоги по безробіттю в Сумській філії Сумського обласного центру зайнятості (0 років 3 місяці 0 днів);
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Кіровоградській області призначити позивачу пенсію за віком з дня досягнення позивачем пенсійного віку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 частково задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.03.2023 року № 183450011721 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.03.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з зарахуванням до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 10.07.1991 року по 25.01.1992 року на посаді начальника ділянки Малого науково-виробничого підприємства «МЭТ»; з 15.10.1999 року по 28.06.2005 року на посаді виконавця робіт з внутрішнього оздоблення та менеджера з обліку і комплектації відділу постачання Об'єднання «Макском-Электро»; з 17.04.2006 року по 12.05.2008 року на посаді підсобного робітника ТОВ «ПП Продцентр»; з 17.05.2013 року по 10.12.2013 року на посаді комірника на складі № 19 готової продукції м. Вітебськ у відділ по роботі з клієнтами республіки білорусь управління реалізації продукції для професійної підготовки (навчання) у ВАТ «Белшина; з 19.01.2015 року по 15.06.2015 року на посаді лісоруба 5-го розряду у ТОВ «Вудворд Групп»; з 03.08.2015 року по 06.01.2016 року на посаді водія у ТОВ «ВитТоргТранс»; з 10.02.2016 року по 05.09.2016 року на посаді прибиральника території у відділі автостоянок і парковок Унітарного комунального транспортного підприємства "Витибское трамвайно-троллейбусное управление"; з 19.11.2020 року по 15.11.2022 року на посаді учня слюсаря-ремонтника та сторожа дільниці зеленого господарства (дільниця 160) в АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання інжиніринг» та періоду отримання допомоги по безробіттю з 07.02.2023 року по 01.03.2023 в Сумській філії Сумського обласного центру зайнятості.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судовий збір у розмірі 858 грн. 88 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що вік позивача при звернені до пенсійного органу - 61 рік. При цьому страховий стаж позивача становить 27 роки 06 місяців 19 днів.
Відтак, за результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності позивача в російській федерації з 15.10.1999 по 28.06.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1989. Представник зазначає, що відповідно до Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", у відносинах, зокрема, з російською федерацією зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР. У зв'язку з цим при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) та території російської федерації по 31 грудня 1991 року.
Також, вказує, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи позивача в республіці білорусь з 17.04.2006 по 12.05.2008, з 17.05.2013 по 10.12.2013, з 03.08.2015 по 06.01.2016, з 10.02.2016 по 05.09.2016 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1989, оскільки відсутні документи про сплату страхових внесків. При цьому, на думку відповідача, зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 періодів роботи на території державучасниць Спідружності Незалежних Держав здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Угоди про гарантії прав громадян СНД, на території яких проводилася трудова діяльність. Вказує, що інформацію, яка є в наявності в індивідуальному особовому рахунку за період з 01.01.2003 по 31.12.2016, що викладена у довідці Першотравневого районного відділу м. Вітєбськ від 17.05.2022 № 35-43/237, взяти до уваги неможливо, оскільки документ завірений штампом та печаткою на іноземній мові.
Таким чином, на думку відповідача, право на призначення пенсії, відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 63-річного віку.
Bраховуючи вище викладене, відповідач вважає, що дії Головного управління є правомірними та у спірних правовідносинах відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 01.03.2023 про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 08.03.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення № 183450011721 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю на час звернення необхідного стажу роботи (а.с. 10).
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить 61 рік; страховий стаж становить 22 роки 1 місяць 27 днів.
За результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності в російській федерації з 15.10.1999 по 28.06.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1989.
Зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 періодів роботи на території держав-учасниць Спідружності Незалежних Держав (далі - СНД) здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Угоди про гарантії прав громадян СНД, на території яких проводилася трудова діяльність. З огляду на викладене, до страхового стажу не зараховані періоди роботи в Білорусії з 17.04.2006 по 12.05.2008, зі 17.05.2013 по 10.12.2013, з 03.08.2015 по 06.01.2016, з 10.02.2016 по 05.09.2016 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1989, оскільки відсутні документи про сплату страждаих внесків.
Водночас, інформацію, яка є в наявності в індивідуальному особовому рахунку за період з 01.01.2003 по 31.12.2016 від 17.05.2022 № 35-43/237, що видана Першотравневим районним відділом м. Вітебськ, взяти до уваги неможливо, оскільки документ завірений штампом та печаткою на іноземній мові. Пунктом 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. за № 22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 визначено, документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Для врахування інформації, яка зазначена в документі від 17.05.2022 № 35-43/237, слід надати переклад штампу та печатки, завірених нотаріально.
Право на пенсійну виплату відповідно до ст. 26 Закону заявник набуде після досягнення 63-річного віку, з 08.03.2024.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.03.2023 року № 183450011721 про відмову у призначення пенсії підлягають скасуванню, а належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з та зарахувати періоди роботи з з 10.07.1991 року по 25.01.1992 року на посаді начальника ділянки Малого науково-виробничого підприємства “МЭТ”; з 15.10.1999 року по 28.06.2005 року на посаді виконавця робіт з внутрішнього оздоблення та менеджера з обліку і комплектації відділу постачання Об'єднання “Макском-Электро”; з 17.04.2006 року по 12.05.2008 року на посаді підсобного робітника ТОВ “ПП Продцентр”; з 17.05.2013 року по 10.12.2013 року на посаді комірника на складі № 19 готової продукції м. Вітебськ у відділ по роботі з клієнтами республіки білорусь управління реалізації продукції для професійної підготовки (навчання) у ВАТ “Белшина; з 19.01.2015 року по 15.06.2015 року на посаді лісоруба 5-го розряду у ТОВ “Вудворд Групп”; з 03.08.2015 року по 06.01.2016 року на посаді водія у ТОВ “ВитТоргТранс”; з 10.02.2016 року по 05.09.2016 року на посаді прибиральника території у відділі автостоянок і парковок Унітарного комунального транспортного підприємства "Витибское трамвайно-троллейбусное управление"; з 19.11.2020 року по 15.11.2022 року на посаді учня слюсаря-ремонтника та сторожа дільниці зеленого господарства (дільниця 160) в АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання інжиніринг” та періоду отримання допомоги по безробіттю з 07.02.2023 року по 01.03.2023 в Сумській філії Сумського обласного центру зайнятості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; (...) з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2 Порядку №637 визначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.
Колегія суддів враховує, що затвердженням пенсійного органу, позивач мав право на призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV при досягненні 60 років та за умови підтвердження наявності страхового стажу не менше 30 років.
Пенсійний орган за заявою позивача про призначення пенсії за віком обчислив його страховий стаж тривалістю 27 років 06 місяців 19 днів та дійшов висновку, що цього стажу недостатньо для призначення їй пенсії за віком.
При цьому ГУПФ України в Кіровоградській області при обчисленні страхового стажу позивача не враховані періоди його трудової діяльності: 15.10.1999 по 28.06.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1989, оскільки з російською федерацією зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР; періоди роботи позивача в республіці білорусь з 17.04.2006 по 12.05.2008, з 17.05.2013 по 10.12.2013, з 03.08.2015 по 06.01.2016, з 10.02.2016 по 05.09.2016 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1989, оскільки відсутні документи про сплату страхових внесків; з 01.01.2003 по 31.12.2016, оскільки документ завірений штампом та печаткою на іноземній мові.
Оцінюючи наведені доводи пенсійного органу, колегія суддів виходить з такого.
Трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Проте окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №428/7863/17 та враховується судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Колегія суддів дослідивши копію трудової книжки позивача встановила, що в ній у хронологічному порядку наведені записи про трудову діяльність ОСОБА_2 із зазначенням дати прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи, реквізитів розпорядчих документів, засвідченням цих записів підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства.
При цьому трудові книжки не містить записів про переривання періодів трудової діяльності ОСОБА_1 у вищезазначені періоди.
Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки роботодавцем та на нього не можуть бути покладені негативні наслідки недотримання роботодавцем вимог щодо правильності заповнення трудової книжки та виправлення помилок у ній.
Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 щодо спірного періоду наявні такі записи (зв. бік а.с.12-16):
- 10.07.1991 року - прийнятий на роботу начальником ділянки Малого науково-виробничого підприємства “МЭТ” (наказ від 10.07.1991 року № 12) (запис № 06);
- 25.01.1992 року - звільнений з посади у зв'язку з реорганізацією підприємства (наказ від 22.11.1991 № 33) (запис № 07).
Запис № 06 трудової книжки позивача, а саме дата звільнення з посади має виправлення, однак вказане виправлення засвідчене належним чином відповідальною особою та завірене печаткою підприємства.
Разом з тим, відповідно до розрахунку стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 до стажу позивача зараховано період його роботи начальником ділянки Малого науково-виробничого підприємства “МЭТ” з 10.07.1991 по 22.11.1991 (зв. бік а.с.17).
Отже, підстави незарахування вказаного періоду роботи у повному обсязі у рішенні про відмову у призначенні пенсії та відзиві на позовну заяву відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач зобов'язаний врахувати період роботи позивача з 10.07.1991 року по 25.01.1992 на посаді начальника ділянки Малого науково-виробничого підприємства “МЭТ” у повному обсязі.
Щодо незарахування періодів роботи позивача з 19.11.2020 року по 15.11.2022 року на посаді учня слюсаря-ремонтника та сторожа дільниці зеленого господарства (дільниця 160) АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання інжиніринг” у повному обсязі.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
За висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11.10.2023 р. у справі за № 340/1454/21 відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення позивача права позивача на перерахунок пенсії
Крім того, колегія суддів зауважує, що, за загальним правилом, несвоєчасна сплата (несплата) підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, ненадання страхувальником індивідуальних відомостей про застрахованих осіб, не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача період роботи з 19.11.2020 по 15.11.2022.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судому постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 15.10.1999 року по 28.06.2005 року на посаді виконавця робіт з внутрішнього оздоблення та менеджера з обліку і комплектації відділу постачання Об'єднання "Макском-Электро", колегія суддів зазначає наступне.
Дослідженням трудової книжки позивача в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що ОСОБА_1 :
- 15.10.1999 - прийнятий на посаду виконавця робіт з внутрішнього оздоблення Об'єднання "Макском- Электро" (наказ від 15.10.1999 № 15/1015) (запис № 16);
- 24.02.2002 - переведений на посаду менеджера з обліку і комплектації відділу постачання Об'єднання "Макском-Электро" (наказ від 24.02.2002 № 24/205) (запис № 17);
- 28.06.2005 року - звільений за власним бажанням (наказ від 28.06.2005 № 28/610) (запис № 18).
Як встановлено судом з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з відзиву, підставою для неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача в Об'єднанні "Макском-Электро" стало те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон від 01.12.2022 № 2783-ІХ “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року”. Тому після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
За приписами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Трудовою книжкою позивача, копія якої наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, підтверджується факт роботи позивача на території російської федерації.
При цьому дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року”, яким зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що набрала чинності для України 14 липня 1995 року, зокрема, стаття 13 якої допускала прийняття на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою.
Втім згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
Незарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
Таким чином, доводи відповідача зазначені в оскаржуваному рішенні щодо прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 та Закону України № 2783-IX, який набрав чинності 23.12.2022, не є підставами для відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи позивача спірного періоду роботи на території рф, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, а позивач працював у російській федерації в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу, а тому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача-1 щодо неможливості зарахування до страхового стажу періоду роботи в російській федерації з огляду на припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та на прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 та Закону України № 2783-IX.
Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі, періоди роботи з 15.10.1999 по 28.06.2005 в Об'єднанні "Макском-Электро" мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування періоду роботи позивача на території республіки білорусь з 17.04.2006 по 12.05.2008, з 17.05.2013 по 10.12.2013, з 03.08.2015 по 06.01.2016, з 10.02.2016 по 05.09.2016 суд зазначає наступне.
Дослідженням трудової книжки позивача (зв. бік а.с. 12-16) щодо спірних періодів встановлено, що ОСОБА_1 :
- 17.04.2006 - прийнятий на роботу підсобним працівником на умовах укладеного контракту сторожем об'єкту у Товариство з обмеженою відповідальністю "ПП Продцентр" (наказ від 17.04.2006 № 30к);
- 12.05.2008 - звільнений за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 35 Трудового кодексу республіки білорусь (наказ від 16.04.2008 № 32 );
- 17.05.2013 - прийнятий комірником на склад № 19 готової продукції м. Вітебськ у відділ по роботі з клієнтами республіки білорусь управління реалізації продукції для професійної підготовки (навчання) за трудовим договором у Відкрите акціонерне товариство "Белшина" (наказ від 17.05.2013 № 195-к-пр);
- 01.08.2013 - присвоєно четвертий розряд комірника (наказ від 01.08.2013 № 1234);
- 10.12.2013- звільнений на підставі п. 1 ст. 35 Трудового кодексу республіки білорусь за угодою сторін (наказ від 06.12.2013 № 1122-к-пр);
-19.01.2015- прийнятий на роботу лісорубом 5-го розряду у Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудворд Групп" (наказ від 19.01.2015 № 5-к);
- 15.06.2015 - звільнений за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 35 Трудового кодексу республіки білорусь (наказ від 15.06.2015 № 70-пр);
- 03.03.2015 - прийнятий на роботу водієм в Товариство з додатковою відповідальністю " ВитТоргТранс" (наказ від 03.08.2015 № 16);
- 06.01.2016 - звільнений за угодою сторін (наказ від 06.01.016 № 3);
- 10.02.2016 - прийнятий до відділення автостоянок та паркувань прибиральником території за умовами контракту в унітарне комунальне транспортне підприємство "Витибское трамвайно-троллейбусное управление" (наказ від 10.02.2016 № 23);
- 05.09.2016 - звільнений за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 2 ст. 35 Трудового кодексу республіки білорусь (наказ від 05.09.20165 № 151).
Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на території республіки білорусь слугувала обставина непідтвердження факту сплати страхових внесків за дані періоди роботи.
Надаючи оцінку вказаному доводу апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, правове регулювання зазначених правовідносин здійснюється з врахуванням міжнародних договорів.
Відповідно до ст. 2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення (Угоду ратифіковано Законом № 546/96-ВР від 22.11.1996), ця Угода регулює питання державного пенсійного забезпечення громадян, які постійно проживали на території однієї Договірної Сторони і переїхали на постійне проживання на територію іншої Договірної Сторони, та охоплює нижче перераховані види державних пенсій: пенсії за віком; пенсії по інвалідності; пенсії за вислугу років; пенсії в разі втрати годувальника.
Згідно з преамбули цієї Угоди Уряд України та Уряд республіки білорусь, які далі іменуються Договірними Сторонами, домовилися про її укладення, виходячи з необхідності захисту прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, прагнучи урегулювати питання пенсійного забезпечення громадян, бажаючи розвивати співробітництво в галузі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 4 Угоди між Урядом України та Урядом республіки білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, договірні Сторони надають постійно проживаючим на своїй території громадянам іншої Договірної Сторони рівні із своїми громадянами права в галузі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаної Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян Договірних Сторін та членів їх сімей здійснюється по законодавству Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають, якщо цією Угодою не встановлено інше.
Відповідно до статей 6-7 Угоди між Урядом України та Урядом республіки білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.
Комплексний аналіз законодавчих норм дозволяє дійти висновку про те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV).
Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Як свідчать матеріали справи, сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується записами в трудовій книжці. Будь-яких належних доказів, які б спростовували відрахування страхових внесків до пенсійних органів республіки білорусь за позивача суду не надано і судом не встановлено. Одночасно з цим, внаслідок відсутності окремої інформації щодо нарахування заробітної плати за спірний період, а також неможливості її одержання у подальшому, позивач фактично позбавлений права на зарахування правомірно набутого страхового стажу за періоди роботи у вищезазначених підприємствах.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надана позивачем "Інформація, що наявна в індивідуальному особовому рахунку за період з 01.01.2003 по 31.12.2016", що видана Першотравневим районним відділом м. Вітебськ від 17.05.2022 № 35-43/237 містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем-1 недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні визначеного періоду роботи позивача до його стажу, що враховується для призначення пенсії за віком.
У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі № 489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17).
Таким чином, за наведених обставин, з урахуванням правових висновків Верховного Суду та наведених норм чинного законодавства України, весь офіційно набутий трудовий стаж позивача (з 17.04.2006 по 12.05.2008, з 17.05.2013 по 10.12.2013, з 03.08.2015 по 06.01.2016, з 10.02.2016 по 05.09.2016) на території республіки білорусь підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Також дослідженням розрахунку стажу позивача (зв. бік а.с. 17) встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди безробіття позивача з 07.02.2023 по 01.03.2023 (дата звернення до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії).
Однак, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 24 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Судом встановлено, що записами трудової книжки НОМЕР_2 підтверджується, що позивачу 10.12.2022 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (№ НТ 221213); 09.03.2023 - припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 3-3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (№ НТ 230310).
Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що записи трудової книжки позивача підтверджують отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю згідно положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, доказів протилежного до суду не надано та судом в рамках реалізації принципу офіційного з'ясування обставин у справі не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним незарахування періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 07.02.2023 по 01.03.2023 (дата звернення до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії) до страхового стажу позивача.
За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії копія трудові книжки у достатній мірі підтверджує періоди його трудової діяльності з 10.07.1991 по 25.01.1992, з 15.10.1999 по 28.06.2005, з 17.04.2006 по 12.05.2008, з 17.05.2013 по 10.12.2013, з 19.01.2015 по 15.06.2015, з 03.08.2015 по 06.01.2016, з 10.02.2016 по 05.09.2016, з 19.11.2020 по 15.11.2022, з 07.02.2023 року по 01.03.2023, що мав бути зарахований до стажу роботи ОСОБА_1 .
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.03.2023 року № 183450011721 щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 періоду з є необґрунтованим та протиправним.
За обставин цієї справи, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права.
При цьому, колегія суддів аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Колегія суддів зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.03.2023 року № 183450011721, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на законних підставах та відповідно до положень чинного законодавства зазначеним рішення було відмовлено позивачу в призначенні пенсії, є такими, що не узгоджуються із зазначеним вже вище.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідно визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.03.2023 року № 183450011721 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 10.07.1991 по 25.01.1992, з 15.10.1999 по 28.06.2005, з 17.04.2006 по 12.05.2008, з 17.05.2013 по 10.12.2013, з 19.01.2015 по 15.06.2015, з 03.08.2015 по 06.01.2016, з 10.02.2016 по 05.09.2016, з 19.11.2020 по 15.11.2022, з 07.02.2023 року по 01.03.2023 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.03.2023 про призначення пенсії за віком, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року по справі № 480/8574/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі № 480/8574/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко