18 червня 2024 р.Справа № 520/21158/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 р. (укладене суддею Шевченко О.В., повний текст якого складено 08.04.2024 р.) по справі № 520/21158/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просила: визнати протиправним висновок службового розслідування від 03.06.2022 р., вчиненого за наказом начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області № 608 від 10.05.2022 р., відносно неї та скасувати пункт 24 висновку, який суперечить вимогам ч. 2 ст. 3 та ч. 1 ст. 24, 59 Конституції України, ст. ст. 14, 18, 19, 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Порядку проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (та не відповідає фактичним обставинам справи; визнати протиправним та скасувати пункт 26 наказу ГУ НП в Харківській області від 03.06.2022 р. № 296 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУ НП в Харківській області» відносно неї; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП в Харківській області за №289 о/с від 14.06.2022 р. про звільнення її у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, згідно з Законом України від 02.07.2015 р. № 580-VIII «Про Національну поліцію» за п.6 ч. 1 ст. 77.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 р. та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
У судовому засіданні позивачка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що наказом Головного управління НП в Харківській області від 10.05.2022 р. № 608 призначено проведення у формі письмового провадження службового розслідування за обставинами, викладеними у рапорті начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 09.05.2022 р.
За результатами службового розслідування інспекторами 03.06.2022 р. складено висновок службового розслідування, затвердженого наказом начальника ГУ НП в Харківській області від 03.06.2022 р., зокрема, щодо інспектора сектору кадрового забезпечення Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Глущенко А. Л.
Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 09.05.2022 р. до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 про те, що ним 28.04.2022 р. підлеглим працівникам надано усний наказ у строк до 30.04.2022 р. евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу, для несення служби та виконання своїх функціональних обов'язків, зокрема, старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 . Проте з 01.05.2022 р. по 03.06.2022 р. вищевказаний поліцейський до евакуйованого підрозділу для проходження служби не прибули, відсутні на службі без поважних причин та відповідно до виконання свої функціональні обов'язки не приступив.
Службовим розслідуванням встановлено, що в результаті збройної агресії з боку рф певна частина території Харківської області, в тому числі окремі громади Ізюмського району Харківської області опинилися окупованими збройними силами рф. Станом на теперішній час деякі поліцейські Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, які перебувають на тимчасово окупованій території не евакуювалися на підконтрольну Україні територію.
В ході проведеного службового розслідування опитаний начальник Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_2 пояснив, що 24.02.2022 р. особовий склад підрозділу було зібрано по тривозі у зв'язку з веденням військового стану в Україні, поліцейськими, які прибули до Ізюмського РУП проведено цільовий інструктаж та видано закріплену табельну вогнепальну зброю. 03.03.2022 року військовослужбовці рф окупували територій міста Балаклія та деякі населенні пункти Ізюмського району Харківської області. 01.04.2022 р. після неодноразових спроб війська рф окупували усю територію м. Ізюм та Ізюмського району, в результаті чого окремі поліцейські підрозділу опинились в окупації. Поліцейські Ізюмського РУП, які залишились на окупованій території за можливості виходили на зв'язок зі своїми безпосередніми керівниками особисто або через інших поліцейських, з якими перебували в бомбосховищах міста та підвальних приміщеннях будівель. Полковник поліції ОСОБА_2 зазначив, що за його вказівкою керівниками служб та особисто ним встановлювалися місця перебування кожного поліцейського Ізюмського РУП. Крім цього, вівся облік підлеглого особового складу, який не виходив на зв'язок з моменту окупації міста та району або була відсутня інформація про їх місце знаходження. 28.04.2022 р. відбулася нарада керівництва ГУНП в Харківській області на якій було дано усний наказ керівникам щодо доведення до кожного підлеглого поліцейського про необхідність виїзду з окупованої території до 30.04.2022 р. Вказаний наказ в підрозділі було доведено заступникам та усім підпорядкованим керівникам служб. На момент проведення службового розслідування на окупованій території знаходилося 58 поліцейських Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, які періодично за можливості виходять па зв'язок (38 - Ізюмський РУП, 12 - відділ поліції № 1 Ізюмського РУП, 2 - відділення поліції № 1 Ізюмського РУП, 6 - СПД № 1 Ізюмського РУП).
Опитаний заступник начальника Ізюмського РУП ГУПП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_3 пояснив, то 28.04.2022 р. виконуючи наказ керівника підрозділу щодо необхідність негайного виходу особового складу з окупації в строк до 30.04.2022 р. ним особисто зателефоновано підлеглим поліцейським на їх контактні номери, якими вони користуються, зокрема, ОСОБА_1 на номер 0999512945.
Особовий склад Ізюмського РУП ГУПП в Харківській області, який знаходиться па окупованій території (зокрема, ОСОБА_1 ), безпосередніми керівниками, з використанням різних засобів електронної комунікації (СМС, повідомлення, мобільний зв'язок, месенджери) був проінформований про необхідність виходу з окупації. Також останнім було повідомлено про відповідальність за невиконання вказаного наказу аж до звільнення з Національної поліції України, проте зазначені поліцейські наказ не виконали, з окупованої території не вийшли та не приступили до виконання своїх службових обов'язків. Про перебування на лікарняному або інші причини своєї неявки керівництву Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області не повідомляли.
В ході службового розслідування, з метою з'ясування вищевказаних причин та умов, а також реалізації можливості щодо надання письмового пояснення з вищезазначених обставин, дисциплінарною комісією також здійснені телефонні дзвінки вказаним поліцейським, проте їх телефони були поза зоною обслуговування.
Крім цього, дисциплінарною комісією відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України вживалися заходи щодо направлення таким поліцейським (зокрема, ОСОБА_1 ) повідомлень про їх виклик для надання пояснень по суті вищевказаних обставин з використанням засобів електронної комунікації - електронної пошти та мобільних месенджерів.
На електронну скриньку ОСОБА_1 направлялося повідомлення для надання письмових пояснень з приводу подій, викладених у рапорті начальника Ізюмського РУП ГУПП в Харківській області ОСОБА_2 від 09.05.2022 р., що відображено в акті огляду засобу (програми) електронної комунікації від 24.05.2022 р. №392/119-15-2022 разом з ілюстраційними матеріалами (скріншотами).
Проте, позивач у зазначений час за запрошенням до УГІ ГУНП в Харківській області не прибула та відповідні пояснення не надала.
У зв'язку з чим дисциплінарною комісією ухвалено, що відомості щодо порушення службової дисципліни з боку поліцейського Ізюмського РУП ГУПП в Харківській області ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.
За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у відсутності на службі без поважних причин з 01.05.2022 р. по 03.06.2022 р., тим самим скоївши прогули, вирішено застосувати до інспектора сектору кадрового забезпечення Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (пункт 26 висновку службового розслідування).
Згідно із пункту 24 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.06.2022 р. № 296 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУ НП в Харківській області», за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у відсутності на службі без поважних причин з 01.05.2022 р. по 03.06.2022 р., тим самим скоївши прогули, в порушенні вимог ч. 1 ст. 8, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 абзацу 1 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, п. 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 р. № 818, застосовано до інспектора сектору кадрового забезпечення Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 289 о/с від 14.06.2022 р., зокрема, звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0087864/, інспектора сектору кадрового забезпечення Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, з 14.06.2022 р.
Не погоджуючись із вищевказаними наказами відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази відповідача необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (в подальшому - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно із п. 1 розд. ІІ Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 р. № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 р. за № 1355/32807, (в подальшому - Порядок № 893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Пунктом 2 та п. 5 розділу ІV Порядку № 893 встановлено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно із ст. 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації. За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Розгляд справи дисциплінарної комісією зазвичай проводиться у формі письмового провадження. Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі (п. п. 7, 14 розділу V Порядку № 893).
Відповідно до п. 2 розд VІІ Порядку № 893, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.
У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт довільної форми, що підписується працівником кадрового підрозділу та іншими присутніми під час відмови особами, який долучається до особової справи поліцейського, притягнутого до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування, а правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який внаслідок продовження триває.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка на час введення воєнного стану проходила службу в Ізюмському РУП ГУ НП в Харківській області.
Загальновідомими є обставини, що м. Ізюм Харківської області з початку військової агресії зазнавало артилерійських та ракетних обстрілів, з квітня по вересень 2022 року перебувало в тимчасовій окупації.
Підставою для проведення службового розслідування слугував рапорт начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 09.05.2022 р., в якому зазначено про відсутність позивача на службі без поважних причин.
Відповідачем на підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді безпідставної відсутності на службі в період з 01.05.2022 р. по 03.06.2022 р. подано висновок службового розслідування, письмові пояснення працівників поліції, акти огляду електронної комунікації, неприбуття до УГІ ГУНП в Харківській області для надання письмових пояснень в ході проведення службового розслідування.
Проте, матеріали службового розслідування не містять та відповідачем не надано належних доказів доведення позивачу усного наказу начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про евакуацію у строк до 30.04.2022 р. на підконтрольну територію України та прибуття за місцем дислокації підрозділу для несення служби, як і доказів наявності у позивача можливості евакуюватися з окупованої території у період з 01.05.2022 р. по 03.06.2022 р. , тобто доказів відсутності на службі без поважних причин.
Пояснення начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_2 не підтверджує доведення до позивачки усного наказу щодо негайного виходу з окупації в строк до 30.04.2022 р., з урахуванням того, що у висновку службового розслідування зазначено про перебування телефону позивача поза зоною обслуговування.
Крім того, опитаний в ході службового розслідування заступник начальника Ізюмського РУП ГУПП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_3 пояснив, що 28.04.2022 р. виконуючи наказ керівника підрозділу щодо необхідність негайного виходу особового складу з окупації в строк до 30.04.2022 ним було особисто зателефоновано підлеглим поліцейським на їх контактні номери, якими вони користуються, зокрема, ОСОБА_1 на номер 0999512945, проте зв'язок з позивачкою був відсутній, телефон перебував поза зоною досягнення.
На електронну скриньку ОСОБА_1 направлялося повідомлення для надання письмових пояснень з приводу подій, викладених у рапорті начальника Ізюмського РУП ГУПП в Харківській області ОСОБА_2 від 09.05.2022 р., що відображено в акті огляду засобу (програми) електронної комунікації від 24.05.2022 р. №392/119-15-2022 разом з ілюстраційними матеріалами (скріншотами).
В акті огляду засобу (програми) електронної комунікації від 21.05.2022 р. членами дисциплінарної комісії зазначено про проведення огляду ноутбуку (пристрій, на якому проваджується службова діяльність), на якому встановлена операційна система, інтернет - браузер, через який здійснюється доступ до мережі Інтернет та до електронної скриньки. При відкритті електронної скриньки розділу "Отправленние" встановлено наявність іменних повідомлень, відправлених 17.05.2022 р., зокрема, ОСОБА_1 з відповідним текстом стосовно виклику до дисциплінарної комісії в рамках службового розслідування для надання пояснень 19.05.2022 р. о 15:0 год.
Крім того, в акті зазначено, що через месенджери "Viber", "Telegram" та "Whats APP" позивачу направлялося іменне повідомлення (виклик) вищезазначеного тексту 17.05.2022 р. Також, з мобільного телефону здійснювався телефонний дзвінок ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 . Проте, зворотніх повідомлень та дзвінків "Viber" від позивачки не надходило.
Згідно із довідкою директора ТОВ "КТС" від 01.03.2023 р. № 010323/1, яка міститься в матеріалах справи, зазначено про відсутність Інтернету на території Ізюмського району Харківської області в період з 28.04.2022 р. по 03.06.2022 р.
Таким чином, матеріалами службового розслідування не підтверджено належного повідомлення позивача керівництвом ГУ НП в Харківській області про його необхідність евакуюватись до 30.04.2022 р. на підконтрольну територію України за допомогою месенджерів “Viber”, “WhatsApp”, “Telegram” та надсилання повідомлення на електронну пошту, зважаючи на відсутність мережі Інтернет та мобільного зв'язку в місці перебування позивача в період з 28.04.2022 р. по 03.06.2022 р.
Згідно із доповідної записки начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_2 від 29.09.2022 р. зазначено, що 24.02.2022 р. начальником СКЗ Ізюмського РУП капітаном поліції ОСОБА_4 особові справи були вивезені в евакуацію на цивільну територію за адресою: АДРЕСА_1 (до підвального приміщення на території домоволодіння інспектора СКЗ Ізюмського РУП старшого лейтенант поліції Глущенко А.Л.), та до 10.09.2022 р. особові справи перебували на тимчасово окупованій території. 19.09.2022 р. надійшов рапорт начальника СКЗ Ізюмського РУП капітана поліції ОСОБА_4 з доповіддю про те, що в ході відпрацювання деокупованої території міста Ізюм Харківської області було встановлено, що за вказаною адресою зберігання особових справ, за час перебування в м. Ізюм окупантів, неодноразово військовослужбовці РФ здійснювали візит до ОСОБА_5 та вимагали надати особові справи працівників поліції. Після декількох візитів військовослужбовців рф та заперечень ОСОБА_1 щодо відсутності в неї особових справ, останні погрожуючи життю та здоров'ю її сім'ї, вилучили трудові книжки молодшого складу поліції Ізюмського РУП у кількості 33. Зі слів ОСОБА_1 , особистого доступу до особових справ працівників поліції військовослужбовці рф не мали, так як дозволили останній особисто вилучити трудові книжки та передати їм. Станом на 23.09.2022, згідно інвентарної книги обліку особових справ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (Інв. № 163), значиться та в наявності 103 особові справи (85 - рядового та молодшого складу поліції, 18 - вільнонайманих працівників), які поміщені в мішки та опечатані, з долученням до кожного мішку списочної відомості.
Таким чином, як підтверджено матеріалами справи, лейтенантом поліції ОСОБА_1 виконано усний наказ керівництва ГУ НП в Харківській області та під час перебування в місті Ізюм Харківської області, зокрема, з 24.02.2022 р. по 19.09.2022 р., збережено особові справи співробітників поліції.
Згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій 25.04.2022 р. № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. № 453/37789, було затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р.
Відповідно до розділу VI "Харківська область" до них станом на квітень 2022 віднесено, зокрема, території Ізюмського району, а саме: Ізюмська міська територіальна громада.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено об'єктивну неможливість стабільно використовувати будь-які форми електронної комунікації (відсутність мобільного зв'язку від операторів України, відсутність можливості користування мережею Інтернет).
Таким чином, відповідач при проведенні службового розслідування та винесенні оскаржуваних наказів в порушення вимог чинного законодавства не врахував всіх обставин та надав належної оцінки підставам відсутності позивачці на службі, у зв'язку з чим рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, набуло нездоланних дефектів змісту, що підтверджує його необґрунтованість.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані накази необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова № 988).
Пунктом 2 Постанови № 988 встановлено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом МВС України від 06.04.2016 р. № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 встановлено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100), визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 289 о/с від 14.06.2022 року, зокрема, звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0087864/, інспектора сектору кадрового забезпечення Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, з 14.06.2022.
Враховуючи дату звільнення позивача зі служби та прийняття судом рішення про поновлення на посаді, кількість днів вимушеного прогулу складає 658 днів (з 15.06.2022 р. по 02.04.2024 р.).
Згідно із довідкою про доходи № 280 від 27.03.2024 р. , виданої ГУ НП в Харківській області, розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 , отриманого за березень - квітень 2022 р. складав 390,38 грн. (березень 2022 року - 11906,51 грн., квітень 2022 року - 11906,51 грн.), в травні 2022 р. нарахування та виплати позивачу не відбувалися.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивачки складає 256 870,04 грн. (658 днів х 390,38 грн.).
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані накази відповідача протиправні, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позивачку необхідно на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 15.06.2022 р. та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 256 870,04 грн.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 р. по справі № 520/21158/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. .
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 27.06.2024 року