26 червня 2024 р.Справа № 520/20059/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №520/20059/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради
про визнання дій протиправними та спонукання до поновлення виплати державної соціальної допомоги,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради щодо припинення ОСОБА_1 виплати державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства після 30.06.2021 року;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради поновити ОСОБА_1 виплату державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства з 1.07.2021 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №520/20059/23 скасовано.
Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради щодо припинення ОСОБА_1 виплати державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 року.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради поновити ОСОБА_1 виплату державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 року відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
До Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду у справі №520/20059/23, в якій останній просив суд встановити судовий контроль у даній справі, зобов'язавши Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради подати до Другого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі №520/20059/23 у місячний строк з моменту отримання копії відповідної ухвали.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі №520/20059/23 набрала законної сили 06.02.2024 року. 15.03.2024 року йому була виплачена сума державної соціальної допомоги у розмірі 65994,00 грн. за минулий період. 19.03.2024 року він звернувся до відповідача, серед іншого, з вимогою надати роз'яснення, чи буде продовжена виплата йому державна допомога як особі з інвалідністю з дитинства з 01.03.2024 року. Відповідач у своєї відповіді від 29.03.2024 року №А-11/1390/03/80 зазначив, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду виконана у повному обсязі, а для призначення державної допомоги він повинен звернутись з заявою до відповідного органу соціального захисту за його місцем фактичного проживання, з необхідними документами. Водночас, він зазначає, що резолютивною частиною рішення суду відповідача було зобов'язано поновити йому виплату державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 року, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю». При цьому вказує, що суд у своєму рішенні не зазначав ані термін поновлення виплати, ані кінцеву дату виплати. Зазначає, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Оскільки відповідач на виконання рішення суду тільки нарахував та виплатив йому заборгованість з державної допомоги єдиною сумою за минулий період, при цьому так і не поновивши йому щомісячні виплати державної допомоги, що прямо суперечить зазначеному у резолютивній частині рішення суду, свідомо відмовляється у подальшому виконувати судове рішення, не звертає уваги на рішення судів та висновки, які у них зазначені, вважає, що достатньо підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради направило до Другого апеляційного адміністративного суду пояснення, в якому, посилаючись на те, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі №520/20059/23 в частині поновлення виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 по 29.02.2024 виконана належним чином та в повному обсязі, просило відмовити позивачу у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням вказаної постанови суду.
Також, ОСОБА_1 звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі, в якій просив подану ним заяву щодо встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі №520/20059/23 розглядати за його відсутності. Окрім того, ОСОБА_1 зазначив, що відповідач уникає повного виконання рішення суду, а тому просить встановити контроль за його виконанням, оскільки воно може залишитись невиконаним.
Суд, дослідивши доводи поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду у справі №520/20059/23, дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Згідно ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ч. ч. 4, 7 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Частинами 2, 3 статті 14 КАС України (далі по тексту - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Окрім того, в Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Колегія суддів наголошує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відтак, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а та від 03.07.2023 року у справі №380/25987/21.
Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення згідно ст.382 КАС України можливо як під час ухвалення судового рішення, так і вже після ухвалення рішення по справі, що підтверджується ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №800/592/17 та від 05.07.2018 року у справі №206/3911/17 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі №286/766/17.
З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 20.09.2023 року у справі №9901/116/20.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 року у справі №640/13988/19.
Верховний Суд в постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
В контексті наведеного вище, суд наголошує, що встановлення судового контролю відповідно до ст.382 КАС України має превентивний характер, спрямований на формування у суб'єкта владних повноважень - відповідача дисципліни в виконанні рішення суду.
Як встановлено з матеріалів даної справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у даній справі було, зокрема зобов'язано Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради поновити ОСОБА_1 виплату державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 року відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
Наведена вище постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 06.02.2024.
Заявник ( ОСОБА_1 ) в поданій до суду заяві про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду у справі №520/20059/23 зазначає, що резолютивною частиною рішення суду відповідача було зобов'язано поновити йому виплату державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 року відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», статті 4 та 10 якого визначають, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства є щомісячним платежем та призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи, однак відповідач на виконання рішення суду тільки нарахував та виплатив йому заборгованість державної допомоги єдиною сумою за минулий період, при цьому так і не поновивши йому щомісячні виплати державної допомоги.
Суд звертає увагу, що з урахуванням вимог ч.4 ст.9 КАС України ним було також витребувано в Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради письмові пояснення з документальним підтвердженням порядку виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі №520/20059/23.
Відповідачем було повідомлено суд шляхом надання відповідних письмових пояснень про те, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року в частині поновлення виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 по 29.02.2024 виконана належним чином та в повному обсязі, зазначаючи при цьому, що позивачем не заперечується, що Управлінням соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради прийнято 22.02.2024 рішення про призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 по 29.02.2024 у розмірі 65 994 грн., яка отримана позивачем.
Водночас, досліджуючи питання виконання Управлінням соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року, суд зазначає наступне.
Так, з резолютивної частини вказаної постанови встановлено, що судом апеляційної інстанції було, зокрема, зобов'язано Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради поновити ОСОБА_1 виплату державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 року відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
Суд зазначає, що виплата відповідачем на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у даній справі ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 по 29.02.2024 у розмірі 65 994 грн., яка була отримана позивачем та повідомлення останнього, згідно листа від 29.03.2024 №А-11/1390/03/80 (а.с.143-145), що для призначення державної соціальної допомоги з 01.03.2024 він може звернутися до відповідного органу соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою та необхідними документами, визначеними Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 р. №79 (далі по тексту - Порядок №79), не може вважатися виконанням зазначеної постанови суду апеляційної інстанції, як помилково вважає відповідач, а лише свідчить про виплату заборгованості позивачу з цієї допомоги за вказаний вище період та припинення (зняття) її виплати з 01.03.2024 року, що також підтверджується доданими відповідачем документами до його пояснення (зокрема, розпорядження Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради від 22.02.2024, а.с.197).
При цьому, суд звертає увагу, що у цій постанові суду апеляційної інстанції не було зазначено ані конкретного терміну поновлення вказаної виплати, ані кінцевої дати такої виплати.
Тобто, вказана постанова не передбачала її виплату лише за певний період та припинення її виплати з настанням конкретної дати, а саме 01 числа місяця, наступного за місяцем, в якому рішення про зобов'язання поновлення виплат набрало законної сили.
Колегія суддів наголошує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, мав здійснити виконання цієї постанови суду (її зобов'язальної частини) у спосіб, чітко визначений судом, а саме поновити позивачу виплату державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства з 01.07.2021 року відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», що всупереч наведеному вище не було зроблено Управлінням соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради.
Посилання відповідача на те, що з 01.03.2024 по теперішній час ОСОБА_1 на обліку в Управлінні не перебуває, жодних видів державної соціальної допомоги щомісячно не отримує, а також посилання на те що з 01.03.2024 року по теперішній час від ОСОБА_1 не надходили на адресу Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради заяви про виплату державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства та про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, як це передбачено положеннями Порядку №79 та Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, суд відхиляє, оскільки вони не впливають на вже наведені вище висновки.
Відтак, наведене вище в своїй сукупності вказує на те, що на даний час постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року залишається невиконаною відповідачем, що не спростовано останнім у ході судового розгляду.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі №286/766/17.
Враховуючи той факт, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі №520/20059/23 на даний час є невиконаною, а також те, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості поданої ОСОБА_1 заяви, а відтак необхідності її задоволення.
Зі змісту ч.1 ст.382 КАС України випливає, що строк для подання звіту про виконання судового рішення встановлюється судом.
На думку суду, тридцятиденний строк є достатнім для виконання судового рішення.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду у справі №520/20059/23 підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради подати до Другого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі №520/20059/23 протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 321, 325, 382 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду у справі №520/20059/23 задовольнити.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради подати до Другого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі №520/20059/23 протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Мінаєва О.М.
Судді Кононенко З.О. Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 28.06.2024 року