28 червня 2024 року м. Рівне №460/4107/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
17.04.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду рапорту, зобов'язання розглянути рапорт та прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю та вчинити відповідні дії згідно вимог чинного законодавства.
Ухвалою від 18.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/4107/24. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що він був призваний на військову службу під час мобілізації, і проходить її у військовій частині НОМЕР_1 . 27.03.2024 ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІІ групи з 01.01.2013 і довічно. 01.04.2024 позивачем було направлено рапорт, з проханням про звільнення його з лав Збройних Сил України у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю. Стороною позивача стверджено, що командир військової частини не зареєстрував рапорт. У повідомленні від 10.04.2024 за вих.№2373 на адвокатський запит командир військової частини НОМЕР_1 заперечував, що ОСОБА_1 звертався та особисто клопотав про звільнення з військової служби за мобілізацією. Тут же вказував, що у разі наявності у ОСОБА_1 підстав, зазначених Законом, для звільнення з військової служби, необхідно звернутися з відповідним рапортом на ім'я безпосереднього командира особисто, відповідно та на виконання положень Закону України «Про Статут внутрішньої служби з Збройних Силах України». При цьому сторона позивача наголошувала, що рапорт ОСОБА_1 був направлений до командування військової частини НОМЕР_1 разом з адвокатським запитом, що підтверджується описом вкладень до цінного листа №5006906784692. Оскільки станом на 17.04.2024 від військової частини НОМЕР_1 не отримано відповіді про результати розгляду рапорту, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом і просить зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 вчинити необхідні дії в судовому порядку.
Згідно з відзивом на позовну заяву, військова частина НОМЕР_1 позовних вимог не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що рапорт від ОСОБА_1 до них взагалі не надходив, ні окремо, ні разом з адвокатським запитом. Відповідно, жодних підстав для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», не було. З приводу рапорту, який позивач долучив до позовної заяви, сторона відповідача зауважила, що він містить недоліки, які перешкоджають його належному розгляду: рапорт поданий не по команді (від безпосереднього до прямого командира, який уповноважений звільняти військовослужбовців з військової служби), а також не містить думки військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Крім того, сторона відповідача наголосила на тому, що 28.05.2024 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №153 від 28.05.2024 солдат ОСОБА_1 вибув до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби. Враховуючи наведене, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відповідача відсутні.
Дослідженими у справі доказами судом встановлено таке.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації і до 28.05.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 як курсант навчального взводу навчальної роти.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №153 від 28.05.2024, зокрема, і солдата ОСОБА_1 , як такого, що завершив курс базової загальної військової підготовки, відповідно до розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України №7728дск від 22.05.2024 велено вважати таким, що вибув для подальшого проходження до військової частини НОМЕР_2 . 28.05.2024 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення Інженерного містечка - з вечері 28.05.2024, з видачею продовольчого, речового, грошового атестатів (а.с.56).
Сторона позивача стверджує, що з 27.03.2024 ОСОБА_1 набув право звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, яка діяла на той час), позаяк одружився з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видане Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №383 (а.с.20), і його дружина з 01.01.2013 є інвалідом ІІІ групи (безстроково), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ №030519 (а.с.23-24) та посвідченням серії НОМЕР_4 (а.с.25).
Також сторона позивача в позові стверджує, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було направлено рапорт, з проханням про звільнення його з лав Збройних Сил України у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»…» , а саме у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Яким саме чином було направлено такий рапорт і кому, в позові не зазначено, натомість вказано, що командир військової частини не зареєстрував рапорт.
При цьому, до матеріалів справи стороною позивача долучена копія рапорту, датована 27.03.2024 і адресована командиру військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) (а.с.31).
В такому рапорті міститься прохання: « ОСОБА_3 клопотання перед вищим командуванням про звільнення мене, ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»…», а саме у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Також зазначено, що до рапорту додаються підтверджуючі документи: нотаріально завірена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , нотаріально завірена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 , нотаріально завірена копія посвідчення серії НОМЕР_4 , нотаріально завірена копія свідоцтва серії НОМЕР_3 , нотаріально завірена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ №030519.
Разом з тим, жодних доказів надіслання та/або вручення даного рапорту відповідачу позивачем суду не надано. Сторона ж відповідача надходження/отримання такого рапорту заперечує.
Також сторона позивача в позові стверджує, що до адвокатського запиту, який скеровувався до військової частини НОМЕР_1 було долучено рапорт ОСОБА_1 , що підтверджується «описом вкладень до цінного листа №5006906784692» і трекінгом поштового відправлення про отримання, і як вбачається, з повідомлення від 10.04.2024 за Вих. №2373 командира військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду адвокатського запиту, цей рапорт командиром було проігноровано.
З дослідженої відповіді командира військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит, що на відміну від самого адвокатського запиту була долучена стороною позивача до позовної заяви, судом встановлено, що відповідач вказував, зокрема, таке: «… станом на 10.04.2014р. до командування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 не звертався та особисто не клопотав про звільнення з військової служби за мобілізацією. У разі звернення ОСОБА_5 з відповідним рапортом, порушене питання буде вирішене у встановлені строки». (а.с.28).
При цьому стороною відповідача до відзиву долучено копію відповідного адвокатського запиту (а.с.57-58). Даний адвокатський запит досліджений судом і за своїм змістом він взагалі не є адвокатським запитом, як таким, позаяк не містить жодних вимог про надання адвокату інформації чи копій документів, натомість вміщує обґрунтоване вимогами законодавства клопотання про звільнення ОСОБА_1 від подальшого проходження військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Окремо слід наголосити на тому, що в додатках до такого адвокатського запиту зазначені: ордер, копія договору про надання правничої допомоги і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Жодної згадки про рапорт ОСОБА_1 адвокатський запит, датований 01.04.2024, не містить, і в додатках такий рапорт ОСОБА_1 також не фігурує.
Що стосується документа, який стороною позивача названо «описом вкладень до цінного листа №5006906784692», то такий в матеріалах справи відсутній. Натомість долучені до позову фіскальний чек і накладна про відправлення рекомендованого листа №5006906784692 з оголошеною цінністю (а.с.23-30) жодним чином не підтверджують того факту що разом з адвокатським запитом на адресу військової частини НОМЕР_1 направлявся рапорт ОСОБА_1 з додатками чи без. Відповідно, не підтверджує дану обставину і трекінг поштового відправлення про отримання (а.с.32).
Окремо слід зауважити, що 28.05.2024 стороною позивача до матеріалів справи долучено копію рапорта ОСОБА_1 , ідентичного тому, що долучався до позову, однак датованого вже 17 квітня 2024 року. На такому рапорті міститься напис: «Документи прийняв 17 квітня 2024 р. мол.л-т ОСОБА_6 » (а.с.51).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частин першої-третьої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з абзацами першим-другим частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1).
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.
За змістом підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції, яка діяла на час звернення з позовом до суду) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, зокрема, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII (у такій же редакції) визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції , звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008 (у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 та визначено підпунктом "г" пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п'ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача №40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.
Солдат ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та маючи на меті звільнитися зі служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 часини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», повинен був подати рапорт з відповідними підтверджуючими документами своєму прямому командиру, тобто командиру навчального взводу, який після розгляду такого рапорту мав передати його командиру навчальної роти з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, а той вже з аналогічним власним клопотанням - до командира військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, позивачем не подано жодного належного і допустимого доказу тому, що він звертався з таким рапортом і відповідними документами до свого прямого командира, і що той не прийняв, не розглянув, чи відхилив його рапорт.
Власне, позивачем не надано і жодних доказів тому, що він звертався з таким рапортом і до командира військової частини НОМЕР_1 .
Звертаючись до суду з позовом 17.04.2024 позивач вказував, що він 01.04.2024 направив рапорт, з проханням про звільнення відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII, проте, яким саме чином ним було направлено такий рапорт і кому, не зазначив.
Позивач не надав ні доказів реєстрації такого рапорту в службі діловодства військової частини НОМЕР_1 , ні доказів направлення такого рапорту поштою (кур'єром, тощо).
При цьому, до матеріалів справи стороною позивача долучена копія рапорту, датована 27.03.2024 і адресована командиру військової частини НОМЕР_5 із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . На рапорті відсутні будь-які відмітки про отримання. Поштових чеків про відправку/отримання такого рапорту також не надано. Військова частина НОМЕР_5 в свою чергу заперечує надходження/отримання рапорту ОСОБА_1
Адресна частина такого рапорту не узгоджується з прохальною, позаяк адресатом рапорту визначено командира військової частини НОМЕР_5 , тобто особу, яка уповноважена на звільнення відповідного військовослужбовця з військової служби, в той час як військовослужбовець просить його не про звільнення, а про клопотання перед вищим командуванням про звільнення. Також на рапорті відсутні клопотання по суті рапорту командирів навчального взводу та навчальної роти.
Окремо слід наголосити на тому, що 01.04.2024 до військової частини НОМЕР_1 звертався саме адвокат позивача - ОСОБА_7 , і саме він засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з оголошеною цінністю направив документ, який назвав адвокатським запитом, і в якому зазначив прохання про звільнення ОСОБА_1 від подальшого проходження військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Разом з тим, адвокат не наділений такого роду повноваженнями. Що стосується рапорту самого ОСОБА_1 , то такого до адвокатського запиту долучено не було, що достеменно встановлено під час судового розгляду.
28.05.2024 стороною позивача додатково долучено до матеріалів справи копію рапорта ОСОБА_1 , датованого 17 квітня 2024 року.
Разом з тим і позов до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду рапорту, поданий 17 квітня 2024 року.
Оскільки строк розгляду такого рапорту не то що не закінчився, а навіть і не розпочався, то відповідач апріорі не міг порушити права та/або охоронювані законом інтереси позивача, про які зазначено у його позові.
Окремо слід зауважити на тому, що і такий рапорт подано з порушенням відповідної процедури, не по команді, та й не зрозуміло, ким він прийнятий і на якій підставі.
За сукупністю наведеного, немає жодних правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду рапорту та зобов'язання розглянути рапорт.
Відсутні також і підстави для покладення на військову частину НОМЕР_1 обов'язку прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тим більше, що 28.05.2024 солдат ОСОБА_1 вибув для подальшого проходження до військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду рапорту, зобов'язання розглянути рапорт та прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю та вчинити відповідні дії згідно вимог чинного законодавства, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28 червня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Суддя Н.В. Друзенко