27 червня 2024 року м. РівнеСправа №460/11561/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
ОСОБА_1
доВисочанської селищної ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Височанської селищної ради (далі - відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення XX (позачергової) сесії Височанської селищної ради Харківської області VIII скликання від 28.02.2023 «Про звільнення заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади ОСОБА_1 »;
поновити позивача з 01.03.2023 на посаді заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади;
стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2023 по день поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з січня 2021 року позивач обіймав посаду заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади. Спірним рішенням позивача звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Підставою звільнення позивача в рішенні також зазначено повідомлення пpo наступне звільнення № 03-09/2064 від 22.12.2022. Позивач вважає, що у відповідача були відсутності об'єктивні підстави для скорочення штату працівників. Фактичних обставин та документів, що свідчили б про необхідність скорочення однієї посади заступника селищного голови 28.02.2023 у приміщенні Височанської селищної ради не було до нього доведено. Вважає, що рішення відповідача від 16.12.2022 «Про затвердження структури апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів у новій редакції» є протиправним та незаконним, прийнятим передчасно та без належного обґрунтування. Зауважив, що за приписами ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Позивача жодним чином не було попереджено про скорочення штату та вивільнення працівників Височанської селищної ради. З рішенням Височанської селищної ради від 16.12.2022 «Про затвердження структури апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів у новій редакції» та «повідомленням ОСОБА_1 про 03-09/2064 від 22.12.2022» позивача не було ознайомлено, що підтверджується відсутністю підпису позивача в таких документах про ознайомлення. Зазначив, що з вказаними рішенням та повідомленням його ознайомили лише у день вручення рішення ради про звільнення 28.02.2023. Вказав, що з початку війни позивач фактично не працював у зв'язку із постійними обстрілами місця його мешкання, а тому був вимушений перебувати за межами Харківської області. Позивачем було повідомлено відповідача його фактичне місце перебування та проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджує довідка від 28.04.2022 №5616-5002225293 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. В травні 2022 року за викликом відповідача позивач прибув до Височанської селищної ради, де власноручно подав заяву з проханням надати йому відпустку без збереження заробітної плати на період дії військового стану, в зв'язку з тим, що місце його постійного мешкання перебуває під обстрілами. Наприкінці лютого 2023 року відповідач телефоном повідомив позивача про необхідність прибуття на роботу до Височанської селищної ради 28.02.2023, так як відповідачем буде прийматися рішення про його звільнення. На засідання постійно діючої депутатської комісії з політико-правових питань, депутатської діяльності, етики, регламенту, регуляторної політики, зв'язку з громадськими організаціями та на позачергову сесію, які відбулись 28.02.2023 та на яких вирішувалось питання про звільнення позивача, позивач не запрошувався. Покликаючись до положень ст. 42 КЗпП України, зазначив, що відповідачем обставини досвіду трудової діяльності позивача не досліджено та не враховано, також не було досліджено кваліфікації інших заступників селищного голови, не враховано істотних обставин, які могли б надати позивачу переважне право на залишення на посаді при скороченні штату. Зазначені обставини підтверджують, що відповідачем не доведено необхідності скорочення штату працівників та не вжито належних заходів задля забезпечення повноти перевірки кваліфікації та продуктивності праці заступників селищного голови, не враховано критеріїв, що свідчать про вищу кваліфікацію позивача аніж інших працівників, що займали аналогічну посаду. Тож, звільнення позивача відбулося з порушенням частини першої статті 40 та частини першої статті 42 КЗпП України, а відтак є незаконним. Покликаючись до положень ст. 49-2 КЗпП України зазначив, що позивач не отримував пропозиції про наявні вакантні посади у штатному розписі відповідача, які були вільні в період з 16.12.2022 по 28.02.2023 включно. Тому вважає, що звільнення позивача відбулось з грубим порушенням його законних прав.
Ухвалою від 16.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, позивачу поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу - відповіді на відзив.
06.06.2023 відповідач подав відзив через підсистему «Електронний суд», у якому заперечив проти позовних вимог.
26.06.2023 відповідач подав додаткові пояснення у справі.
27.06.2023 відповідач подав доповнення до відзиву, в якому вказав, що у зв'язку з технічними причинами скановані копії документів, якими обґрунтовувався відзив (додатки до відзиву) не були прикріплені до відзиву відповідача.
27.06.2023 позивач подав клопотання про повернення відповідачу додаткових пояснень без розгляду та визнання недопустимими доказів. Вказав, що відповідач подав відзив з порушенням встановленого строку.
Суд встановив, що ухвала від 16.05.2023 про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету Височанської селищної ради в підсистемі «Електронний суд» 16.05.2023, а копія позовної заяви з додатками - 22.05.2023.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позовну заяву з додатками відповідач отримав лише 22.05.2023, суд дійшов висновку, що подання відповідачем відзиву 06.06.2023 здійснено у строк, встановлений судом (15 днів).
При цьому прикріплені до відзиву додатки в підсистемі "Електронний суд" не відповідали переліку доданих до відзиву документів (фактично прикріплені документи іншого змісту). В подальшому відповідач необхідні документи, зазначені у відзиві, подав до справи додатково.
Суд вважає відсутніми підстави для визнання доказів, поданих відповідачем, недопустимими, оскільки копії таких паперових доказів подані відповідачем через підсистему «Електронний суд» (електронна копія паперового документа) з накладанням Електронного цифрового підпису уповноваженої особи відповідно до статті 94 КАС України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, та в розумінні ч. 10 ст. 79, ч. 3 ст. 94 КАС України подані у спосіб, визначений Законом.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Отже визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
З огляду на наведене, з метою об'єктивного та повного встановлення обставин справи, дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, для належної перевірки оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає необхідним при вирішенні цієї судової справи оцінити наведені відповідачем у відзиві аргументи та перевірити їх наданими на вимогу суду (викладену в ухвалі від 16.05.2023) доказами.
У відзиві відповідач зазначив, що рішенням Височанської селищної ради від 16.12.2022 «Про затвердження структури апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів у новій редакції» вирішено скоротити штатну посаду в апараті виконавчих органів селищної ради - заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку територій громади. Внесено відповідні зміни до штатного розпису. Цим же рішенням Височанської селищної ради було доручено селищному голові відповідно до чинного законодавства України персонально попередити (а в разі відсутності направити поштою та у доступний спосіб електронної комунікації) працівникам, посади яких підлягають скороченню, повідомлення про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці до дати звільнення. У зв'язку з вищевикладеним, у відповідності до приписів ст. 49-2 КЗпП України позивача було персонально попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України позивачу було запропоновано іншу роботу у Відділі культури молоді та спорту Височанської селищної ради, який є структурним виконавчим підрозділом Височанської селищної ради, де була вакантна посада старшого інспектора, та у Службі у справах дітей та сім'ї Височанської селищної ради, де була вакантна посада спеціаліста 1 категорії. У разі прийняття пропозиції про переведення іншу роботу (посаду) позивача просили не пізніше 03.01.2023 подати відповідну заяву на ім'я голови Височанської селищної ради, а у разі відмови - повідомити про прийняте рішення голові Височанської селищної ради. Про це свідчить письмове повідомлення Височанської селищної ради від 22.12.2022 вих. № 03-09/2064, яке було надіслано позивачу цінним листом з описом вкладення на адресу реєстрації: АДРЕСА_3. Також це повідомлення, 22.12.2022, було надіслано на електронну поштову адресу позивача та надіслано через додатки Viber, WhatsApp на його номер телефону НОМЕР_1 . Про це свідчать скріншоти повідомлень. Також позивачу, на гучному зв'язку, в присутності членів комісії, було здійснено дзвінок на його номер телефону НОМЕР_1 , про що свідчить акт №1 від 22.12.2022. Натомість позивач не повідомив Височанську селищну раду про бажання перевестися на запропоновані вакантні посади. Після цього від позивача на адресу Височанської селищної ради надійшла заява про надання відпустки без збереження заробітної плати з 03.01.2023 по 28.02.2023. 04.01.2023 позивача було направлено повідомлення № 03-09/37, в якому його повідомили, що йому надана відпустка без збереження заробітної плати з 03.01.2023 по 27.02.2023 та про необхідність з'явитися на роботі 28.02.2023 для отримання розпорядження про звільнення, повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні та отримання трудової книжки. Рішенням XХ сесії (позачергової) Височанської селищної ради Харківської області VIII скликання від 28.02.2023 «Про звільнення заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади ОСОБА_1 » було вирішено звільнити ОСОБА_1 із займаної посади з 28.02.2023 за п. 1. ч. 1. ст. 40 КЗпП України. Розпорядженням Височанського селищного голови від 28.02.2023 № 07-в було доручено відділу бухгалтерського обліку та звітності здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 , а саме виплатити йому вихідну допомогу. 28.02.2023 ОСОБА_1 отримав у Височанській селищній раді свою трудову книжку, про що свідчить його власноручна розписка. Відповідач зауважив, що позивач жодним чином не повідомив Височанську селищну раду, що він під час воєнного стану фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Жодних доказів такого повідомлення позивач суду та відповідачу не надав. Починаючи з 24.02.2022 позивач був відсутній на робочому місці. Вказав, що рішенням Височанської селищної ради від 16.12.2022 «Про затвердження структури апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів у новій редакції» було скорочену штатну посаду в керівництві селищної ради: заступник селищного голови з юридичних питань та розвитку території громади - 1 шт. одиниця. Скорочено штатні посади в апараті виконавчих органів ради: спеціаліст І категорії (землевпорядник) - 1 шт. одиниця; начальник Загального відділу - 1 шт. одиниця; спеціаліст І категорії відділу з питань соціально-економічного розвитку - 1 шт. одиниця; спеціаліст І категорії з юридичних питань - 1 шт. одиниця; державний реєстратор - 2 шт. одиниці. Посади інших заступників Височанського селищного голови не скорочувались та не були вакантні. Тобто скорочувалась посада заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади, яку займав ОСОБА_1 . Тому питання про переважне право позивача на зайняття інших існуючих не вакантних посад заступників не є правомірним. Про наявні вакантні посади позивача повідомлено листами від 09.01.2023 № 03-09/64, від 17.02.2023 № 03-09/382, про що наявні відомості в Журналі реєстрації вихідних документів (І частина) Височанської селищної ради. Вказані повідомлення за допомогою засобів поштового зв'язку селищною радою було надіслано на єдину відому відповідачу адресу реєстрації місця проживання позивача: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідними актами від 09.01.2023 та від 17.02.2023. Таким чином, незважаючи на те, що у період з 22.12.2022 по 28.02.2023 в селищній раді були відсутні вакантні посади, які б відповідали освіті, фаху, кваліфікації та досвіду роботи позивача, селищною радою було вжито усіх заходів щодо працевлаштування останнього шляхом повідомлення його про наявність всіх вакансій, на які він може претендувати з урахуванням його фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності тощо. Отже, вимоги чинного законодавства щодо працевлаштування позивача відповідачем виконано належним чином. Вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
23.08.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що наведені відповідачем обставини повідомлення позивача про наступне звільнення не відповідають дійсності, 22.12.2022 відповідач не телефонував йому на особистий номер НОМЕР_2 та йому не надходили в цей день будь-які листи на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 У підписаному 22.12.2022 секретарем Височанської селищної ради попередженні про подальше звільнення відсутній підпис позивача про ознайомлення. Доказів персонального ознайомлення позивача під підпис з рішенням від 22.12.2022 та попередженням про можливе наступне вивільнення відповідачем до суду не надано. Зауважив, що у відзиві відповідач зазначив, що позивача повідомлено про наступне звільнення шляхом направлення повідомлення через мобільні додатки за номером телефону НОМЕР_1 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , але доказів належності позивачу номера телефону НОМЕР_1 та електронної пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем суду не надано. Крім того, позивачем було зроблено запит до відповідача про надання належним чином засвідченої копії його особової справи. З наданої відповіді та копії особової справи не вбачається номера телефону НОМЕР_1 та електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 Просив позов задовольнити.
Ухвалою від 22.08.2023 витребувано у сторін додаткові докази.
Позивач 04.09.2023, а відповідач 12.09.2023 надіслали до суду додаткові докази.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.
Згідно з довідкою від 28.04.2022 № 5616-5002225293 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 (а.с. 14).
Рішенням I сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання (І пленарне засідання) від 08.12.2020 ОСОБА_1 затверджено на посаду заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади (а.с. 88).
Вказане рішення введене в дію розпорядженням Височанського селищного голови від 04.01.2021 №8, згідно з яким ОСОБА_1 слід приступити до виконання обов'язків заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади з 05.01.2021 та присвоєно позивачу 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад (а.с. 141 зворот).
Рішенням XVIII сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання від 16.12.2022 «Про затвердження структури апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів у новій редакції» вирішено скоротити, зокрема, штатну посаду в керівництві селищної ради - заступник селищного голови з правових питань та розвитку території громади (1 шт. одиниця). Внесено відповідні зміни до штатного розпису (а.с. 142-144).
Розпорядженням Височанського селищного голови від 24.02.2023 №48/03-02 скликано ХХ (позачергову) сесію Височанської селищної ради VІІІ скликання, пленарне засідання якої призначено на 28.02.2023 о 10:00 год. з попереднім порядком денним, до якого включено питання, зокрема, про звільнення заступника селищного голови з правових питань та розвитку території громади ОСОБА_1 (а.с. 153 зворот).
Рішенням XХ сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання від 28.02.2023 вирішено звільнити ОСОБА_1 з 28.02.2023 у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, здійснити з ним повний розрахунок при звільненні, видати трудову книжку із внесенням відповідних записів до неї та вивести позивача зі складу виконавчого комітету Височанської селищної ради (а.с. 154 зворот).
Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III).
Стаття 1 Закону № 2493-III визначає, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Питання підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування врегульоване положеннями статті 20 Закону № 2493-III, згідно з якою служба в органах місцевого самоврядування припиняється на загальних підставах, встановлених Кодексом законів про працю України, а також на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), цим та іншими законами України.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з цією нормою самостійними підставами змін в організації виробництва та праці є скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників.
Чисельність працівників - це списковий склад працівників і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їхньої кількості. Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства, установи, організації. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.
Скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства, установи, організації - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися (постанови Верховного Суду від 21.0.2020 у справі №761/25605/17, від 28.09.2023 у справі №487/7770/21).
Верховний Суд неодноразово повторював позицію стосовно того, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (постанови від 31.01.2018 у справі №824/3229/14-а, від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 07.04.2021 у справі №444/2600/19, від 22.07.2021 у справі №161/7272/20, від 22.07.2021 у справі №456/57/20, від 23.07.2021 у справі №766/12805/19, від 27.08.2021 у справі №712/10548/19, від 07.09.2021 у справі №306/2434/18, від 09.12.2021 у справі №646/2661/20, від 16.06.2022 у справі №183/7292/20).
Така правова позиція заснована на роз'ясненнях, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», і є узвичаєною та сталою у судовій практиці.
Як встановлено судом, рішенням XVIII сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання від 16.12.2022 «Про затвердження структури апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів у новій редакції» вирішено скоротити штатну посаду в керівництві селищної ради - заступник селищного голови з правових питань та розвитку території громади (1 штатна одиниця), а також скоротити штатні посади в апараті виконавчих органів ради (загалом 6 штатних одиниць). Крім того, ліквідовано та реорганізовано декілька відділів, а також виведено із системи апарату виконавчих органів декілька відділів. Внесено відповідні зміни до штатного розпису з 01.03.2023 (а.с. 142-144).
Викладене свідчить про наявність змін в організації виробництва і праці Височанської селищної ради через скорочення штату працівників.
Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача підстав для скорочення штату працівників, суд вважає необхідним зазначити, що за загальним правилом власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, якщо інше не встановлено обов'язковим для нього нормативно-правовим актом. Питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації судом не обговорюється, оскільки це було б втручанням у діяльність такого підприємства, установи, організації (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №580/2623/19).
Суд не може з'ясовувати доцільність введення (виведення) роботодавцем певних посад та визначення ним штатної структури, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці, оскільки юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, установи не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України (постанова Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №766/12805/19).
Також суд зазначає, що рішення відповідача від 16.12.2022 "Про затвердження структури апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів у новій редакції" в досліджуваному періоді спірних правовідносин є чинним, правомірність цього рішення не є предметом судового спору в цій справі, отже підстав для його неврахування судом немає.
Вирішуючи питання додержання відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, при прийнятті спірного рішення, суд виходить з такого.
При звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідним є додержання порядку вивільнення працівників, встановлених статтями 40, 42, 49-2 КЗпП України.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Положеннями частин першої та другої статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до приписів частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Виходячи з наведеного, у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець вправі проводити звільнення працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, однак таке звільнення повинно проводитись з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главами ІІІ та ІІІ-А КЗпП України, зокрема, статтями 42, 49-2 цього Кодексу.
Суд встановив, що пунктом 12 рішення XVIII сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання від 16.12.2022 «Про затвердження структури апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів у новій редакції» (а.с. 142-144) доручено селищному голові відповідно до чинного законодавства України персонально попередити (а в разі відсутності направити по пошті та у доступний спосіб електронної комунікації) працівникам, посади яких підлягають скороченню, повідомлення про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці до дати звільнення.
22.12.2022 секретарем Височанської селищної ради прийнято розпорядження №175-к (а.с. 145), пунктом 1 якого визначено осіб для попередження про звільнення у зв'язку зі скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зокрема, заступника селищного голови з правових питань та розвитку території громади ОСОБА_1 .
На виконання вказаного розпорядження та відповідно до приписів статті 49-2 КЗпП України позивача попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади з 28.02.2023 повідомленням за №03-09/2064 від 22.12.2022 (а.с. 145 зворот - 146), а також запропоновано позивачу іншу роботу у Відділі культури молоді та спорту Височанської селищної ради, який є структурним виконавчим підрозділом Височанської селищної ради, де є вакантна посада старшого інспектора, або у Службі у справах дітей та сім'ї Височанської селищної ради, де є вакантна посада спеціаліста 1 категорії. У разі прийняття пропозиції про переведення на іншу роботу (посаду) відповідач просив повідомити його не пізніше 03.01.2023 подати відповідну заяву на ім'я Височанського селищного голови, а в разі відмови - у той самий термін повідомити про прийняте рішення Височанського селищного голову. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роз'яснено умови звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період дії правового режиму воєнного стану.
У зв'язку з відсутністю позивача на робочому місці з 01.03.2022 (у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану та в подальшому перебуванням у відпустках) вказане повідомлення надіслане позивачу на адресу зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_4 ) засобами поштового зв'язку (з описом вкладення), що підтверджується квитанцією відділу поштового зв'язку «Бабаї» від 22.12.2022, описом вкладення до поштового відправлення №6240301854636 та накладною від 22.12.2022 №6240301854636 (а.с. 146 зворот), а також актом від 22.12.2022 №1 (а.с. 147).
Крім того, за змістом вказаного акту 22.12.2022 таке повідомлення надіслане позивачу засобами електронного поштового зв'язку на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та через додаток «Viber» на його номер телефону НОМЕР_1 , а також телефонним дзвінком на мобільний телефон позивача за номером НОМЕР_1 на гучному зв'язку в присутності членів комісії о 14:42 год. 22.12.2022.
Надсилання такого повідомлення засобами електронного поштового зв'язку підтверджується також скріншотом поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 147 зворот), яка належить відповідачу, а через додаток «Viber» - скріншотом повідомлень цього додатку (а.с. 148).
Заперечуючи вказані обставини повідомлення, позивач зазначив, що з початку війни він фактично не працював у зв'язку із постійними обстрілами місця його мешкання, в зв'язку з чим був вимушений перебувати за межами Харківської області, це було узгоджено з відповідачем. Фактичне місце його проживання на території Рівненської області. При цьому, відповідач не надав суду доказів про домовленість з позивачем про альтернативні способи пересилання наказів, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин, зокрема за допомогою месенджера VIBER. Крім того, 22.12.2022 відповідач не телефонував на його особистий номер НОМЕР_2 , а будь-які листи в цей день на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили.
Оцінюючі такі доводи позивача суд встановив, що з 28.04.2022 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання/перебування по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.04.2022 №5616-5002225293 (а.с. 14).
Позивач стверджує, що ним було повідомлено відповідача про фактичне дійсне місце перебування та проживання. На підтвердження цих обставин позивач 04.09.2023 (на виконання ухвали суду про витребування доказів від 22.08.2023) надав суду копію заяви від 10.05.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 10.05.2022 до закінчення воєнного стану, в якій зазначив адресу його фактичного місця проживання на території Рівненської області та номер мобільного телефону НОМЕР_2 . Крім того, вказаною заявою просив повідомляти його за адресою фактичного місця проживання на території Рівненської області (а.с. 187).
Вказана заява містить резолюцію «Отримано. Голова (підпис) О.В. Мороз. 12.05.2022 року».
Оцінюючи наданий позивачем доказ, суд виходить з таких міркувань.
Відповідач в заявах по суті справи стверджував, що повідомлення позивача про майбутнє звільнення здійснено відповідно до приписів ст. 49-2 КЗпП України усіма можливими способами шляхом надіслання повідомлення за №03-09/2064 від 22.12.2022 засобами поштового зв'язку на адресу позивача наявну у відповідача, а також на номер телефону, з якого позивач надсилав заяви про надання відпусток. Позивач жодним чином не повідомив Височанську селищну раду, що він під час воєнного стану фактично проживає за вищевказаною адресою на території Рівненської області. Жодних доказів такого повідомлення позивач не надав.
З матеріалів справи суд встановив, що 08.04.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відпустки з 11.04.2022 тривалістю 24 календарні дні (а.с. 108 зворот).
Згідно з розпорядженням селищного голови від 08.04.2022 №09-в ОСОБА_1 надано основну щорічну відпустку з 11.04.2022 по 04.05.2022 загальною тривалістю 24 календарні дні (а.с.107-108).
У заяві від 02.05.2022 позивач просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 05.05.2022 по 31.05.2022 (а.с. 110), яку йому було надано розпорядженням селищного голови від 19.05.2022 №56-к (а.с. 109).
У заяві від 26.05.2022 позивач просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 01.06.2022 по 30.06.2022 (а.с. 112), яку йому було надано розпорядженням селищного голови від 06.06.2022 №68-к (а.с. 110 зворот - 111).
У заяві від 30.06.2022 позивач просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 01.07.2022 по 31.07.2022 (а.с. 114), яку йому було надано розпорядженням селищного голови від 30.06.2022 №79-к (а.с. 112 зворот - 113).
У заяві від 29.07.2022 позивач просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 01.08.2022 по 31.08.2022 (а.с. 115 зворот), яку йому було надано розпорядженням селищного голови від 08.08.2022 №98-к (а.с. 114 зворот - 115).
У заяві від 30.08.2022 позивач просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 01.09.2022 по 30.09.2022 (а.с. 116 зворот), яку йому було надано розпорядженням селищного голови від 01.09.2022 №118-к (а.с. 116).
У заяві від 29.09.2022 позивач просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 01.10.2022 по 31.10.2022 (а.с. 118), яку йому було надано розпорядженням селищного голови від 01.10.2022 №132-к (а.с. 117).
У заяві від 31.10.2022 позивач просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 01.11.2022 по 30.11.2022 (а.с. 119 зворот), яку йому було надано розпорядженням селищного голови від 31.10.2022 №146-к (а.с. 118 зворот - 119).
У заяві від 30.11.2022 позивач просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 01.12.2022 по 31.12.2022 (а.с. 121), яку йому було надано розпорядженням селищного голови від 01.12.2022 №160-к (а.с. 120).
Жодна із вищевказаних заяв позивача щодо надання відпусток не містить таких реквізитів, як адреса заявника, чи його засобів зв'язку, а також відомостей в резолюції селищного голови щодо їх отримання. Кожна конкретна заява стосується певного періоду відпустки, який охоплюється відповідним місяцем 2022 року.
Суд враховує, що всі вищевказані заяви позивача були розглянуті відповідачем та по кожній з них прийняте відповідне рішення у формі розпорядження селищного голови.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази розгляду заяви позивача від 10.05.2022 про надання відпустки та прийняття відповідачем відповідного рішення; відсутні й докази надіслання відповідачу такої заяви.
Також суд звертає увагу на об'єктивну відсутність необхідності подання позивачем заяви від 10.05.2022 про надання йому відпустки без збереження заробітної плати "з 10.05.2022 до скасування дії воєнного стану" (а.с. 187), адже в поданій раніше заяві від 02.05.2022 (а.с. 110) він просив надати йому таку відпустку з 5 травня по 31 травня 2022 року і така заява була відповідачем повністю задоволена розпорядженням № 565-к від 19.05.2022 у спосіб надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати з 5 травня по 31 травня 2022 року (а.с. 109).
При цьому в жодному іншому документі, з досліджених судом, які позивач направляв на адресу відповідача, не була зазначена його адреса проживання, відмінна від адреси реєстрації місця проживання, як і номер телефону, повідомлений суду.
Суд також зауважує, що заява від 10.05.2022 не долучалася позивачем до позовної заяви на підтвердження обставин повідомлення відповідача про фактичне місце проживання, ні до відповіді на відзив (дату підписання зазначив 11.06.2023). Така заява була подана лише на виконання ухвали суду від 22.08.2023 про витребування доказів повідомлення відповідача про зміну позивачем адреси місця проживання. При цьому відповідач у всіх без винятку заявах по суті справи вказував про відсутність у нього інформації (неповідомлення позивачем) про інше місце проживання ОСОБА_1 .
Про причини неможливості подання такої зави разом з позовом позивач не зазначає.
Заслуговує на увагу й та обставина, що серед усіх документів, поданих особисто позивачем до суду, лише копія такої заяви подана засобами поштового зв'язку, в той час, як інші попередньо подані ним документи надходили через підсистему «Електронний суд». Доказів надіслання копії такої заяви іншим учасникам справи суду не надано.
Приписами статті 79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Встановлені судом фактичні обставини справи, проаналізовані вище, у своїй сукупності не дають змоги дійти висновку про обізнаність відповідача із заявою ОСОБА_1 від 10.05.2022 та ставлять під сумнів достовірність такого доказу.
Витребувані ухвалою суду від 22.08.2023 у відповідача додаткові докази були надіслані до суду супровідним листом від 01.09.2023 №03-09/1843 (а.с. 190), окрім особової картки заступника селищного голови з юридичних питань і розвитку території громади ОСОБА_1 . Неподання такої картки відповідач пояснює тим, що у зв'язку з переміщенням у сховище кадрових документів під час дії воєнного стану, на даний час неможливо знайти таку особову картку.
У відповіді на відзив позивач зазначив про наявність у нього копії особової картки. Разом з тим, позивач не долучив її ні до заяв по суті справи, ні до інших клопотань та заяв, поданих ним до суду.
З огляду на наведене, суд зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо повідомлення відповідача про фактичне місце проживання на території Рівненської області позивачем суду не надано, а судом не встановлено.
Статтею 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX (далі - Закон №2136-IX) визначено особливості обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця, за змістом якої у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці (ч. 1).
У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником (ч. 2).
Оскільки позивач у період з 01.03.2022 по 28.02.2023 не повідомляв відповідача про бажаний спосіб комунікації та був відсутній на робочому місці в цей період, то відповідач відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №2136-IX правомірно визначив спосіб повідомлення позивача про майбутнє вивільнення шляхом надсилання повідомлення за №03-09/2064 від 22.12.2022 (а.с. 145 зворот - 146) на єдину відому адресу зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_4 , а також додаткове надсилання цього повідомлення альтернативними засобами комунікації на відому адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 та через додаток «Viber» на його номер телефону НОМЕР_1 , а також телефонним дзвінком на мобільний телефон позивача за номером НОМЕР_1 на гучному зв'язку в присутності членів комісії.
При цьому, покликання позивача на те, що 22.12.2022 відповідач не телефонував йому на особистий номер НОМЕР_2 , а будь-які листи в цей день на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили, суд оцінює критично, оскільки позивач в заявах по суті справи не заперечував належності йому адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 та номера мобільного телефону НОМЕР_1 , а лише вказував, що є користувачем іншої електронної адреси та номера телефону (які повідомив суду). Суд зауважує, що об'єктивно будь-яка особа не обмежена у кількості засобів комунікації (електронних скриньок, мобільних номерів), які перебувають в її користуванні.
Наведені обставини дають суду підстави для висновку, що відповідач всіма можливими засобами попередив позивача про майбутнє звільнення із займаної посади, чим виконав вимогу трудового законодавства.
Щодо пропонування вакантних посад суд зазначає, що у повідомленні за №03-09/2064 від 22.12.2022 відповідач запропонував позивачу дві вакантні посади: посаду старшого інспектора у Відділі культури, молоді та спорту Височанської селищної ради, який є структурним виконавчим підрозділом Височанської селищної ради; посаду спеціаліста 1 категорії у Службі у справах дітей та сім'ї Височанської селищної ради.
Крім того, у разі прийняття пропозиції про переведення на іншу роботу (посаду) відповідач просив повідомити його не пізніше 03.01.2023 подати відповідну заяву на ім'я Височанського селищного голови, а в разі відмови - у той самий термін повідомити про прийняте рішення Височанського селищного голову.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про прийняття позивачем таких пропозицій чи їх відхилення.
Натомість, за змістом повідомлення від 04.01.2023 №03-09/37 (а.с. 47) до Височанської селищної ради 03.01.2023 у мобільному додатку Telegram з телефону НОМЕР_3 на телефон НОМЕР_4 надійшло фото заяви позивача від 31.12.2022, в якій він просив надати відпустку без збереження заробітної плати з 01.01.2023 по 28.02.2023. Повідомлено позивача, що йому надано відпустку без збереження заробітної плати з 03.01.2023 по 27.02.2023 (включно) та про обов'язок з'явитися на роботі 28.02.2023 для отримання розпорядження про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, отримання розрахунку, а також отримання трудової книжки.
Крім того, згідно з повідомленнями від 09.01.2023 №03-09/64 (а.с. 201) та від 17.02.2023 №03-09/382 (а.с. 202) позивачу повідомлялося про наявність вакантних посад станом на 09.01.2023 та на 17.02.2023: робітник з благоустрою відділу житлово-комунального господарства та благоустрою; водій відділу житлово-комунального господарства та благоустрою; старший інспектор відділу молоді, культури та спорту; спеціаліст I категорії Служби у справах дітей та сім'ї.
Надіслання таких повідомлень підтверджується записами в журналі реєстрації вихідних документів (а.с. 203-207) та актами від 09.01.2023 та від 17.02.2023 (а.с. 208-209), за змістом останніх повідомлення надсилалися за допомогою засобів поштового зв'язку на адресу реєстрації місця проживання позивача: АДРЕСА_4 . Зазначено, що відомості щодо будь-якого іншого зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 на теперішній час в селищній раді відсутні.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про прийняття таких пропозицій чи відмову від них.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач виконав передбачений КЗпП України обов'язок, запропонувавши всі вакантні посади, на які можна було б перевести позивача.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем переважного права на залишення його на роботі, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Тобто у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, Верховний Суд звертав увагу на обов'язок суду з'ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення (постанови від 09.04.2020 у справі №182/1670/18, від 01.04.2020 у справі №683/1084/17).
Тож у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом. У разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов'язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України. У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.
Інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується у разі відсутності рівноцінної посади.
Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
Тобто у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України.
Крім того, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.02.2018 та від 08.07.2020 у справі №2а-9821/11/2670, від 11.07.2018 у справі №816/1232/17, від 15.05.2020 у справі №П/811/2408/15, від 09.07.2020 у справі №809/2894/13-a.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 756/7222/18 зазначено, що правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню.
Таким чином, переважне право залишення на роботі при скороченні чисельності штату стосується осіб при наявності рівнозначних (однотипних) посад.
Відповідно до рішення I сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання (І пленарне засідання) від 08.12.2020 та розпорядження Височанського селищного голови від 04.01.2021 №8 ОСОБА_1 з 05.01.2021 обіймав посаду заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади (а.с. 88, 141 зворот), яка була передбачена структурою апарату Височанської селищної ради VІІІ скликання, затвердженою рішенням I сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання (І пленарне засідання) від 08.12.2020 (а.с. 64 зворот - 65).
Зі змісту структури апарату Височанської селищної ради VІІІ скликання, затвердженої рішенням I сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання (І пленарне засідання) від 08.12.2020, суд встановив, що до керівного складу селищної ради та її виконавчого комітету входили: селищний голова - 1 штатна одиниця (ш.о.); секретар ради - 1 ш.о.; перший заступник селищного голови - 1 ш.о.; заступник селищного голови з питань бюджету та фінансів - 1 ш.о.; заступник селищного голови з юридичних питань і розвитку території громади - 1 ш.о.; заступник селищного голови з питань житлово-комунального господарства - 1 ш.о.; керуючий справами (секретар) виконавчого комітету - 1 ш.о.; староста - 1 ш.о.
Відповідно до структури апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів, затвердженої рішенням XVIII сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання від 16.12.2022, до керівного складу селищної ради та її виконавчого комітету увійшли такі посади: селищний голова - 1 штатна одиниця (ш.о.); секретар ради - 1 ш.о.; перший заступник селищного голови - 1 ш.о.; заступник селищного голови з питань бюджету та фінансів - 1 ш.о.; заступник селищного голови з питань житлово-комунального господарства - 1 ш.о.; керуючий справами (секретар) виконавчого комітету - 1 ш.о.; староста - 1 ш.о.
Отже, посада заступника селищного голови з юридичних питань і розвитку території громади, яку скорочено, була однією (єдиною) та рівнозначної вакантної посади у відповідача не було передбачено.
При цьому, посади інших заступників селищного голови (перший заступник селищного голови; заступник селищного голови з питань бюджету та фінансів; заступник селищного голови з питань житлово-комунального господарства) за характером виконуваної роботи обсягом повноважень не є рівнозначними (однотипними) посадами відносно посади заступника селищного голови з юридичних питань і розвитку території громади, що не дає можливості порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на таких посадах та, як наслідок, застосувати до посади, яка підлягає скороченню, право переважного залишення на роботі, передбаченого статтею 42 КЗпП України.
Крім цього, посади інших заступників селищного голови (перший заступник селищного голови; заступник селищного голови з питань бюджету та фінансів; заступник селищного голови з питань житлово-комунального господарства) не були вакантними на час скорочення посади позивача.
Суд зауважує, що переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду,
У зв'язку з чим, суд не приймає та відхиляє доводи позивача про те, що відповідачем не враховано та не досліджено обставини досвіду трудової діяльності позивача, а також кваліфікації інших заступників селищного голови, які могли б надати позивачу переважне право на залишення на посаді при скороченні штату.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушень статті 42 КЗпП України при звільненні позивача з роботи, оскільки переважне право на залишення на роботі, передбачене частиною першою такої статті, враховується лише у разі скорочення однорідних (аналогічних) професій та посад. У справі, що розглядається, мало місце скорочення посади позивача, яка була єдиною у селищній раді, а тому правила щодо порівняння кваліфікації та продуктивності праці не підлягали застосуванню.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 26.09.2023 у справі № 751/4369/22.
Перевіряючи правомірність прийняття спірного рішення, суд також врахував, що згідно з матеріалами судової справи у період з 03.01.2023 по 27.02.2023 позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати (а.с. 47).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону №2136-IX протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №2136-IX у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Розпорядженням Височанського селищного голови від 24.02.2023 №48/03-02 скликано (позачергову) сесію Височанської селищної ради, пленарне засідання якої призначено на 28.02.2023 о 10:00 год. з попереднім порядком денним, до якого включено питання, зокрема, про звільнення заступника селищного голови з правових питань та розвитку території громади ОСОБА_1 (а.с. 153 зворот).
За змістом протоколу засідання постійної комісії Височанської селищної ради з політико-правових питань, депутатської діяльності, етики, регламенту, регуляторної політики, зв'язку з громадськими організаціями від 28.02.2023 о 9:00 год. (а.с. 154), у складі якої 5 членів (один з яких відсутній), за питання про звільнення заступника селищного голови з правових питань та розвитку території громади ОСОБА_1 проголосували: «за» - 3; «проти» - 0; «утримались» - 1. У зв'язку з чим, ухвалено рекомендувати питання для розгляду на сесії селищної ради.
Рішенням XХ сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання від 28.02.2023 вирішено звільнити ОСОБА_1 з 28.02.2023 у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, здійснити з ним повний розрахунок при звільненні, видати трудову книжку із внесенням відповідних записів до неї та вивести позивача зі складу виконавчого комітету Височанської селищної ради (а.с. 154 зворот).
Статтею 26 Закону № 280/97-ВР визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.
Пунктом 5 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР до повноважень сільського, селищного, міського голови належить, зокрема: підписання рішення ради та її виконавчого комітету; внесення на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; скликання сесії ради, внесення пропозиції та формування порядку денного сесій ради і головування на пленарних засіданнях ради; видання розпоряджень у межах своїх повноважень.
Статтею 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради (ч. 1).
Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради (ч. 10).
Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ч. 12).
Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесій ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Конституції України, цього Закону, законів України "Про статус депутатів місцевих рад", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та інших законів. До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні (ч. 15).
Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (ч.17).
Частинами другою та третьою статті 24 Регламенту Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, затвердженого рішенням І сесії VІІІ скликання Височанської селищної ради (далі - Регламент) (а.с. 90-100), перша сесія новообраної селищної ради проводиться у відповідності до вимог ч. 2 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Наступні сесії селищної ради скликаються селищним головою в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Статтею 47 Закону № 280/97-ВР передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету (ч.1).
До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники (ч.3).
Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк (ч.11).
Згідно зі статтею 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1).
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч. 2).
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3).
Частиною третьою статті 29 Регламенту визначено, що рішення селищної ради (крім процедурного) вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу ради (більше 13).
Зі змісту результатів поіменного голосування (позачергової) сесії Височанської селищної ради від 28.02.2023 (а.с. 218-223; https://vysochanska-rada.dosvit.org.ua/documents/clfupkgjxl2u60914zhcbq 5jc), у складі якої 26 депутаті, з них: 17 присутніх, 9 відсутніх, загальна кількість голосів на початку пленарного засідання 18 (17+1), суд встановив, що за питання про звільнення заступника селищного голови з правових питань та розвитку території громади ОСОБА_1 проголосували: «за» - 15; «проти» - 0; «утримались» - 3; «не беруть участі у голосуванні» - 0 (а.с. 220).
Розпорядженням Височанського селищного голови від 28.02.2023 № 07- в було доручено відділу бухгалтерського обліку та звітності здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 , а саме виплатити йому вихідну допомогу (а.с. 155).
Як встановлено судом, 28.02.2023 ОСОБА_1 отримав у Височанській селищній раді свою трудову книжку, про що свідчить його власноручна розписка (а.с. 157). При цьому позивач у позовній заяві підтверджував, що відповідне повідомлення про необхідність прибути 28.02.2023 до Височанської селищної ради він отримав телефоном. Отже позивач був достеменно обізнаний з обставинами щодо свого звільнення 28.02.2023, що підтверджує його попередню комунікацію з відповідачем, у тому числі й засобами телефонного зв'язку за наявним у відповідача номером.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що при звільненні позивача у зв'язку із скороченням посади (штатної одиниці) відповідач дотримався вимог трудового законодавства щодо: повідомлення позивача за два місяці про таке скорочення; пропонування вакансій, на які можна було б перевести позивача, а тому, з огляду на відсутність згоди позивача на переведення його на іншу роботу та відсутність у нього переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі, відповідач правомірно прийняв оскаржене рішення, яким звільнив позивача з посади заступника селищного голови з правових питань та розвитку території громади.
Доводи позивача та надані ним докази не спростовують правомірності оскарженого рішення та не дають суду підстав для його скасування.
Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, передумовою для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Височанська селищна рада (вул. Бульварна, 12, с-ще Високий, Харківський район, Харківська область, 62459. ЄДРПОУ/РНОКПП 04396503)
Повний текст рішення складений 27 червня 2024 року.
Суддя Н.О. Дорошенко