27 червня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1688/24
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить:
-визнати бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по день фактичної виплати донарахованої та не виплаченої частини пенсії - протиправною;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахуваної та невиплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по день фактичної виплати донарахованої та не виплаченої частини пенсії згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з 01.01.2016 при цьому, не здійснено перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2016 у відповідності до Закону України від 23.12.2015 №900-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статей 51, 63 Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
Позивач зазначає, що дані дії відповідача являються протиправними. У зв'язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 25 березня 2024 року відкрито провадження по даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
01.04.2024 (вх. № 8374/24) на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області просить в позові відмовити, посилаючись на те, що виплата доплат з 01.01.2019 по 30.06.2021 здійснювалась в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.20218 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», підстави для виплати компенсації відсутні.
Також, відповідач зазначає, що пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
У зв'язку з тим, що позивачу не було нараховані суми пенсії, позовна вимога про нарахування компенсації втрати частини доходів не повинно підлягати задоволенню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до копії пенсійної справи №1103003029 ОСОБА_1 являється пенсіонером МВС України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та одержує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
21.01.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою в якій просив в якій просив нарахувати та виплати компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з 01.01.2019 відповідно до Закону України від 23.12.2015 №900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статей 51,63 Закону №2262-ХП, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії (а.с.3).
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 26.01.2024 № 1159-992/Ф-05/8-1100/24, повідомило, що відповідно до статті Закону України "Про компенсацію громадянам втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарюванні здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати. Згідно зі статтею 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплат доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Оскільки виплата доплат з 01.01.2019 по 30.06.2021 здійснювалась у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", підстави для виплати компенсації відсутні.
Тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Таким чином, обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 3 якої було передбачено, що з 01.01.2018 року підлягають перерахуванню пенсії, призначені згідно із Законом № 2226 особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції-) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний відсоток на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01.01.2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року; з 01.01.2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
24.12.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1088, якою встановлено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції") з 01.01.2020 року виплачується пенсія, яка з 01.01.2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01.01.2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2018 року на виконання п. 3 Постанови № 103 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року.
При цьому, виплата пенсії здійснювалась частинами, як і передбачено Постановою № 103, тобто, відповідно до чинного законодавства, яке діяло станом на дату виникнення спірних правовідносин, а тому відсутній факт несвоєчасного нарахування та виплати пенсії позивача.
Також, судом встановлено, що згідно відомостей ЄДРСР що між вказаними сторонами вирішений спір щодо перерахунку пенсії позивача. Зокрема, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі №340/2914/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 19 листопада 2019 року, на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області» від 05 травня 2021 року №10190 та виплатити додаткові кошти. Також, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі №340/1899/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 01.10.2022 року відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021 року.
Суд звертає свою увагу на те, що вказаним рішенням суду не обчислено та не було присуджено стягнути конкретну суму коштів.
Розрахунок відповідача підтверджує, що на виконання рішення суду у справі №340/1899/23 про зобов'язання перерахувати з 01.12.2019 та виплатити пенсію позивачу він обчислив щомісячний розмір пенсії та відповідну загальну суму коштів, що має бути доплачена до вже виплачених сум коштів. Також, на виконання рішення суду по справі № 340/1899/23 проведено перерахунок пенсії та нараховано суму доплати за період з 01.01.20222 по 30.06.2023. Оскільки докази її виплати відсутні, вона вважається заборгованістю.
Статтею 46 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Отже, законом визначено, що несвоєчасність виплати пенсії має наслідком нарахування особі під час відповідної виплати компенсації.
Згідно зі статтею 107 Закону №1058-IV пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Тобто, обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, шкодою є або моральна шкода, або збитки.
Завдання позивачу моральної шкоди або прямих збитків не доведено. Компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до ст.2 Закону України 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ч.2 ст.72 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування шкоди цим Законом не передбачено.
Отже, не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.
У ч.1 ст.2 Закону України від 5 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон №4901-VI) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного держоргану відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 ст.3 Закону №4901-VI).
Отже, при виконанні судових рішень про задоволення позовних вимог до державних органів гарантом виступає саме держава Україна.
Згідно з ч.4 ст.3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу відповідно до ч.4 ст.5 Закону №4901-VI виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, законом передбачені наслідки несвоєчасної виплати стягувачу бюджетних коштів у вигляді нарахування компенсації за умови дотримання вказаних вимог. Такого правового висновку щодо застосування норм права дійшла Велика палата ВС у постанові від 14.03.2018 у справі №522/3454/16-ц (провадження №14-6цс18), Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 № 281/46/16-ц, від 20 лютого 2019 року в справі №489/515/17.
Суд не встановив, що в спірних правовідносинах мали місце такі неправомірні дії чи бездіяльність зі сторони відповідача, які би спричинили негативні зміни у житті позивача.
Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА