27 червня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1700/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: ОСОБА_1 , с. Журавлинка, Голованівський район, Кіровоградська область,26531
про стягнення коштів,
Військова частина звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті ним кошти в сумі 56 022,31 грн., під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Ухвалою суду від 10.04.2024 року справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.40).
Відповідач у встановлений судом строк відзиву проти позову не подав, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.07.2023 №196 старший солдат ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та призначений стрільцем-помічником гранатометника 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 11 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.08.2023 №228 старший солдат ОСОБА_1 12.08.2023 отримав поранення під час виконання бойового завдання.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2023 №245 старший солдат ОСОБА_1 , враховуючи підпункт 10 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2023 №5 старший солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що станом на 03.01.2024 не прибув до військової частини НОМЕР_1 після завершення лікування в КНП «Уманська міська центральна лікарня».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.01.2024 №32 було призначено службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу старшого солдата ОСОБА_1 .
В ході службового розслідування встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 , знаходився на лікуванні в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» з 13.08.2023 по 22.08.2023.
З 22.08.2023 по 20.09.2023 старший солдат ОСОБА_1 знаходився на лікування в КНП «Уманська центральна міська лікарня», по завершенню лікування до військової частини НОМЕР_1 не з'явився, знаходиться поза межами військової частини НОМЕР_1 з 21.09.2023 без законних на те підстав, тобто вчинив самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби.
За час незаконної відсутності, поза межами військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 , відповідно до довідки від 17.01.2024 №974 отримав грошове забезпечення в розмірі 56 022 гривні 31 копійок, на яке він не мав права, оскільки, відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
На підставі службового розслідування, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.02.2024 №300/НОД.
Військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення про вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України старшим солдатом ОСОБА_1 від 17.03.2024 №1772/3620 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницький.
Службовим розслідування вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 у безпідставній переплаті не встановлено. Причинами переплати грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 є особиста недобросовісність останнього та вчинення ним кримінального правопорушення.
Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу переплату грошового забезпечення в сум 56022,31 грн., останній звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 № 160-IX (далі Закон № 160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону № 160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу, що відповідно до наказу № 300/НОД від 26.02.2024 року, встановлено, що відповідач за період з 21.09.2023 до 03.01.2024 виплачено грошове забезпечення в сумі 56022,31 грн. (а.с.29-31).
За вказаний проміжок часу відповідач не виконував обов'язків військової служби, після лікування не прибув до ВЧ НОМЕР_1 та не повідомив безпосереднього командира про своє місцезнаходження, тому суд дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 56022,31 грн. виплачені позивачу без достатньої правової підстави та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом ч. 2 ст. 139 КАС при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертиз.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати позивача по сплаті судового збору стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду, завдану державі шляхом переплати грошового забезпечення в розмірі 56 022 грн. 31 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО