ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" червня 2024 р. справа № 300/4196/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боршовського Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Ілюк А.Р.,
представника позивача - Маламеда В.Б.,
представники відповідача та третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у знятті арешту з рахунку ОСОБА_3 , на який надходить пенсія; визнати протиправною та скасувати постанову Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.10.2019 року у ВП НОМЕР_3 про арешт коштів ОСОБА_3 ; зобов'язати відповідача зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_3 з рахунку IВАN НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ "ПриватБанк".
Позовні вимоги мотивовані тим, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, відкритого на підставі вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за № Ф-135050-55 У від 11.05.2019 про сплату боргу, постановою від 21.10.2019 накладено арешт на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. 27.12.2019 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець був зобов'язаний зняти арешт, накладений на майно боржника, однак цього не зробив. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 06.11.2023 про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , в якій повідомив, що на банківський рахунок за № НОМЕР_1 надходять виключно пенсійні виплати позивача. Листом від 15.11.2023 № 226571 відповідач повідомив представника позивача про відсутність підстав для винесення постанови про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4. Представник позивача зазначив, що арешт коштів на рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "Приватбанк", продовжує діяти, що порушує право позивача на вільне використання своїх грошових коштів, що є порушенням права особи на «мирне володіння майном», гарантованим статтею 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Додатково представник позивача звернув увагу на те, що на період дії на території України воєнного стану, припиняється звернення стягнення на пенсію боржника. Представник позивача просить суд зобов'язати відповідача зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ КБ "ПриватБанк".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
14.06.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача від 13.06.2024 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.10.2019 року у ВП НОМЕР_3 про арешт коштів ОСОБА_3 .
Щодо решти позову, а саме в частині визнання протиправною бездіяльності Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у знятті арешту з рахунку ОСОБА_3 , на який надходить пенсія та зобов'язання відповідача зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_3 з рахунку IВАN НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ "ПриватБанк", то суд ухвалою від 18.06.2024: відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України; залучив Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" до участі у справі № 300/4196/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; призначив судове засідання на 27.06.2024 о 15:30 год.
21.06.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача від 20.06.2024 № 9402 про участь в судовому засіданні з розгляду справи № 300/4196/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 87-94).
Ухвалою від 25.06.2024 задоволено заяву представника позивача від 20.06.2024 № 9402 про розгляд справи № 300/4196/24 в режимі відеоконференції та визначено проводити судовий розгляд справи № 300/4196/24 в режимі відеоконференції.
26.06.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.06.2024 № 164533 на позовну заяву (а.с. 98-103).
Відповідно до частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд звертає увагу на те, що пунктом 5 ухвали від 18.06.2024 про відкриття провадження в цій справі суд визначив двохденний термін з дня отримання цієї ухвали для подання в суд відзив на позов із долученням всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову, та зобов'язано відповідача надати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів одночасно з наданням відзиву суду.
Ухвалу суду від 18.06.2024 про відкриття провадження доставлено в електронний кабінет Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 18.06.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 85).
Таким чином, двохденний термін для подання відповідачем відзиву в цій справі закінчився 20.06.2024. З огляду на те, що відзив Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.06.2024 № 164533 на позовну заяву надійшов до суду 26.06.2024, тобто з пропуском строку на подання такого відзиву, а відповідач не зазначив жодних поважних причин пропуску такого строку, суд дійшов висновку залишити без розгляду такий відзив, а справу вирішувати за наявними матеріалами.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 27.06.2024 не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомленні належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2024 підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
11.05.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято вимогу за № Ф-135050-55 У про сплату боргу, згідно якої стягнуто з ОСОБА_4 на користь Головного управлінням ДФС в Івано-Франківській області заборгованість в розмірі 12582,90 грн.
02.09.2019 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного теритоірального управління юстиції в Івано-Франківській області на виконання вимоги за № Ф-135050-55 У від 11.05.2019 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 (а.с. 38-39).
21.10.2019 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 прийнято постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - ОСОБА_4 (а.с. 40-41).
27.12.2019 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 42-43).
06.11.2023 представник позивача звернувся до відповідача із заявою № 8078 про зняття арешту з майна (коштів) боржника, в якій повідомив, що в позивача відкритий рахунок в АТ КБ "ПриватБанк" для отримання пенсії від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на який не надходять інші кошти, окрім пенсійних. На підставі постанови державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 від 21.10.2019 про накладення арешту на кошти боржника заблоковано рахунок позивача в АТ КБ "ПриватБанк" для отримання пенсії. Представник позивача просив відповідача винести постанову про зняття арешту з майна (коштів) позивача (а.с. 44-46).
Згідно листа від 15.11.2023 № 226571 Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовив в задоволенні заяви представника позивача. Відповідач повідомив, що у виконавчої служби відсутні підстави для зняття арешт, оскільки виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Статтею 59 Закону «Про виконавче провадження» передбачено виключні підстави, за наявності яких державний виконавець знімає арешт з майна (коштів) боржника, однак за заявою № 8078 від 06.11.2023 така підстава відсутня. В спірному випадку, з огляду на вимоги вказаної норми закону, зняття арешту з майна божника здійснюється за рішенням суду (а.с. 48-50).
Вважаючи протиправною бездіяльність Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у знятті арешту з рахунку ОСОБА_3 , на який надходить пенсія, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить зобов'язати відповідача зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_3 з рахунку IВАN НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ "ПриватБанк".
Оцінка аргументів сторін. Норми права, якими керувався суд, та мотиви їх застосування. Висновки суду.
Як встановлено судом, виконавче провадження № НОМЕР_4 завершено у зв'язку з винесенням постанови від 27.12.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, однак арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , не знято. Вказана обставина, з огляду на зміст запиту представника позивача від 08.11.2023 та відповіді відповідача від 15.11.2023, не є спірною між сторонами.
Представник позивача вважає, що на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" відповідач був зобов'язаний скасував арешт, накладений на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 .
З огляду на зміст листа від 15.11.2023 № 226571 Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що для зняття арешту з майна (коштів) позивача необхідно надати державному виконавцю документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (а.с. 48-50).
Оцінивши правомірність дій, бездіяльності щодо зняття арешту з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , з огляду на встановлені судом обставини, суд виходить з такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України "Про виконавче провадження".
Так, згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Для належного виконання повноважень з примусового виконання рішень виконавець наділений низкою прав та обов'язків.
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Водночас, згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Окрім цього, пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно з частиною другою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Таким чином, державному виконавцю надано повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.
Згідно з частиною першою, абзацами 1, 3 частини другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Так, державний виконавець має право накласти арешт на кошти боржника після їх виявлення на рахунках. Разом з тим, чинним законодавством передбачено можливість накладення арешту й на кошти боржника на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Таким чином, арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" та розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
Відповідно до пункту 1.17 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 (чинної, на час накладення арешту на грошові кошти позивача), визначено, що Банк у разі відкриття рахунку клієнтом, щодо якого є публічне обтяження рухомого майна, накладене державним/приватним виконавцем, зупиняє видаткові операції з такого рахунку на суму обтяження та відновлює видаткові операції за рахунком за умови, визначеної Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у порядку, визначеному внутрішніми процедурами банку.
Також пунктом 9.6 глави 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
Таким чином, вказані положення не обмежують дії виконавця щодо накладення арешту, оскільки він може бути накладений як на всі кошти, так і на всі рахунки клієнта банку, без зазначення конкретного номера рахунку в банку, що, як наслідок, не є порушенням прав боржника, як сторони виконавчого провадження.
Також суд звертає увагу на те, що пунктом 9.7 глави 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх згідно з пунктом 2.15 глави 2 цієї Інструкції.
Тобто після накладення арешту на кошти на рахунку, боржник не може розпоряджатися такими коштами, якщо їх сума є меншою за суму боргу, зокрема виставляти платіжні документи на перерахунок коштів на виплату заробітної плати, оскільки такі документи повертаються банком.
Як встановлено судом, 21.10.2019 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 прийнято постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - ОСОБА_4 (а.с. 40-41).
Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення, визначено статтею 73 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Отже, за змістом наведених норм такі види виплат, як пенсія, не відноситься до законодавчо визначеного переліку коштів, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження.
Водночас, умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, визначено статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про виконавче провадження" підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
За приписами абзаців четвертого, п'ятого частини другої статті 70 Закону № 1404, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону № 1058, які є тотожними за своїм змістом, з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ й організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати у встановлених законом випадках; за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Тобто зазначеними приписами Закону № 1404, Закону № 1058 установлено максимально допустимі розміри відрахувань у відсотковому відношенні з пенсії боржника за виконавчим провадженням залежно від виду стягнень, що є складником механізму примусового виконання судових рішень.
Із аналізу приписів частини третьої статті 68, частини першої статті 69, частини першої статті 70 Закону № 1404 убачається, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника із суми, яка залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, незалежно від розміру цих доходів, до їх виплати боржнику. Тобто відрахування може бути здійснене з усіх видів пенсій без урахування її розміру і фактично виплаченої суми пенсії після таких відрахувань.
Відповідно до Закону № 1058 у солідарній системі призначають такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія з інвалідності, пенсія у зв'язку із втратою годувальника (частина перша статті 9); мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу установлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (перше речення частини першої статті 28). З огляду на викладене та приписи статті 33 Закону № 1058 убачається, що і пенсія з інвалідності може бути призначена у розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, припис абзацу п'ятого частини другої статті 70 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в тім, що він унеможливлює виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023.
Таким чином, розмір відрахувань, що можуть бути утримані з кожної виплаченої фізичній особі (боржнику) суми доходу у вигляді пенсії, з врахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, не може бути в такому розмірі, за якого залишок пенсії буде нижчим за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений законом про державний бюджет на відповідний календарний рік. Отже, звернення стягнення на всі виплачену фізичній особі суми пенсії, понад розмір прожиткового мінімуму у відповідному періоді, суперечить вимогам закону.
Так, законами України, якими затверджено державний бюджет України на 2023 та 2024 роки встановлено наступні розміри прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2023 - 2093,00 гривень, з 01.01.2024 - 2361,00 гривень.
В спірному випадку судом встановлено, що на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_1 в АТ КБ "ПриватБанк", зараховуються пенсійні виплати. Вказане підтверджується випискою від 08.05.2024 по рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", згідно якої на вказаний рахунок за період з 01.05.2023 по 07.05.2024 зараховуються лише пенсійні виплати в розмірі 2100,00 грн. щомісяця (а.с. 54-55).
Є загальновизнаним в правничій сфері факт того, що пенсійні виплати є власністю особи, та підпадають під захист статті 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Водночас, на виконання постанови від 21.10.2019 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк", накладено арешт. Вказана обставина не є спірною між сторонами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у Рішенні № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023 зазначив, що:
«- „у державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини" (друге речення абзацу першого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018);
- «принцип соціальної держави (стаття 1 Конституції України) втілено у приписах частини четвертої статті 13 Основного Закону України („держава забезпечує соціальну спрямованість економіки") та в його приписах, що гарантують соціальні права людини, зокрема право на соціальний захист (частина перша статті 46)» [абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
У соціальній державі людська гідність є стрижнем формування державою соціальної політики, яка має здійснюватися задля убезпечення людини від бідності та гарантування їй у зв'язку з цим базового соціального захисту, мінімальним стандартом якого є прожитковий мінімум, що має реально забезпечувати людині достатній і гідний рівень життя…
3.1. За приписами частини третьої статті 46 Конституції України у взаємозв'язку з приписами її статей 1, 3, 8, 21, 28, 46, 48 законодавець має визначати юридичне регулювання так, щоб пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, забезпечували рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом. Соціальні виплати для певних категорій осіб, як основне джерело існування, є базовими формами соціального захисту, зокрема вразливої людини, від бідності, тобто гарантованим на конституційному рівні мінімальним соціальним захистом, який держава зобов'язана забезпечувати безумовно.
3.2. Конституційний Суд України, характеризуючи позитивний обов'язок держави у сфері соціального захисту, наголошує, що „до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй" (абзац шостий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 червня 2019 року № 2-р/2019); „позитивні обов'язки держави у сфері соціального захисту полягають, зокрема, у належному внормуванні відносин у цій сфері. Гарантоване статтею 46 Основного Закону України право на соціальний захист ґрунтується на тому, що розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають бути визначені з урахуванням потреб людини, людської гідності та інших конституційних цінностей" (абзаци перший, третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022)…».
Суд зазначає, що пенсія у розумінні поняття "власності" є майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.04.2022, прийнятої за результатом розгляду справи № 756/8815/20, зазначила:
"… 93. Відтак доводи скаржника, що рахунок, на якому знаходились кошти не є такими, на який заборонено законом накладення арешту, не відповідають положенням закону, оскільки арешт може накладатись на кошти, а не на рахунок (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII); а по-друге, обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки "кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом" (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII)…
…103. При цьому державний виконавець у касаційній скарзі не посилається і судами не було встановлено, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та звітів, повідомлень банку про здійснені банківські операції за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що зазначені суми не є заробітною платою. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела та порушує його право на отримання винагороди за працю.
104. За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали бездіяльність державного виконавця незаконною та задовольнили скаргу позивача…".
Таким чином, арешт накладається не на рахунок боржника, а на кошти, які знаходяться на такому рахунку. Водночас не на усі кошти на рахунку може бути накладений арешт.
Так, у постанові від 22.07.2021 у справі № 280/3860/20 про оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, встановивши, що постанова про накладення арешту містить застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, дійшов до висновку про законність такої постанови виконавця і переконливих підтверджень про спеціальний режим банківського рахунку виконавцю надано не було, оскільки на зазначений рахунок було перераховано також кошти, що не були заробітною платою позивачки.
В спірному випадку, на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", з огляду на зміст виписки банку, та відсутність доказів протилежного, може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), а не лише кошти пенсії позивача.
З огляду на зміст листа від 15.11.2023 № 226571 Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції фактично визнав факт накладення арешту на кошти, розміщені на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 48-50).
Водночас, існування накладеного арешту на пенсійні кошти позивача, розміщені на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", позбавило ОСОБА_1 на гідний мінімальний рівень життя, тобто у розмірі, що є не нижчим за прожитковий мінімум, встановлений законом, як на дату звернення про зняття арешту з коштів рахунку, так і на дату звернення до суду з цим позовом (2023-2024 роки), що є порушенням її конституційних прав громадянина на соціальний захист, та можливості вільно розпоряджатися коштами пенсії, тобто права на «мирне володіння майном», гарантованим статтею 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, має бути знятий арешт з коштів, нарахованої позивачу органами Пенсійного Фонду України пенсії, розміщених на вказаному вище рахунку, оскільки подальше існування такого арешту суперечитиме приписам закону, та правовій визначеності в спірних відносинах, як складового елементу верховенства права.
Водночас, завершення виконавчого провадження № НОМЕР_4, є недостатніми підставами для прийняття державним виконавцем постанови про зняття арешту з усіх коштів на рахунку позивача, оскільки майнові претензії з боку стягувача щодо сплати позивачем заборгованості по єдиному соціальному внеску продовжують існувати. З огляду на подані докази, суду не доведено, що такі майнові вимоги є простроченими, та не були і не можуть бути повторно пред'явлені до виконання. Суд, з огляду на заявлені в цій позовній заяві підстави позову, зазначає, що встановлення таких обставин виходить за межі предмету дослідження.
Отже, вимога представника позивача про зобов'язання відповідача зняти арешт з усіх коштів ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт коштів боржника від 21.10.2019 року у ВП № НОМЕР_4, у тому числі з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "Приватбанк", є передчасною, тобто необгрунтованою та безпідставною, а тому підлягає до задоволення.
Щодо позову в частині визнання протиправною бездіяльності Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у знятті арешту з рахунку ОСОБА_1 , то суд вказує на таке.
Порядок зняття арешту з майна регламентовано статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження". Так, згідно з частиною другою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Підстави зняття арешту з майна боржника також визначено пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5.
Так, постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;
при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);
арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).
За змістом положень частини п'ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.
Враховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В спірному випадку судом не встановлено перелічених вище умов, за яких державний виконавець вправі самостійно зняти арешт з майна боржника, а тому в суду відсутні підстави для висновку про протиправність бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з коштів позивача, розміщених на рахунку № НОМЕР_1 .
Підсумовуючи, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині вимог, а саме: зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1, відкритому ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк", в межах коштів, отриманих, як пенсійні виплати від органів Пенсійного фонду України.
Отже, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 13.06.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1937,92 грн., тобто за дві позовні вимоги немайнового характеру (а.с. 74).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.10.2019 року у ВП НОМЕР_3 про арешт коштів ОСОБА_3 .
Таким чином, сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн. за повернуту позовну вимогу є надміру сплачений, який згідно зі статтею 7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернуто позивачу лише за його клопотанням. Однак на час постановлення цього рішення позивачем такого клопотання до суду не подано. Суд роз'яснює позивачу про те, що вона вправі подати таке клопотання до суду й після ухвалення судом рішення в цій адміністративній справі.
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань 484,48 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1, відкритому ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк" в межах коштів пенсії.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код - 35021710, вулиця Галицька, 45, місто Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ідентифікаційний код - 35021710, вулиця Галицька, 45, місто Івано-Франківськ, 76019.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", ідентифікаційний код - 14360570, вулиця Набережна Перемоги, 30, місто Дніпро, 49094.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.
Рішення складене в повному обсязі 28 червня 2024 р.