ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" червня 2024 р. справа № 300/1441/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні
Представник ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), 29.02.2024 через систему "Електронний суд" звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі також - відповідач), в якому просить стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 25.01.2020 по 25.07.2020 в розмірі 63416,08 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України на посаді старшого стрільця 1-го відділення 1-взводу 3-ї патрульної роти патрульного батальйону. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №6 о/с від 24.01.2020 позивача звільнено у запас у зв'язку із закінченням строку контракту за пунктом "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №17 від 24.01.2020 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Будучи звільненим із військової служби та виключеним із списків частини 25.01.2020, остаточний розрахунок у зв'язку із звільненням в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України з позивачем провела лише 27.02.2024. За вказаних обставин, на думку позивача, Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України порушила норми статей 117-118 Кодексу законів про працю України, оскільки не здійснила виплату грошової компенсації вартості за індексацію грошового забезпечення. Представник позивача вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України щодо виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником в день звільнення з роботи.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.18-21).
12.03.2024 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.28-29).
На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 01.04.2024 надійшов відзив на позовну заяву Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України від 29.03.2024. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що до спірних правовідносин не повинні застосуватися загальні норми трудового права щодо оплати праці, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством. Відповідач вказав, що вимоги статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України стосуються зобов'язань роботодавця щодо оплати праці за умови наявності вини в затримці здійснення таких виплат. При цьому, представник відповідача звернув увагу на те, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Таким чином до дати виключення зі списків Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, позивач рапортів з вимогою продовжити йому час проходження служби до повного розрахунку не подавав, наказ не оскаржував, тому вказані вимоги не підлягають задоволенню (а.с.32-34).
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) №121 від 24.01.2020 року, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 1-го відділення 1-взводу 3-ї патрульної роти патрульного батальйону, звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.01.2020 №6 о/с за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту), вважати таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
22.05.2023 позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 2947,04 грн. з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №300/2920/23 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 2947,04 грн. з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 2947,04 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позову відмовлено.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №300/2920/23, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України 27.02.2024 нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 66109,71 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с.15).
Позивач вважає, що оскільки виплату індексації-різниці грошового забезпечення в сумі 2947,04 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум відповідач у день його звільнення не провів, то він відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України має право на виплату середнього грошового забезпечення за весь період затримки такого розрахунку, у зв'язку з чим звернуся до суду з цим позовом.
Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом восьмим частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Предметом розгляду у цій справі є позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату компенсації вартості за неотримане речове майно).
З цього приводу суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обмежено строками. Оскільки ж спірні правовідносини пов'язані зі звільненням з публічної служби і повинні вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, то строк звернення до суду з таким позовом згідно із приписами частини 5 статті 122 КАС України становить один місяць.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 18 березня 2021 року у справі № 820/3313/17.
Суд також враховує, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, перебіг строку звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Як слідує з матеріалів справи, позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення 25.01.2020, а відповідну заборгованість по виплаті індексації грошового забезпечення перераховано на його картковий рахунок 27.02.2024, тобто проведено фактичний розрахунок при звільненні. Оскільки у період з 26.01.2020 по 27.02.2024 позивачем не було отримано належних грошових коштів у строки, встановлені статтею 116 Кодексу законів про працю України, він звернувся з цим позовом до суду. І саме такий період позивач визначив у змісті позовних вимог, вважаючи що в ці числа відповідач провів з ним фактичний розрахунок при звільненні.
Отже, перебіг строку звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, розпочався 28.02.2024 року (справа №300/2920/23).
З відповідним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 29.02.2024 (справа №300/1441/24).
Таким чином, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом у межах передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду з причин пропуску позивачем встановленого строку звернення до суду, відсутні.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституцій України).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації та компенсації відпустки) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Так як остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 27.02.2024 період, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 26.01.2020 по 27.02.2024.
Згідно з довідкою про грошове забезпечення позивача від 28.12.2021 №50/41-2189, грошове забезпечення позивача за листопад 2019 року та грудень 2019 року становить 21255,00 грн (10627,50 грн + 10627,50 грн), тобто середньоденне грошове забезпечення позивача складає 348,44 грн (21255,00 грн /61 день).
19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, яким внесено зміни до статті 117 КЗпП України за змістом яких роботодавець повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Враховуючи, що позивачеві при звільненні не виплачено належні суми грошового забезпечення, на думку суду є обґрунтованими позовні вимоги про протиправність таких дій відповідача, та відповідно зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за період шість місяців затримки розрахунку.
Відтак середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід вираховувати, починаючи з 26.01.2020 (з наступного дня виключення зі списків) по 26.07.2020, тобто не більше як за шість місяців.
Сума яка підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням статті 117 КЗпП України, становить: 348,44 грн (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 182 (кількість днів затримки розрахунку) = 63416,08 грн.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2020 (з наступного дня виключення зі списків) по 26.07.2020 в розмірі 63416,08 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем відповідно до квитанції № 4954-1499-8402-9463 від 12.03.2024 сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, який належить стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с. 24).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, за період з 25.01.2020 по 25.07.2020 у розмірі 63416 (шістдесят три тисячі чотириста шістнадцять) гривень 08 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Сторонам рішення надіслати через підсистему “Електронний суд”.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи”.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.