ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" червня 2024 р. справа № 300/1582/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до військової частини ВЧ НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військову службу та військовий обов'язок" та належним чином повідомити його про прийняте рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.08.2023 у встановленому порядку звернувся з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" з одночасним наданням письмових доказів, які підтверджують обставини, що дають підставу для звільнення з військової служби. Відповідь на рапорт не отримав. Вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення. Просить задовольнити позов.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 37,38).
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що за наявною інформацією у військовій частині НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 реєстрацію не проходив. Відповідно, командир військової частини НОМЕР_1 рапорт військовослужбовця про звільнення не розглядав та рішення за результатами його розгляду не приймав. Крім цього, вказує, що згідно визначених чинним законодавством вимог для того, щоб військовослужбовця було звільнено з військової служби йому особисто необхідно отримати обхідний лист перед виключенням зі списків особового складу частини. Крім того, з ОСОБА_1 має бути проведена бесіда командуванням частини. За відсутності позивача на військовій службі, рішення по рапорту ОСОБА_1 не може бути прийнято. В задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 42-44).
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якій вказує, що позивач подав рапорт у порядку, що встановлений пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 - «по команді», тобто, своєму безпосередньому командиру. Відповідач не навів прямого заперечення проти цієї обставини у відзиві. До того ж, вона підтверджується і самим рапортом, копія якого долучена до позовної заяви. Факт не реєстрації рапорту поданого позивачем, сам по собі, свідчить про протиправну бездіяльність з боку відповідача та неналежне виконання відповідними посадовими особами відповідача своїх службових обов'язків. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 52-56).
Правом подання заперечення на відповідь відповідач не скористався.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, відзиві та відповіді на відзив встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
08.08.2023 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, посилаючись на підпункт г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", а саме перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Згідно поданого рапорту позивач просив про звільнення його з лав Збройних Сил України на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", а саме перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. До рапорту додано копії документів згідно переліку зазначеному у рапорті.
Вказаний рапорт поданий позивачем на ім'я командира 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону. За результатами опрацювання т.в.о командира роти клопотав по суті вказаного рапорту перед командиром 2 стрілецького батальйону, який відповідно клопотав по суті рапорту перед командиром військової частини НОМЕР_1 . Також вказаний рапорт містить погодження ТВО помічника командира з правової роботи (а.с. 9).
Станом на дату звернення до суду рішення за результатами розгляду рапорту не прийнято.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту про звільнення, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до абзацу 2 пункту 127 Статуту солдат підпорядковується командирові відділення.
За приписами частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із пунктом 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Судом встановлено, що поданий позивачем рапорт поданий із дотриманням вимог встановлених пунктом 233 Положення № 1153/2008, тобто поданий «по команді» із зазначенням у ньому підстави звільнення з військової служби; із зазначенням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця із долученням документів, які підтверджують підстави звільнення (а.с. 9-32).
Згідно з пп.1 п.225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-ХIV) передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Суд враховує, що нормами чинного законодавства не передбачено строку, протягом якого командир зобов'язаний розглянути рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. За загальним правилом, такий рапорт має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. При цьому, розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Водночас, як видно з матеріалів справи та й не заперечується сторонами, рапорт позивача від 08.08.2023 не був розглянутий належним чином і по цьому документу не було прийнято жодного рішення.
При цьому посилання відповідача на те, що рапорт позивача не реєструвався, а відтак командир військової частини НОМЕР_1 його не розглядав, не є належним обґрунтуванням бездіяльності щодо розгляду рапорту поданого «по команді». Суд зазначає, що рапорт, який міститься в матеріалах справи містить клопотання по суті рапорту т.в.о командира роти перед командиром 2 стрілецького батальйону, який відповідно клопотав по суті рапорту перед командиром військової частини НОМЕР_1 . Також вказаний рапорт містить погодження ТВО помічника командира з правової роботи (а.с. 9). Вказане відповідачем не спростовано, будь-яких доказів зворотного суду не надано.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , допустила протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача від 08.08.2023 про його звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Слід визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та належним чином повідомити його про результати розгляду.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції від 26.02.2024 (а.с.8).
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та належним чином повідомити його про результати розгляду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.