ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" червня 2024 р. справа № 300/1914/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цімура Яромир Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії щодо мобілізації особи, яка не досягла 27 річного віку, зобов'язання скасувати рішення про мобілізацію та визнання протиправною і зобов'язання скасувати постанову військово-лікарської комісії від 25.01.2024, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, військовослужбовець, солдат, ОСОБА_1 ), в інтересах якого на підставі ордера про надання правової допомоги діє адвокат Цімура Яромир Володимирович (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат, адвокат Цімура Я.В.), звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також - відповідач, міський територіальний центр комплектування, ІНФОРМАЦІЯ_2 , центр комплектування) про визнання протиправними дії щодо мобілізації особи, яка не досягла 27 річного віку, зобов'язання скасувати рішення про мобілізацію та визнати протиправною і скасування постанови військово-лікарської комісії.
Підставою звернення до суду, на переконання позивача, є протиправні дії відповідача щодо мобілізації під час особливого періоду ОСОБА_1 , як особи котра не досягла 27 річного віку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 в листопаді 2021 року, за рішенням військово-лікарської комісії (надалі по тексту також - ВЛК) визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час, та підлягав повторному медичному огляду 09.11.2026.
Зі слів позивача, останнього 25.01.2024 зупинили працівники територіального центру комплектування, які тиском та погрозами примусили їхати ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач частково пройшов військово-лікарську комісію, під тиском застосування до останнього фізичної сили та залякувань про кримінальну відповідальність. Як вказує в позові ОСОБА_1 , повістку на уточнення облікових даних та на проходження ВЛК, вручено не було.
На момент мобілізації позивач не досягнув 27 річного віку, а відтак, на переконання адвоката ОСОБА_2 , останній може бути призваний на військову службу лише за наявності письмової, добровільної згоди на мобілізацію або підписанням контракту. Жодних дій на надання згоди на мобілізацію та вияву бажання проходити військову службу, ОСОБА_1 не вчинялось. Позивач станом на 25.01.2024 не проходив військову службу та не здобув військово-облікової спеціальності.
Адвокатом Цімурою Я.В., 19.02.2024 подано адвокатські запити за №А3/34/02-24 та №А3/34/02-24, в який просив надати належним чином завірену копію постанови/рішення про проходження ВЛК, а також всі наявні документи, що стали підставою для прийняття щодо ОСОБА_1 рішення про придатність до проходження військової служби, із повідомленням за яких підстав позивача мобілізовано, як особу, котра не досягла 27 річного віку.
На вказані адвокатські запити від Військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь, у якій зазначено, що ОСОБА_1 прибув до частини з ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак наказ про мобілізацію чи інші документи, щодо мобілізації позивача відсутні.
Вважаючи протиправними дії відповідача з взяття останнього на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації, адвокат Цімура В.Я., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з позовом до суду з метою захисту порушених прав позивача та просив, в первинній редакції позову, визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації під час дії особливого періоду ОСОБА_1 , як особу, котра не досягла 27 річного віку, зобов'язати відповідача прийняти дії щодо скасування рішення про мобілізацію позивача та визнати протиправною і скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 залишено без руху позовну заяву і надано десятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення цієї ухвали (а.с.30-31).
На виконання ухвали суду 20.03.2024 представник позивача подав адміністративний позов в новій редакції від 26.03.2024 (а.с.33-83). Адвокат Цімура В.Я., виклав позовні вимоги в такій редакції:
"1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мобілізації під час особливого періоду ОСОБА_1 як особу, яка не досягла 27 річного віку.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти дії щодо скасування рішення про мобілізації ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 винесену щодо ОСОБА_1 від 25.01.2024.".
Одночасно з поданням вказаної заяви, представником позивача заявлено клопотання від 15.03.2024 про витребування доказів у відповідача.
У відповідності до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) судом прийнято коментований адміністративний позов.
Також, 05.04.2024 ухвалою суд позивачу продовжено додатково до 15.04.2024 процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 20.03.2024, на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.85-86).
Позивач 16.04.2024, у строк визначений ухвалою від 05.04.2024, подав заяву про усунення недоліків (а.с.89-92).
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 22.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Пунктом 3 вказаної ухвали від 22.04.2024 суд задовольнив клопотання представника позивача адвокат Цімура Я.В. про витребування доказів в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.95-96).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Так, на поштову адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив від 07.05.2024 за №1/1/762 на позовну заяву, реєстрацію якого із відповідними письмовими доказами здійснено в суді 14.05.2024 за вх.№14923/24 (а.с.101-113). Представник відповідача не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.
ОСОБА_1 09.11.2021 позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією у Жидачівському районі визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та переданий на військовий облік військовозобов'язаних на підставі абзацу 8 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зарахований у запас. Разом з тим, позивач є військовозобов'язаним, перебуває у запасі, не заброньований у встановленому порядку на період мобілізації і у останнього відсутнє право на відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації за статтею 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 25.01.2024 оповіщено ОСОБА_1 про необхідність прибуття до міського територіального центру комплектування з метою проходження військово-лікарської комісії, визначення призначення на особливий період. У зв'язку з чим, позивача 25.01.2024 направлено для проходження медичного огляду в позаштатній постійно діючій військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби, про що видано довідку ВЛК №6/38/286 від 25.01.2024.
Обґрунтовуючи правомірність залучення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, як особу, котра не досягла 27 річного віку, то відповідач акцентує увагу суду на наступному.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", в редакції на день підготовки відзиву на позов, визначено, що на строку військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Згідно з частиною 1 статті 181 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Військовослужбовцем у позовній заяві зазначено, що останньому видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 .
Абзацом 19 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" від 23.02.2022 за №154 (надалі по тексту також - Положення №154) передбачено, що керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки присвоює військове звання "солдат (матрос) запасу" одночасно з прийняттям на військовий облік особам, які не проходили військової служби. Аналогічна норма містилась в абзаці 13 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про військові комісаріати" від 03.06.2013 за №389 (надалі по тексту також - Положення №389), яка було чинним на момент прийняття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаного. У зв'язку з вказаним доводи позивача про те, що останній не підлягає мобілізації, оскільки не досягнув 27-річного віку, на переконання відповідача, є необґрунтованими.
Також представник ІНФОРМАЦІЯ_2 вказує на те, що оскаржуваний позивачем наказ, в частині призову по мобілізації, є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою правовому дію після реалізації. В цьому випадку - після мобілізації ОСОБА_1 та направлення його для проходження військової служби. В той час, після реалізації оскаржуваного рішення, виникли нові правовідносини з приводу проходження позивачем військової служби.
Відповідач вказує на правомірність направлення військовослужбовця для проходження військово-лікарської комісії та відсутність підстав для скасування висновку ВЛК про придатність ОСОБА_1 для проходження військової служби. З метою визначення ступеня придатності до військової служби, позивача направлено для проходження ВЛК до дати чергового медичного огляду, встановленого в облікових цілях, а саме до 09.11.2026. З результатами медичного огляду позивач ознайомлений, інформація про стан здоров'я надана ОСОБА_1 у повному обсязі, останнього попереджено про надання неповної та недостовірної інформації, про що військовослужбовець проставив особистий підпис в картці обстеження та медичного огляду №6/38/286. Враховуючи зазначене вище, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На виконання пунктів 5, 6 ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відповідач направив до суду клопотання про долучення додаткових (письмових) доказів від 07.05.2024 за №1/1/761, реєстрацію якого з відповідними документами проведено в суді 14.05.2024 за вх.№14924/24 (а.с.114-135).
24.06.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій не погоджується із аргументами відповідача (а.с.137-143). Звертає увагу, що суду подано інформацію, яка взагалі не відповідає дійсності. Із посиланням на статті 15, 37 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" представник позивача вказує, що громадяни України як і позивача, котрі перебувають на військовому обліку призовників, можуть бути прийняті на військову службу у добровільному порядку за контрактом, і аж ніяк не в порядку мобілізації в статусі військовозобов'язаного, оскільки на час введення воєнного стану залучення на військову службу призовників призупинено. Аналогічна норма міститься в пункті 66 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" від 16.05.2024 за №560, у відповідності до якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, до досягнення 25-річного віку, які пройшли базову військову підготовку відповідно до статті 101 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" чи базову військову службу. Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 не здобув базової загальновійськової підготовки чи фахової підготовки. У військовому квитку позивача відсутній запис про проходження військової служби та/або здобуття військово-облікової спеціальності. Окремою і самостійною підставою для задоволення позову, представник вказує на те, що у спірному випадку відповідачем не видавався наказ чи інший документ про мобілізацію ОСОБА_1 .
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 та довідкою про реєстрацію місця проживання №37 від 09.05.2024, виданою Центром надання адміністративних послуг Ходорівської міської ради Львівської області (а.с.12-14).
Медичною комісією при 1 (першому) відділі ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 09.11.2021 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час та зараховано у запас, про що видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 (а.с.17) та вчинено відповідний запис у графі 13 військового квитка позивача серії НОМЕР_4 (а.с.15-16).
ІНФОРМАЦІЯ_7 24.01.2022 ОСОБА_1 взято на військовий облік військовозобов'язаних, свідченням чого є відтиск штампу печатки, проставленого у графі 13 "Відмітки про військовий облік" тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 (зворотній бік а.с.17, зворотній бік а.с.22).
Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 25.01.2024 складено акт про відмову отримання повістки ОСОБА_1 , такий оформлений у присутності посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.125).
Згідно пояснень начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковника ОСОБА_3 , 25.01.2024 в ході виконання заходів мобілізації, працівниками органів Національної поліції, зупинено транспортний засіб, у якому перебував громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Представники центру комплектування запропонували останньому прибути до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних, оскільки громадянин ОСОБА_1 протягом 2022-2024 по місцю перебування на військовому обліку не з'являвся, на що останнім надано згоду. Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідками уточнення військово-облікових даних та встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відповідно до бази АІС "ОБЕРІГ" є військовозобов'язаним з 09.11.2021 (а.с.126).
ІНФОРМАЦІЯ_2 25.01.2024 видано ОСОБА_1 направлення №16 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення придатності за станом здоров'я до проходження військової служби у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період (а.с.120).
Цього ж дня, 25.01.2024 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд та за результатами такого встановлено придатність останнього до військової служби (а.с.121-123), що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду №6/38/286 та довідкою військово-лікарської комісії №6/38/286, згідно кутового штампу від 25.01.2024 за №08/105 (надалі по тексту - довідка ВЛК).
Як свідчить зміст витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.01.2024 за №361, солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , направлено для проходження військової служби по мобілізації резервістів та військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку, які призвані на військову службу по мобілізації в складі команди № НОМЕР_1 (а.с.118-119).
Солдат ОСОБА_1 з 26.01.2024 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на посаду навідника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону, ВОС-101281А, свідченням чого є відомості, яка міститься у витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2024 за №27 (а.с.24).
Представник позивача адвокат Цімура Яромир Володимирович звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з адвокатськими запитами від 19.02.2024 за №А3/34/02-24 та №А3/35/02-24, в яких просив надати документи з особової справи ОСОБА_1 та повідомити про правові підстави мобілізації останнього, як громадянина України, котрий не досяг 27 років (а.с.18-19).
Згодом, 21.02.2024, представник позивача звернувся до відповідача та Міністерства оборони України зі скаргою, у якій просив притягнути до відповідальності працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , які 25.01.2024 незаконно затримали, примусово доставили ОСОБА_1 до центру комплектування, де протиправно направили на проходження ВЛК та мобілізували останнього у Військову частину НОМЕР_1 . Вимагав звільнити ОСОБА_1 з військової служби, як незаконно мобілізованого (а.с.20).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 28.02.2024 за №1294, у відповіді на адвокатські запити представника позивача, повідомила про те, що правовою підставою проходження військової служби ОСОБА_1 є Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу", Указ Президента України "Про загальну мобілізацію". Надала представнику позивача затребувані ним, у адвокатських запитах від 19.02.2024 за №А3/34/02-24 та №А3/35/02-24, документи (а.с.23).
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 за №389-VІІІ (надалі по тексту також - Закон №389) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (надалі по тексту також - Закон №1932-XII).
Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктами 1, 4 Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі також триває.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.
Частиною 2 статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
За змістом частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До видів військової служби, згідно із частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.
За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України, які, зокрема, визнані особами з інвалідністю або за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.
Згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Запас військовозобов'язаних поділяється на першу і другу категорії.
До запасу першої категорії належать військовозобов'язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.
До запасу другої категорії належать військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.
Згідно зі статтею 181 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться. Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо: організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 за №154 (надалі по тексту також - Положення №154, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачені завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а саме: виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі по тексту також - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (надалі по тексту також - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (надалі по тексту також - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства (пункт 8 Положення №154).
За приписами пункту 9 зазначеного Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань:
взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві, а також оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487 (надалі по тексту також - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них тощо.
Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі по тексту також - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 09.11.2021 медичною комісією при 1 (першому) відділі ІНФОРМАЦІЯ_8 визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час і переданий на облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , у якому проставлений відповідний відтиск штампу печатки про взяття на облік і відомостями, які містяться у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4 (а.с.15-17).
З 24.01.2022 (фактично по 24.01.2024) ОСОБА_1 перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_10 , згідно відтиску штампу печатки, яка міститься в графі 13 військового тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 (зворотній бік а.с.16), 25.01.2024 був взятий і в той же день знятий ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що внесено записи в розділ VІ "Відмітки про військовий облік" військового квитка серії НОМЕР_4 (зворотній бік а.с.15), а з 26.01.2024 зарахований за призовом під час мобілізації на особливий період до списиків особового складу ВЧ НОМЕР_1 (а.с.24).
Таким чином, на момент призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" мав статус військовозобов'язаного, оскільки з 24.01.2022 по 24.01.2024 фактично перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_11 , а з 25.01.2024 на такому ж обліку у відповідача.
Звільнення з 09.11.2021 на підставі частини 1 статті 18 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від призову на строкову військову службу як особа, яка визнана за станом здоров'я непридатною до військової служби в мирний час, автоматично із вказаної календарної дати, в силу вимог пункту 2 частини 1 статті 37 коментованого Закону, призвело до взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних.
Відтак, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 , як особи котра не досягла 27 річного віку, є правомірними, оскільки вчинені відповідачем дії відносно позивача стосуються його статусу військовозобов'язаного, а не призовника.
Варто також зауважити, що ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів на засвідчення обставини наявності у позивача права на відстрочку передбаченого статтею 23 Закону України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію " та/або доказів про наявність у останнього бронювання.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі по тексту також - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (надалі по тексту також - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (надалі по тексту також - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Згідно правового регулювання, закріпленого пунктом 1.2 розділу І Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (надалі по тексту також - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Пункт 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402 передбачає, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК.
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (ЦВЛК) покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку, вказане передбачається підпунктом. 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Виходячи з наведених правових норм у їх сукупності, а також положень Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на визначений позивачем предмет спору у справі, суд перевіряє законність постанови військово-лікарської комісії виключно в межах дотримання процедури її ухвалення.
Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 глави 2 розділу І наведеного вище Положення №402 ВЛК територіального центру комплектування належать до позаштатних постійно діючих ВЛК.
Підпунктом 2.6.2 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.
Згідно з підпунктом 2.6.11 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402 документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою військового лікувального, цивільного лікувально-профілактичного закладу, військової частини, при яких ці комісії утворені.
Підпунктом 2.10.1 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами. Персональний склад та порядок роботи ВЛК районного (міського), обласного військових комісаріатів визначаються наказами відповідних військових комісарів.
Порядок проведення медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період визначений главою 3 розділу ІІ Положення №402.
Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_12 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_13 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 (пункт 3.1. глави 3 розділу ІІ Положення №402).
Військовозобов'язані, визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повторно оглядаються ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_13 за місцем перебування на військовому обліку після додаткового обстеження. Направляє на обстеження лікар - член ВЛК районного, міського ІНФОРМАЦІЯ_13 , про що вносить відповідний запис у реєстр ЕСОЗ. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатку 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатку 1 до цього Положення (пункт 3.3. глави 3 розділу ІІ Положення №402).
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 25.01.2024 (під час проходження ВЛК) перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (згідно відтиску штампу печатки в розділі VІ "Відмітки про військовий облік" військового квитка серії НОМЕР_4 (зворотній бік а.с.15) і згідно направлення за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 останнього скеровано на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення придатності за станом здоров'я до проходження військової служби у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період (а.с.120).
Також у даному випадку судом встановлено, що за результатами проведеного 25.01.2024 медичного огляду позивача військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_14 , прийнято постанову, оформлену довідкою №6/38/286 (згідно кутового штампу від 25.01.2024 за №08/105), якою позивача визнано придатним до військової служби на підставі графи ІІ Розкладу хвороб.
Згідно абзацу 2 пункту 3.2. глави 3 розділу ІІ Положення №402 кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Відповідно до картки №6/38/286 обстеження та медичного огляду з метою встановлення придатності до військової служби солдата ОСОБА_1 25.01.2024 останнього оглянуто терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматовенерологом, психіатром, стоматологом. У картці також містяться відомості про проведені 25.01.2024 додаткові методи обстеження.
ОСОБА_1 ознайомлений з вказаними документами, оскільки такі містять його особистий підпис без здійснення записів про будь-які застереження, щодо висновку ВЛК.
Позивачем не надано жодного обґрунтування доводів щодо неналежного проведення медичного огляду, не зазначено, в чому проявилась така неналежність. Наявними у справі доказами не підтверджено незастосування методу індивідуальної оцінки придатності до військової служби, порушення процедури проведення медичного огляду, що призвело до неправомірного висновку щодо стану здоров'я позивача та придатності до військової служби.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що постанова ВЛК, оформлена довідкою №6/38/286 (згідно кутового штампу від 25.01.2024 за №08/105), є протиправною за процедурою її прийняття.
У разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби у воєнний час, позивач мав право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.
Також у разі погіршення стану здоров'я під час проходження військової служби позивач мав право звернутися за підпорядкуванням до командира військової частини для направлення на проведення медичного огляду ВЛК.
У матеріалах справи відсутні відомості про звернення ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку ВЛК, та проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби.
Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладеного у постанові від 07.12.2018 у справі №819/630/17, виключено на лікарські комісії покладений обов'язок щодо проведення військово-лікарської експертизи для визначання придатності за станом здоров'я до військової служби військовослужбовців та військовозобов'язаних.
У свою чергу, позивач не позбавлений права на проходження повторного обстеження стану здоров'я військово-лікарською комісією для встановлення ступеня придатності до військової служби.
Окремо потрібно зазначити про те, що ОСОБА_1 не надав суду доказів про застосування, під час проведення оповіщення, до останнього фізичної сили, "залякувань кримінальною відповідальністю", "тиску" і "погроз" з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того суд звертає увагу, що пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу.
Також слід звернути увагу на те, що визнання протиправними дій чи рішень ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стосуються мобілізації позивача, не відновлять порушених прав останнього, оскільки наслідком такого способу захисту прав позивача не може бути звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Правовідносин між позивачем та відповідачем, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, направлення ОСОБА_1 у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 свідчить про реалізацію такого наказу та виникнення нових правовідносин - правовідносин між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 , які стосуються не мобілізації, а проходження військової служби.
Не підлягають до застосуванню припис пункту 66 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" від 16.05.2024 за №560, так як останні введені в дію 18.05.2024, тобто після виникнення спірних правовідносин, вчинення дій і прийняття рішень, які є предметом оскарження у даній справі.
Відтак, суд вважає, що доводи позовної заяви не знайшли свого документального та нормативного підтвердження і спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Своєю чергою, зміст частини другої статті 9 КАС України дає підстави стверджувати, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.
В контексті наведеної норми, суд зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).
На підставі статей 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення суд обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії щодо мобілізації особи, яка не досягла 27 річного віку, зобов'язання скасувати рішення про мобілізацію та визнання протиправною і зобов'язання скасувати постанову військово-лікарської комісії від 25.01.2024, не підлягають до задоволення.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судовий збір.
Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_2 ;
представник позивача - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1267387), АДРЕСА_3 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_15 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ), АДРЕСА_4 .
Суддя Чуприна О.В.