Справа №590/32/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - Придатко
Номер провадження 11-кп/816/897/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - Державна зрада
10 червня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 31 січня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
У провадженні Кролевецькогорайонного суду Сумської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 111 КК України.
У судовому засіданні, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, з посиланням на те, що розгляд кримінального провадження по суті не завершено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні вказаного злочину, що ризики, передбачені п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились та існують, і запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу неможливо.
Обвинувачений та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора та просили застосувати інший, більш м'який запобіжний захід.
Ухвалою Кролевецькогорайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року вказане клопотання прокурора було задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави до 30 березня 2024 року включно.
Не погодившись з таким судовим рішенням, вважаючи його безпідставним та незаконним, захисник ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, у клопотанні про обрання запобіжного заходу вказано, що ОСОБА_6 намагатиметься уникнути притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та продовжувати злочинну діяльність, оскільки був раніше судимим. Однак, обвинувачений не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочину не визнає, оскільки інкримінованого злочину не вчиняв.
При цьому, ОСОБА_6 мав постійне місце роботи та проживання, стабільний дохід, раніше судимий, однак, нових злочинів не вчиняв та до цього часу його не підозрювали у жодному кримінальному правопорушенні. Також обвинувачений стверджує, що не намагатиметься переховуватись, а сприятиме слідству у з'ясуванні обставин даної справи, так як особисто зацікавлений у тому, щоб дана справа швидше закінчилась та він міг продовжувати спокійно жити далі.
На думку апелянта, до ОСОБА_6 застосовано занадто суворий запобіжний захід і у даному випадку наявні підстави для застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, позицію прокурора, яка просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, при розгляді клопотання прокурора, поданого в рамках вищезазначеного кримінального провадження, про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризиків, передбачених 1 ст.177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати з часу застосування такого запобіжного заходу до останнього.
При цьому, на спростовування доводів апелянта щодо недоведеності ризиків, колегія суддів зауважує, що саме з врахуванням того, що ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді, тобто в умисно вчиненому діянні на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, а саме у переході на бік ворога в період збройного конфлікту та наданні допомоги представнику іноземної держави в проведенніпідривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану, з огляду на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує останньому у разі доведеності його винуватості, з врахуванням особи останнього та фактичних обставин справи, суд і дійшов висновку, що існує загроза того, що він, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому обвинувачується.
Таким чином, встановивши, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, ризики, передбачені ч.1, 5 ст.177 КПК України, які не зменшились, є актуальними, та запобігти яким, шляхом застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, неможливо, суд задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому строк дії раніше застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яким колегія суддів погоджується у повному обсязі і ставити під сумнів його законність та обґрунтованість підстав не вбачає.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ті обставини, що ОСОБА_6 не намагатиметься переховуватись, а сприятиме слідству, наявність у нього постійного місця роботи та проживання, стабільного доходу, а також те, що останній раніше не судимий, на що посилається захисник, жодним чином не свідчать про те, що у задоволенні клопотання прокурора необхідно було б відмовити, та про наявність підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до указу президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у є виправданим.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 31 січня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3