Справа № 465/5165/22 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.
Провадження № 22-ц/811/970/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
28 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 29 лютого 2024 року,-
у вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про переведення права покупця за договором купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним рішення державного реєстратора, визнання права власності та витребування нерухомого майна.
У червні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення, в якому просив усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні нерухомими майном шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2023 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про переведення права покупця за договором купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним рішення державного реєстратора, визнання права власності та витребування нерухомого майна.
Об'єднано вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про переведення права покупця за договором купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним рішення державного реєстратора, визнання права власності та витребування нерухомого майна та вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення в одне провадження.
У грудні 2023 року ОСОБА_4 подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив прийняти позовні вимоги в наступній редакції:
-визнати договір оренди квартири та акт прийому-передачі квартири укладені 16.07.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо передачі в безкоштовну оренду квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 недійсним правочином, що має ознаки фіктивності;
-усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні нерухомими майном шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 29 лютого 2024 року заяву ОСОБА_4 про зміну предмета зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення - повернуто позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_4 .
Роз'яснено заявнику, що він має право на повторне звернення до суду із заявою про зміну предмета зустрічного позову після усунення обставин, викладених у мотивувальній частині даної ухвали.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що зустрічний позов ОСОБА_4 прийнятий до розгляду судом першої інстанції після спливу строку на його подання, встановленого законом, відтак суд повинен був повернути не заяву про зміну предмета зустрічного позову, а сам зустрічний позов. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 29 лютого 2024 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно одо ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 29 лютого 2024 року призначено на 11 год. 00 хв. 24 червня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 28 червня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 24 червня 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 28 червня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повертаючи заяву ОСОБА_4 про зміну предмету зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження надіслання заяви про зміну предмета позову іншим учасникам справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Звертаючись із заявою про зміну предмета зустрічного позову, ОСОБА_4 додав до неї фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 26 грудня 2023 року про надіслання кореспонденції ОСОБА_6 , яка є відповідачем за зустрічним позовом.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила…).
Згідно з п. 17 Правил… внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
Пунктом 62 Правил… передбачено, що підтвердженням оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв'язку.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії заяви та доданих до неї документів учасникам справи є бланк опису вкладення з номером поштового відправлення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фіскальним чеком/квитанцією про відправлення. Тобто належним доказом надіслання копії заяви з доданими до неї документами заінтересованим особам є оригінал опису вкладення відправленої поштової кореспонденції, в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу та який засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи, а саме оригінал поштової квитанції (чеку).
Відповідно, якщо копію заяви надіслано поштою, то документом, який підтверджує надсилання, є фіскальний чек поштового відділення, опис вкладення у цінний лист. Крім того, підтвердженням, що відправлення надіслано на адресу одержувача є саме накладна (службовий чек), в якому зазначено номер накладної, інформацію про відправника та одержувача, інформацію про відправлення, а також міститься підтвердження (підпис) відправника з підтвердженням, що інформація у даній накладній зазначена правильно.
Відтак, на підтвердження направлення учасникам справи відповідної заяви з додатками обов'язково мають додаватися описи вкладення, чеки (квитанції) поштового відділення, що підтверджують факт оплати відправником та надання відділенням зв'язку послуг з пересилання листів з описом вкладення.
Отже, сам по собі фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 26 грудня 2023 року без опису вкладення у цінний лист, не підтверджує, що на адресу ОСОБА_6 надіслано саме заяву про зміну предмета позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на час вирішення судом першої інстанції питання про прийняття заяви про зміну предмету позову, поданої ОСОБА_4 26 грудня 2023 року, така заява не відповідала вимогам ч. 5 ст. 49 ЦПК України, що є підставою для її повернення заявнику.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявні підстави для повернення зустрічного позову, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки прийняття зустрічного позову не було предметом розгляду оскаржуваної ухвали суду, якою вирішувалося питання щодо прийняття заяви про зміну предмета зустрічного позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 29 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 28.06.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк