Справа № 465/2135/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Масендич В.В.
Провадження № 22-ц/811/2177/18 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
19 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника АТ «Універсал Банк» - Приходько Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 липня 2016 року, -
в квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 04.10.2007 р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 004-2900/840-0262 на загальну суму 180 000,00 дол. США, процентна ставка становила 7,50% річних, цільове призначення кредиту для придбання майна. 07.08.2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої було змінено відсоткову ставку на 8,5% річних, а відповідно до п.1.1.2 додаткової угоди, починаючи з 01.08.2014 року позичальник зобов'язався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у розмірі 13,2% річних. ОСОБА_3 в терміни, встановлені кредитним договором, кошти банку не повернув. Оскільки ОСОБА_3 не виконував зобов'язань, покладених на нього кредитним договором та недотримався графіку погашення заборгованості по кредиту, ПАТ «Універсал Банк» 15.03.2016р. за №623 звернувся до ОСОБА_3 із вимогою про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без реагування. У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору та неповернення боргу, станом на 16.03.2016р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, що становить 224 603,25 дол. США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 2 834,32 дол. США, сума дострокового стягнення кредиту - 171 350,12 дол. США, відсотки - 50 093,22 дол. США, підвищені відсотки - 325,59 дол. США. Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» було укладено договір поруки від 07.08.2013р., за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язується перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань перед позивачем, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність відповідачів перед позивачем є солідарною, відтак 15.03.2016р. ПАТ «Універсал Банк» звернувся із вимогою до ОСОБА_1 про сплату заборгованості, однак дана вимога залишена без задоволення. Просить ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість по кредиту в сумі 122400.00 дол. США, з яких: заборгованість по сумі кредиту - 69146.87 дол. США; прострочена заборгованість - 2834.32 дол. США; відсотки - 50093.дол. США; підвищені відсотки - 325.59 дол. США.
Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001, р/р НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк») заборгованість в розмірі 5 567 914,56 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот шістдесят сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять гривень 56 коп.) з яких: прострочена заборгованість по кредиту -70 262,79 грн. (сімдесят тисяч двісті шістдесят дві гривні 79 коп.), сума дострокового стягнення кредиту - 4 247 769,47 грн. (чотири мільйони двісті сорок сім тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень 47 коп.), відсотки -1 241 810,92 грн. (один мільйон двісті сорок одна тисяча вісімсот десять гривень 92 коп.), підвищені відсотки - 8 071,37 грн.(вісім тисяч сімдесят одна гривня 37 коп.)
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001, р/р НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк») 48 121,56 грн. (сорок вісім тисяч сто двадцять одна гривня 56 коп.) судового збору.
Заочне рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Покликається на те, що при ухваленні оскаржуваного заочного рішення суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки ПАТ «Універсал Банк» просив стягнути 122400.00 дол. США. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з посиланням на договір поруки б/н від 07 серпня 2013 року. Крім того, судом першої інстанції не враховано положення п. 4.2. вказаного договору, згідно якого порука припиняється, якщо кредитор (позивач) протягом трьох років з дня настання строку/терміну виконання боржником ( ОСОБА_3 ) основного зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя ( ОСОБА_1 ). Безпідставність такого висновку суду полягає в тому, що судом першої інстанції не досліджено, коли мало місце порушення кредитного договору відповідачем ОСОБА_3 , чи пред'являлась вимога про виконання умов кредитного договору до поручителя ОСОБА_1 . Наявність такої вимоги в матеріалах справи без повідомлення про вручення та при запереченні отримання такої вимоги зі сторони відповідача ОСОБА_1 є підставою для встановлення судом обставини, не встановивши яку, суд не може ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення. Також, зазначає, що при розгляді судом заяви про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи копії платіжних документів про сплату по кредитному договору за період 2007 - 2010 р.р., ці платежі не відображені в долученому банком розрахунку заборгованості за кредитним договором. Враховуючи наведене просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 січня 2021 року залучено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як правонаступників відповідача, ОСОБА_3 , до участі у справі № 465/2135/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
За клопотанням ОСОБА_2 ухвалою судового засідання від 17 серпня 2022 року апеляційне провадження у справі було зупинене до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Ухвалою судового засідання від 11 березня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення провадження у справі задоволено, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 липня 2016 року поновлено.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, оскільки перебуває у Збройних Силах України.
Інші учасники процесу не заперечували щодо розгляду справи у відсутності ОСОБА_2 .
Колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутності ОСОБА_2 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника АТ «Універсал Банк» Приходько Л.А. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» та стягуючи солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь банку 5567914.56 грн. заборгованості, суд першої інстанції виходив із встановлених ним обставин про те, що боржник ОСОБА_3 не виконував взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, не сплачував передбачені договором платежі, у зв'язку з чим у нього станом на 16.03.2016 року склалася заборгованість у розмірі 5567914.56 грн., яка, з врахуванням укладеного між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 договору поруки, підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Частина 1 статті 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог статті 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у статті 526 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», найменування якого в подальшому змінювалося на Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», АТ «Універсал Банк», та відповідачем, ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №004-2900/840-0262, за умовами кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 180000.00 дол. США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином виконати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі , в порядку, на умовах та в строки, визначні цим договором. Розмір процентної ставки за користування кредитом становить: 7.5% відсотків річних за користування кредитом з 04.10.2007 року до 01.10.2012 року включно; 12.45% відсотків річних - з 02.10.2012 року до 01.10.2037 року.
Тобто, термін кредитування визначений до 01.10.2037 року.
Пункт 1.1.1. кредитного договору передбачає, що за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховуються процентна ставка - підвищена відсоткова ставка, в розмірі 22.5 % відсотків річних, якщо користування кредитними коштами понад встановлений строк здійснювалося у період з 04.10.2007 року до 01.10.2012 року включно; 37.35 % відсотків річних, якщо користування кредитними коштами понад встановлений строк здійснювалося у період з 02.10.2012 року до 01.10.2037 року включно.
Сторони погодили, що розмір базової або підвищеної процентної ставки може змінюватися згідно умов договору.
Під терміном прострочена сума основного боргу сторони розуміють суму кредиту, що надана позичальнику за договором та станом на певну дату не повернена останнім у терміни її погашення згідно умов договору.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору, погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів, розмір щомісячного платежу встановлений в графіку погашення кредиту, що викладений у додатку №2 до цього договору.
Згідно з пунктами 5.3.1, 5.3.2. договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, використовувати кредит на цілі, визначені в пункті 1.3 цього договору, повернути кредит в сумі, вказаній у п.1.1. цього договору, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сплатити штрафні санкції та інші платежі , у строки та на умовах, що визначні цим договором.
Згідно з пунктом 6.1 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством та цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому між сторонами кредитного договору укладалася додаткова угода від 07.08.2013 року, за умовами яких збільшувалися базова процентна ставка та базова підвищена відсоткова ставка, базову відсоткову ставку було змінено до 8.5% річних, а відповідно до пункту 1.1.2 додаткової угоди, починаючи з 01.08.2014 року позичальник зобов'язувався сплачувати кредитору за користування кредитом проценти в розмірі 13.2 % відсотки річних.
Зважаючи на те, що кредитний договір №004-2900/840-0262, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 недійсним в судовому порядку не визнавався, з врахуванням положень ст. 204 ЦК України, що передбачає презумпцію дійсності правочину, кредитний договір є чинний, а відтак зазначені в ньому умови є обов'язковими до виконання його сторонами.
ПАТ «Універсал Банк» зобов'язання за кредитним договором по наданню кредитних коштів виконав належним чином, отримання кредитних коштів позичальником не спростовано, позичені кошти та проценти за користування кредитними коштами ОСОБА_3 сплачував, що підтверджує те, що кредитні кошти ОСОБА_3 отримав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлених ним обставин, що відповідач ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами, своєчасно не виконував, внаслідок чого у нього станом на 16.03.2016 року утворилася заборгованість, яка згідно з долученим до позову розрахунком становить 224603.25 дол. США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 2834.32 дол. США; сума дострокового стягнення кредиту - 171350.12 дол. США; відсотки - 50093.22 дол. США; підвищені відсотки - 325.59 дол. США.
Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі статтею 554 ЦК України, чинною на момент укладення договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом частини 4 статті 559 ЦК України, в редакції чинній на момент укладення договору, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Частина 4 статті 559 ЦК України в редакції Закону №1414-У111 від 14.06.2016 року викладена в наступній редакції.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №004-2900/840-0262, укладеним 04 жовтня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 , між ПАТ «Універсал Банк» (кредитор), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (поручитель), з другої сторони, укладено договір поруки № 004-2900/840-0262-Р від 04 жовтня 2007 року та договір поруки б/н від 07.08.2013 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя, ПАТ «Універсал Банк» покликається на договір поруки б/н від 07.08.2013 року.
Згідно з пунктом 1.1 договору поруки б/н від 07.08.2023 року поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_3 , усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №004-2900/840-0262 від 04 жовтня 2007 року та Додаткової угоди №б/н від 07 серпня 2013 року до нього, укладеного між кредитором та боржником в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Пункти 4.1. та 4.2 договору поруки передбачають, що договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома його сторонами. Порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку/терміну виконання боржником основного зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
Тобто, договором поруки від 07 серпня 2013 року встановлено строк дії поруки - три роки.
З долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_3 припинив сплачувати платежі за кредитним договором №004-2900/840-0262, укладеним 04 жовтня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 , починаючи з жовтня 2014 року.
З матеріалів справи також вбачається, що 15.03.2016 року ПАТ «Універсал Банк» направляв вимогу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про виконання ними зобов'язань за кредитним договором та сплати протягом десяти днів заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов'язань, однак заборгованість ними не була погашена, однак ні боржником, ні поручителем вимога не була виконана, кошти банку не повернуто.
Наведене спростовує доводи апелянта про те, що банк не направляв боржнику та поручителю вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №№004-2900/840-0262, укладеним 04 жовтня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 .
Договір поруки б/н від 07.08.2013 року, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є чинним, оскільки такий не визнано недійсним в судовому порядку, а також відсутні підстави вважати його нікчемним, оскільки на такому міститься підпис від імені ОСОБА_1 , доводи ОСОБА_1 про те, що договір поруки б/н від 07 серпня 2013 року вона не підписувала і що такий підпис їй не належить, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не підтверджений ОСОБА_1 належними та допустимими доказами.
Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину, тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що після ухвалення судом оскаржуваного заочного рішення суду, ОСОБА_1 зверталася до Франківського районного суду м. Львова з позовом про визнання недійсними договору поруки № 004-2900/840-0262-Р від 04 жовтня 2007 року та договору поруки б/н від 07.08.2013 року, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2019 року було визнано недійсними.
Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року рішення Франківського районного суду від 17 квітня 2019 року скасоване, ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів поруки відмовлено, що спростовує доводи апелянта про те, що договори поруки визнані недійсними.
А відтак, договір поруки № 004-2900/840-0262-Р від 04 жовтня 2007 року та договір поруки б/н від 07 серпня 2013 року є чинними, останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_3 сплатив в жовтні 2014 року, а тому порука, строк якої встановлено чинним договором поруки б/н від 07.08.2013 року терміном три роки, не припинилася.
Задовольняючи позов та стягуючи заборгованість за кредитним договором солідарно з боржника, ОСОБА_3 та поручителя, ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував положення статті 554 та вірно зазначив, що боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань за кредитним договором №004-2900/840-0262, укладеним 04 жовтня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 .
Доводи апелянта про відсутність заборгованості за кредитним договором №004-2900/840-0262, укладеним 04 жовтня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 , всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не спростовані належними та допустимими доказами, відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було надано суду першої інстанції іншого розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який проведено у відповідності до умов договору.
Доводи апелянта про те, що банком не були зараховані всі платежі, внесені на погашення кредиту в період 2007 - 2010 роки, на підтвердження яких ОСОБА_1 надала копії платіжних квитанцій, судом апеляційної інстанції перевірені, такі доводи апелянта спростовуються долученим банком до справи розрахунком заборгованості, у якому всі ці платежі є враховані при розрахунку заборгованості, що спростовує доводи апеляційної скарги про їх не зарахування.
Зі змісту позовної заяви, а саме, з її описової та мотивувальної частини, вбачається, що станом на 16.03.2016 року у відповідача ОСОБА_3 склалася заборгованість, яка згідно з долученим до позову розрахунком становить 224603.25 дол. США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 2834.32 дол. США; сума дострокового стягнення кредиту - 171350.12 дол. США; відсотки - 50093.22 дол. США; підвищені відсотки - 325.59 дол. США.
Однак, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, ПАТ «Універсал Банк» просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість по кредиту в сумі 122400.00 дол. США, з яких:заборгованість по сумі кредиту - 69146.87 дол. США; прострочена заборгованість - 2834.32 дол. США; відсотки - 50093.дол. США; підвищені відсотки - 325.59 дол. США.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суду про задоволення позову ПАТ «Універсал Банк», суд першої інстанції не врахував те, що у прохальній частині позову банк просив стягнути не 224603.25 дол. США, а 122400.00 дол. США.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачений статтею 11 ЦПК України, чинного на момент ухвалення судового рішення, згідно з яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Частини 1 та 2 статті 13 чинного ЦПК України також закріплюють принцип диспозитивності цивільного судочинства, що передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Принцип диспозитивності - це можливість осіб, які беруть участь у справі, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами.
Здійснення кожною особою права на судовий захист залежить, перш за все, від самої заінтересованої особи (стаття 4 ЦПК України).
Можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами фактично і є принципом диспозитивності.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, відповідно до ЦПК України, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.
Враховуючи положення статті 11 ЦПК України, чинного на день ухвалення оскаржуваного судового рішення, положення статті 13 чинного ЦПК України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 224603.25 доларів заборгованості, оскільки відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, якими, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, є солідарне стягнення з боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 122400.00 дол. США.
Колегія суддів враховує також і заяву представника ПАТ «Універсал Банк» Кошової І. В., у якій вона просить розглядати справу у її відсутності, позові вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позовну вимогу про стягнення боргу в сумі 122400.00 дол. США в еквіваленті станом на момент ухвалення рішення. (т. 1 а.с. 89).
А відтак, солідарному стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягає заборгованість в розмірі 122400.00 дол. США.
І оскільки кредитний договір укладався в іноземній валюті, саме в доларах США, то і заборгованість за кредитним договором №004-2900/840-0262, укладеним 04 жовтня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 , підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя саме в іноземній валюті.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №004-2900/840-0262, укладеним 04 жовтня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 , однак, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, не погоджується з розміром стягнутої судом заборгованості, і вважає, що солідарному стягненню з відповідачів підлягає сума заборгованості в розмірі 122400.00 дол. США, з яких:заборгованість по сумі кредиту - 69146.87 дол. США; прострочена заборгованість - 2834.32 дол. США; відсотки - 50093.дол. США; підвищені відсотки - 325.59 дол. США, про стягнення якої просив ПАТ «Універсал Банк» в прохальній частині позовної заяви, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід змінити.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №004-2900/840-0262, укладеним 04 жовтня 2007 року, з боржника, ОСОБА_3 та на підставі договору поруки від 07 серпня 2013 року з поручителя, ОСОБА_1 , однак така підлягає стягненню в розмірі 122400.00 дол. США, оскільки про стягнення саме такої суми заборгованості просив ПАТ «Універсал Банк» в прохальній частині позовної заяви, що, на думку колегії суддів, є підставою для зміни заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 липня 2016 року.
В день судового засідання, 19 червня 2024 року, в канцелярії апеляційного суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду, яка заявником не підписана.
Суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1)закриває провадження у справі; 2)залишає позов без розгляду; 3)відмовляє у позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Пункт 6 статті 444 ЦПК України передбачає, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучене державним або приватним виконавцем.
Однак заявник до поданої заяви, документів, передбачених пунктом 6 статті 444 ЦПК України, не долучила.
За таких умов заява ОСОБА_1 не може бути вирішена судом апеляційної інстанції.
Крім вимоги про поворот виконання заочного рішення суду, про стягнення безпідставно одержаних стягувачем за виконавчим документом 1430000.00 грн., ОСОБА_1 у заяві просить «постановити ухвалу про визнання виконавчого листа, виданого у справі №465/2135/16-ц від02.12.2016 року таким, що не підлягає виконанню; судове рішення, а саме, ухвалу від 17 серпня 2022 року такою, що не підлягає виконанню у зв'язку з відсутністю обов'язку відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у зв'язку з його припиненням; припинити чинність арешту боржника ОСОБА_3 ( а саме, квартири АДРЕСА_1 та решти нерухомого майна, коштів, земельних ділянок на які накладено арешт, скасувати інші заходи примусового виконання рішення згідно постанови Франківського ВДВС м. Львова ВП 54889731 від 30.11.2018 року, зняти обов'язок виконання зобов'язання зі спадкоємців».
Колегія суддів вважає, що дані вимоги заяви ОСОБА_1 не можуть бути задоволені в межах апеляційного провадження по перегляду заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 липня 2016 року, оскільки ці вимоги заяви стосуються його виконання.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості в розмірі 122400 дол. США, то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з відповідачів на користь позивача по 24643.43 грн. з кожного з відповідачівза подання позову, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом апеляційної інстанції сплату судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 відстрочено до ухвалення судового рішення, відтак, з ОСОБА_1 підлягає до стягнення в дохід держави 63595.31 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381- 384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 липня 2016 року - змінити, виклавши другий та третій абзац його резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001, р/р НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк») заборгованість в розмірі 122400 дол. США, з яких: заборгованість по сумі кредиту - 69146.87 дол. США; прострочена заборгованість - 2834.32 дол. США, відсотки - 50093.22 дол. США, підвищені відсотки -325.59 дол. США.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001, р/р НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк») судовий збір в розмірі по 24643.43 грн. з кожного».
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 63595.31 грн. відстроченого до сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 27.06.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: Н.П. Крайник
Р.П. Цяцяк