Справа № 686/6929/24
Провадження № 1-кс/686/5541/24
27 червня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні № 12024243000000843,
встановив:
27.06.2024 року слідчий ВРЗСТ СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, посилаючись на те, що існують, передбачені ст.177 КПК України, ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий, окрім іншого, також зазначив, що «07.03.2024, близько 20 години 40 хвилини, водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «BMW 530D», д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог пп.2.3. (б), 2.9. (а), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 (далі Правил дорожнього руху), рухаючись у стані алкогольного сп'яніння, по вул.Незалежності в м.Волочиськ, зі сторони вул.Копачівська, в напрямку вул.Хмельницька (с.Користова), діючи протиправно, недбало, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, рухаючись з перевищенням дозволеної швидкості руху, а саме: близько 140 км/год., проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого, створив небезпеку та здійснив попутне зіткнення передньою частиною автомобіля «BMW 530D», д.н.з. НОМЕР_2 , з задньою частиною автомобіля «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_3 , який, під керуванням ОСОБА_7 , рухався в попутному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху, малолітньому пасажиру автомобіля «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепено-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня важкості, травматичного набряку головного мозку, перелому лобної кістки, перелому медіальної стінки лівої очниці, перелому кісток носа (носового відростка лобної кістки) з порушенням прохідності, гемополісинуситу, носової кровотечі, деформації носу, підшкірної гематоми носу, утруднення носового дихання, забою м?яких тканин, підшкірної гематоми і садна шкіри лобної ділянки голови, набряку м?яких тканин обличчя, підшкірних гематом обох параорбітальних ділянок обличчя, множинних саден шкіри обличчя, голови, тіла, підшкірної гематоми правого стегна, які, за своїм характером, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Своїми діями ОСОБА_6 порушив вимоги пп.2.3 (б), 2.9 (а), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, зміст яких полягає у наступному: п.2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.2.9 водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п.12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п.12.4 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Вищевказані порушення вимог безпеки дорожнього руху ОСОБА_6 , знаходяться у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме: заподіянням тяжких тілесних ушкоджень малолітній потерпілій ОСОБА_8 .
26.06.2024 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий у клопотанні просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, оскільки застосування до ОСОБА_6 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначеним ризикам.»
Заслухавши пояснення прокурора та слідчого, які клопотання підтримали та наполягали на задоволенні клопотання, підозрюваного та його захисника, які просили застосувати більш м'який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту, дослідивши надані матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження № 12024243000000843, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).
Із наданих матеріалів вбачається, що Хмельницьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024243000000843 від 08.03.2024 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.
26.06.2024 р. ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, тобто, згідно зі ст.12 КК України, вказаний злочин класифікується як тяжкий.
Дана підозра є обґрунтованою, адже на її підтвердження представлено: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.03.2024 р.; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 14.03.2024 р., від 12.06.2024 р.; протокол огляду предмету від 12.06.2024 р. (з доданим оптичним диском із аудіозаписами); висновки експертів №194, №195 від 19.04.2024 р., №СЕ-19/123-24/6979-ІТ від 20.06.2024 р.; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 14.03.2024 р.; протокол проведення слідчого експерименту за участі останнього від 17.05.2024 р.; висновок, щодо результатів медичного огляду ОСОБА_6 , з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, №22 від 08.03.2024 р.; протокол огляду предмету від 12.03.2024 р. та інші матеріали кримінального провадження.
Таким чином, станом на момент розгляду клопотання, беззаперечних доказів того, що ОСОБА_6 не причетний до вчинення кримінального правопорушення, не встановлено.
З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує ОСОБА_6 , у випадку визнання його винуватим, співставляючи можливі негативні для нього наслідки, у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є достатньо високим.
Слідство знаходиться на початковій стадії, на даний час свідки та потерпілі судом не допитані не допитані, а тому існує ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. При оцінці наявності зазначеного ризику, слідчим суддею врахована встановлена КПК України процедура отримання свідчень від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування, свідчення отримуються шляхом допиту цих осіб слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1 та ч.2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не в праві обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). Отже ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту отримання показань судом від цих осіб. Окрім того, при оцінці вказаного ризику, слідчим суддею також враховується той факт, що ОСОБА_6 вже висловлював погрози на адресу потерпілих, що було зафіксовано у вищеозначеному протоколі огляду оптичного диска з аудіорозмовами, що також свідчить про його реальні наміри ОСОБА_6 здійснювати вплив на потерпілих.
Також, на думку слідчого судді, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого, під час перебування у стані алкогольного сп'яніння, підозрюється ОСОБА_6 , та дані, які характеризують його особу, зокрема те, що він не вперше притягається до кримінальної відповідальності, неодноразово притягувався й до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, дозволяють дійти до висновку про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
Разом з тим, вважаю недоведеним існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, про які згадується у клопотанні слідчого, оскільки ніщо не свідчить про наявність, на сьогоднішній день, вказаного ризику, крім того, факт відсутності вказаного ризику підтвердив в судовому засіданні й прокурор.
За таких обставин по справі, приходжу до висновку про наявність визначених ст.177 КПК України ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень.
Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено.
Аналізуючи особу підозрюваного, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 є раніше не судимою особою, яка позитивно характеризується, має постійне місце проживання, роботу, родину, зокрема й вагітну дружину, з якою проживає в цивільному шлюбі, також, він є учасником бойових дій, має відзнаки та нагороди, потребує лікування після поранення, на даний час ОСОБА_6 є військовослужбовцем та проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, ці обставини не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування більш м'якого запобіжного заходу. Окрім того, вказані обставини не були стримуючими від вчинення дій, що стали підставою для підозри ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину, під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що становить підвищену суспільну небезпечність.
Враховуючи наведені ризики, усі, визначені ст. 178 КПК України, обставини в їх сукупності, зокрема й майновий та сімейний стан ОСОБА_6 , наявність у нього родини, належного грошового забезпечення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вік та стан його здоров'я, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, наявність яких доведена слідчим та прокурором.
Слідчий суддя вважає обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в тому числі й запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки, не забезпечить попередження вищезазначених ризиків і належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки не встановлено тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень. Так, особисте зобов'язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному, та наявність реальних сумнівів того, що ОСОБА_6 виконуватиме покладені на нього обов'язки. Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би слідчий суддя міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, до слідчого судді не надходило. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, навіть з покладенням обов'язку носіння електронного засобу контролю, не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_6 не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів, та зможе впливати на свідків та потерпілих, зокрема, й за допомогою телефонного зв'язку, що підозрюваний неодноразово вже здійснював, або ж через третіх осіб. Застосування застави, як основного запобіжного заходу, на даному, початковому, етапі досудового розслідування, теж неможливе, оскільки при застосуванні такого запобіжного заходу, можливість його виконання відтермінована у часі, за який підозрюваний, не ризикуючи втратити заставу, ОСОБА_6 матиме можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих, переховуватись від органу досудового розслідування чи вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Завдання кримінального провадження виправдовують вжиття таких обмежувальних заходів та такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, з метою уникнення вищевказаних ризиків. При цьому, слідчим суддею також враховується суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, що також можливе за умови нівелювання зазначених ризиків.
За наведених обставин, слідчим суддею відхиляються, зазначені стороною захисту аргументи про те, що ОСОБА_6 немає намірів перешкоджати кримінальному провадженню, ухилятися від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілих, а також щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, зокрема й у вигляді домашнього арешту.
Також, може слугувати підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого посилання сторони захисту на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6 , внаслідок поранення, що також зумовило систематичне вживання підозрюваним алкогольних напоїв, оскільки доказів неможливості утримання підозрюваного під вартою, стороною захисту не надано.
Окрім того, існує Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі Порядок), затверджений спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104 визначає взаємодію закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.
Згідно п. 2.3. Порядку медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності, керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Відповідно до п.п. 2.6., 2.7 Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Враховуючи вищевказані положення, особи, які перебувають під вартою та є хворими, отримують медичну допомогу в амбулаторних умовах в медичних частинах та в спеціально визначених закладах охорони здоров'я. Тому, будь-яких перешкод для проходження лікування ОСОБА_6 , у разі наявності такої потреби, під час перебування його під вартою, не встановлено.
Враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, слідчий суддя дійшов до висновку про існування обґрунтованих підстав вважати, що існують не абстрактні, а конкретні ризики, про які зазначено вище та які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому, застосувати менш суворий запобіжний захід неможливо.
Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_6 під вартою, не встановлено.
Строк тримання під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку, визначеного ст.197 КПК України, а саме до 25.08.2024 року включно.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривні.
Визначаючи, на підставі ч.3 ст.183 КПК України, розмір застави, вважаю, що застава, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
В разі внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., підозрюваний ОСОБА_6 буде зобов'язаний прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою, а також, на нього будуть покладені наступні обов'язки: не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні, з приводу обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну (у разі наявності).
Застава, визначена у максимальному розмірі, з передбаченого ч.5 ст.182 КПК України, - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на думку слідчого судді, не є завідомо непомірною для ОСОБА_6 , крім того, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. На даний час відсутні належні правові підстави для визначення застави, як альтернативи запобіжному заходу у виді тримання під вартою, у меншому розмірі, ніж визначений слідчим суддею розмір.
Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 183, 196, 197 КПК України,
постановив:
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 25 серпня 2024 року включно.
Визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., в разі внесення якої, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою, а також на нього слід покласти наступні обов'язки:
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні, з приводу обставин кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну (у разі наявності).
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала діє до 25 серпня 2024 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя