27.06.2024 Справа №607/8971/24 Провадження №1-кп/607/1427/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження за №12024211040000257 від 26.01.2024, щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Голотки Підволочиського (тепер - Тернопільського) району Тернопільської області, громадянин України, адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , не одружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
установив:
ОСОБА_3 проходить військову службу на посаді інструктора відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з вимогами п. 1 додатку № 1 до Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси не може перебувати у власності громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Цивільного Кодексу України види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Частина 1 ст. 263 КК України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання та носіння зброї, вибухових припасів та вибухових речовин, немає, дозвіл на володіння об'єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах, фізичним особам-загального статусу, виданий бути не може.
Разом з тим, ОСОБА_5 у порушення вимог вказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням з бойовими припасами, вчинив їх незаконне придбання, носіння та зберігання за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 , маючи умисел на придбання, 18.01.2024 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та перебуваючи на одному із полігонів Дніпропетровської області, знайшов наступальну осколкову ручну гранату РГ - 42 із запалом УЗРГМ та 255 бойових патронів калібру 5,45 мм (5,45439 мм), зразка 1974 р., з яких 225 патронів із звичайними кулями (7H6) та 30 патронів із кулями спеціального призначення - трасуючими (7Т3, 7Т3М), промислового виготовлення до нарізної вогнепальної зброї центрального бою, які являються боєприпасами, та в подальшому переніс їх до автомобіля марки «Ореl» на іноземній реєстрації НОМЕР_2 , та залишив для зберігання, тим самим придбав та розпочав зберігати бойові припаси, після чого перевозив їх у згаданому автомобілі.
Надалі, 25.01.2024 приблизно о 23:41 у ході огляду працівниками поліції автомобіля марки «Ореl» на іноземній реєстрації НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 , який зупинений у АДРЕСА_2 , виявлено наступальну осколкову ручну гранату РГ - 42 із запалом УЗРГМ та 255 бойових патронів калібру 5,45 мм (5, 45Ч39 мм), зразка 1974 р., з яких 225 патронів із звичайними кулями (7H6) та 30 патронів із кулями спеціального призначення - трасуючими (7Т3, 7Т3М), промислового виготовлення до нарізної вогнепальної зброї центрального бою, які являються боєприпасами.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Під час допиту повідомив суду, що він дійсно перебуває на посаді інструктора відділення вогневої та тактичної підготовки. На полігоні в Дніпропетровської області знайшов боєприпаси, які віз автомобілем, плануючи використати їх у навчанні особового складу. Дозволу на ці патрони не мав. Точної кількості не пам'ятає, однак не заперечує кількість боєприпасів, зазначену в обвинувальному акті. У вчиненому розкаюється. В судових дебатах та останньому слові просив суд суворо його не карати, надавши можливість в подальшому захищати країну.
Сторона обвинувачення, яку представляв прокурор ОСОБА_4 , у судових дебатах просив призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, із звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на термін 1 рік. Також просив вирішити питання щодо процесуальних витрат, та в разі можливості боєприпаси, які визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, передати на потреби Збройних сил України.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином; фактичні обставини кримінального провадження, зокрема позицію прокурора щодо міри покарання; відсутність обставин, які б обтяжували покарання, та вважає, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією статті обвинувачення.
Також, беручи до уваги: відомості про особу обвинуваченого - те, що він раніше не судимий, є військовослужбовцем, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання; обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, а тому приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на мінімальний строк, передбачений ч. 4 ст. 75 КК України.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 слід покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 цієї статті.
Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.
Враховуючи введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану, необхідність забезпечення потреб оборони держави та відсічі збройної агресії рф проти України, суд вважає, що знищення вилучених ОСОБА_3 патронів є недоцільним. Тому, відповідно до вимог ст. 96-1, п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України судом застосовується спеціальна конфіскація до бойових патронів як предмету вчинення кримінального правопорушення.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно з ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_3 в період дії іспитового строку покласти на командира військової частини.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у загальній сумі 4 165 (чотири тисячі сто шістдесят п'ять) грн 04 коп.
Речові докази:
- електронний документ з відеозаписом, який зберігається на магнітному носії у вигляді DVD-R диска, - залишити у матеріалах кримінального провадження;
- корпус гранати РГ-42, який знаходяться успецупакуванні №7651487 та зберігається у камері зберігання речових доказів УЛМТЗ ГУНП в Тернопільській області (квитанція 010349), - знищити;
- запал УЗРГМ, який знаходяться у спецупакуванні №7651488 та зберігається у камері зберігання речових доказів УЛМТЗ ГУНП в Тернопільській області (квитанція 010349), - знищити;
- 249 (двісті сорок дев'ять) боєприпасів, які знаходяться у сейфпакеті №PSP2236304, що опечатаний пломбою №L87468528, та зберігаються у камері зберігання речових доказів УЛМТЗ ГУНП в Тернопільській області (квитанція 010349), - передати в дохід держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуюча суддяОСОБА_1