Справа № 585/1875/24
Номер провадження 2/585/628/24
28 червня 2024 року м.Ромни
Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Цвєлодуб Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої до суду як представник позивача звертається адвокат Гуркін Євген Валентинович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Адвокат Гуркін Євген Валентинович, який діє як представник позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
На виконання вимог ч.1 ст. 187 ЦПК України та для вирішення питання щодо дотриманням сдом правил територіальної підсудності, було направлено запити щодо отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи
Згідно отриманої на запит суду довідки № 04-05/1847, відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно із даними, що містяться у реєстрі Роменської міської територіальної громади - відсутні.
Окрім вказаного, згідно відповіді за запит суду від Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМСУ за № 8.1-1376/8.1.1-24 встановлено, що за даними підсистеми «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України громадянин Ісламської Республіки Іран ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документованим посвідкою на тимчасове або постійне проживання - не значиться.
Виходячи із встановлено вбачається, що адреса відповідача ОСОБА_2 , вказана як його місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , не є останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування у розумінні п.9 та п.10 ст. 28 ЦПК України, про що йдеться за змістом позову.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Як убачається з долученої до позовної заяви копії свідоцтва про шлюб, відповідач є громадянином іноземної держави, а саме є громадянином Ісламської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно положень п.2 ч.3 ст.175 УПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте за зазначеною в позовній заяві адресою (яка співпадає із зареєстрованою адресою позивача), відповідач зареєстрованим не значиться, документованим посвідкою на тимчасове або постійне проживання за визначеною позивачем або будь-якою іншою адресою - за відповідними реєстрами ДМСУ також не значиться.
Частиною 2 ст. 496 ЦПК України визначено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 8 ст. 130 ЦПК України, особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Згідно до ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Реалізація міжнародних договорів України з питань міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень здійснюється в межах компетенції Міністерством юстиції України безпосередньо та через головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, місцевими судами України, а у відповідних випадках - іншими органами державної влади (п. 1.6. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2008 року № 573/15264).
Відповідно до п. 2.1. Розділу ІІ Інструкції в разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Головне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань організовує взаємодію судів та інших органів державної влади у цивільних та кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів, міжнародних договорів України; забезпечує виконання положень міжнародних договорів України про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.
Згідно з п. 1.8. Інструкції Головні управління юстиції взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах.
Суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через Головні управління юстиції та Міністерство юстиції України (п. 1.7. Інструкції).
З огляду на викладені обставини, вбачається неможливість встановлення місця проживання відповідача та вручення судової повістки, в порядку визначеному ст. 128 ЦПК України, також враховуючи вимоги розумності щодо визначення строків розгляду справи та з метою забезпечення оперативного її розгляду, з урахуванням положень Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, необхідність направлення компетентним органам іншої країни (Ісламської Республіки Іран) судового доручення з метою вручення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Разом з тим ч. 3 ст. 499 ЦПК України передбачено, що судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно змісту абз.2 ч.7 ст. 43 ЦПК України документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Проте в матеріалах справи відсутні докази фактичного проживання відповідача за вказаною в позовній заяві адресою, або будь-якою іншою адресою на території України. Більше того, в даному випадку за адресою проживання відповідача повинна бути направлена позовна заява з додатками в перекладі на мову, яку він розуміє.
За змістом ч. 10 ст. 28 цього Кодексу, позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Відповідно до частини першої, шостої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
В статті 3 Закону України "Про пересування та вільний вибір місця проживання" визначено, що:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Водночас, ураховуючи, що позов пред'явлено до фізичної особи - іноземного елемента, необхідно врахувати вимоги закону, яким визначено правові підстави проживання (перебування) іноземця на території України.
Правові підстави перебування іноземця на території України регламентовано Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Так, в пунктах 7-10, 17-18 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено наступне:
іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;
іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;
іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку;
іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом;
посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;
посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Сукупний аналіз наведених положень закону вказує на те, що доказом законного місця проживання або перебування іноземця на території України є посвідка на тимчасове або постійне місце проживання чи перебування на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України.
Отже, позивач при зверненні до суду з позовом до іноземця повинен зазначити його зареєстроване місце проживання або перебування на території України, яке визначено у документах, перелік яких міститься в Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Проте, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 не зазначила останнє відоме зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача у відповідності до вимог Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а лише вказала, що відповідач в Україні не проживає, а останнє відоме місце його фактичного проживання за її ж адресою реєстрації у с.Погожа Криниця Роменського району .
Крім того, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Отже ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до іноземного елемента не виконала вимог, зазначених в п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та не зазначила в позовній заяві останнього відомого зареєстрованого місця проживання або перебування в Україні відповідача чи місцезнаходження його майна в Україні.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачу необхідно в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків позовної заяви позивач має надати суду в письмовому виді позовну заяву в новій редакції із зазначенням адреси фактичного проживання відповідача (за межами України). Крім того, позивач має надати суду докази направлення за адресою проживання відповідача за межами України копії позовної заяви з додатками в перекладі на мову, яку він розуміє.
На підставі наведеного і, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 187, 255, 354 ЦПК України, суд, -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої до суду як представник позивача звертається адвокат Гуркін Євген Валентинович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Копію ухвали направити позивачу (її представнику) і повідомити про необхідність виправити зазначені недоліки заяви.
Для усунення недоліків надати строк 10 (десять) днів з дня отримання позивачем ухвали про залишення заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Роменського міськрайонного суду Г. О. Цвєлодуб