Справа № 458/588/24
3/458/348/2024
28.06.2024 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли від в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Маріуполь Донецька область, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , працездатний не працює, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП,-
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа №458/588/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Згідно вимог ст.278 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління, підвідомчі Турківському районному суду Львівської області. Відповідно до ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України, передбачені ст.204-1 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №154265 від 23.06.2024 року, складеного виконуючим обов'язки начальника відділу (з персоналу) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) підполковником ОСОБА_3 , вбачається, що 22.06.2024 року близько 10.00 год ОСОБА_2 вчинив незаконне перетинання державного кордону України в Республіку Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України на напрямку 229 прикордонного знаку, територія Старостинського округу Боринської селищної ради Самбірський район Львівська область, внаслідок чого о 12.10 год 22.06.2024 року був затриманий посадовими особами Прикордонної варти республіки Польща. На підставі Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, 23.06.2024 року о 11.15 год ОСОБА_2 було передано на територію України представникам відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в пункті пропуску через державний кордон «Смільниця-Кросценко». Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.2 ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення, в тому числі, передбачене ст.204-1 КУпАП розглядається судом протягом доби.
Судове засідання по справі призначалося на 28.06.2024 року.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, що підтверджується викликом по телефону. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі, свою вину у вчиненому визнає.
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п. 57) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п. 27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п. 34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи наведені обставини та аналізуючи поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про те, що вказана особа не ухиляється від явки до суду.
Заяви (клопотання) учасників справи. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі, свою вину у вчиненому визнає.
Інших клопотань або заяв до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи (ст.247 КУпАП), оскільки складений протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, вчинення дій особою не в стані крайньої необхідності, на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №154265 від 23.06.2024 року, складеним виконуючим обов'язки начальника відділу (з персоналу) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) підполковником ОСОБА_3 , протоколом про адміністративне затримання від 23.06.2024 року, поясненнями ОСОБА_2 , рапортами виконуючого обов'язки начальника відділу (з персоналу) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) підполковника ОСОБА_3 , в.о. помічника начальника відділу (з персоналу) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) підполковника ОСОБА_3 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - чергової відділення управління службою відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) старшого сержанта ОСОБА_4 , довідкою-витягом молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста 3 групи інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) молодшого сержанта ОСОБА_5 , протоколом реадмісії/допуску від 23.06.2024 року.
22.06.2024 року близько 10.00 год ОСОБА_2 вчинив незаконне перетинання державного кордону України в Республіку Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України на напрямку 229 прикордонного знаку, територія Старостинського округу Боринської селищної ради Самбірський район Львівська область, внаслідок чого о 12.10 год 22.06.2024 року був затриманий посадовими особами Прикордонної варти республіки Польща. На підставі Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, 23.06.2024 року о 11.15 год ОСОБА_2 було передано на територію України представникам відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в пункті пропуску через державний кордон «Смільниця-Кросценко». Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Відтак, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП - перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктом пропуску через державний кордон України.
З приводу виявленого порушення було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №154265 від 23.06.2024 року за перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП. Складений з приводу виявленого адміністративного правопорушення протокол про адміністративне правопорушення порушник підписав.
ОСОБА_2 за фактом виявленого порушення дав письмові пояснення, вину визнав, з протоколом згоден.
При накладенні адміністративного стягнення суд бере до уваги характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, до адміністративної відповідальності притягається вперше, ступінь його вини, майновий стан, відношення до вчиненого та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність покарання, зокрема щире каяття, та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Відтак, вбачаючи в діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано виявлені факти.
Суд вважає, що виявлені факти відображають об'єкт суспільних відносин в сфері охорони державного кордону України, оскільки об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у перетинанні державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України і об'єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях щодо перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Провина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП доводиться в повному обсязі і підтверджується наступними доказами.
Рапортом старшого зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_6 підтверджено, що 12.10 год 22.06.2024 року їй від чергового плацувки «Ступосяни» (республіка Польща) надійшла інформація про затримання одного громадянина України на напрямку 313 прикордонного знаку.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №154265 від 23.06.2024 року, складеним виконуючим обов'язки начальника відділу (з персоналу) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) підполковником ОСОБА_3 , підтверджено, що 22.06.2024 року близько 10.00 год ОСОБА_2 вчинив незаконне перетинання державного кордону України в Республіку Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України на напрямку 229 прикордонного знаку, територія Старостинського округу Боринської селищної ради Самбірський район Львівська область, внаслідок чого о 12.10 год 22.06.2024 року був затриманий посадовими особами Прикордонної варти республіки Польща. На підставі Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, 23.06.2024 року о 11.15 год ОСОБА_2 було передано на територію України представникам відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в пункті пропуску через державний кордон «Смільниця-Кросценко». Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протокол не містить жодних зауважень з боку правопорушника, а до матеріалів справи додані його письмові пояснення, в яких він провину у вчиненому визнає.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №154265 від 23.06.2024 року, як належний і допустимий доказ.
Диспозиція ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачає наступні склади адміністративного правопорушення: перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Таким чином, дії ОСОБА_2 , які полягають в тому, що він здійснив перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, що є порушенням та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В дотримання вимог ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складався і був складений в присутності правопорушника.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.ст.256, 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, якими є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону і об'єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях: перетинанні державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Місце й факти, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи, сторони не заперечують виявлені факти і не спростовують їх протилежними доказами.
Дії посадової особи прикордонної служби в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №154265 від 23.06.2024 року ОСОБА_2 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративних матеріалів по складеному протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не подавав. Відсутність в матеріалах справ наданих ОСОБА_2 доказів оскарження дій працівників прикордонної служби вказує на його погодження зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів.
Джерела права застосовані судом.
Відповідно до ст.ст.1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
За ст.9 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Особа, стосовно якої складено адміністративні протоколи, згідно вимог ст.12 КУпАП підлягає відповідальності, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла віку, з якого настає відповідальність.
Відсутні згідно вимог ст.17 КУпАП обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки особа, не діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не була в стані неосудності, у зв'язку з чим підлягає адміністративній відповідальності. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. В дотримання вимог ст.280 КУпАП судом з'ясовано, що ОСОБА_2 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП. 01.05.2024 року, стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, саме він винен у вчиненні адміністративного правопорушення, така особа підлягає адміністративній відповідальності з врахуванням обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, майнову шкоду третім особам не заподіяно.
Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, в сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_2 є суб'єктом правопорушення, в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, вчиненого 22.06.2024 року, адміністративне правопорушення було вчинене саме ним, ОСОБА_2 винен у вчиненні даного адміністративного правопорушення, його дії розкривають об'єктивну сторону ч.1 ст.204-1 КУпАП у перетинанні державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, а тому підлягає адміністративній відповідальності, і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В дотримання вимог ст.33 КУпАП суд накладає стягнення за адміністративне правопорушення у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. У відповідності до ст.ст.34, 35 КУпАП обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є щире каяття, визнання своєї провини. Обставин, що обтяжують відповідальність, не встановлено.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст.33-35 КУпАП, враховано характер вчинених правопорушень ОСОБА_2 його особу, який до адміністративної відповідальності вперше, ступеня його вини, який визнав себе винним, оскільки формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його дослідження, не визнає свою вину для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Судом враховано також майновий стан, відсутність обставини, що пом'якшують відповідальність і відсутність обставини, що обтяжує відповідальність, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією ч.1 ст.204-1 КУпАП, майнової шкоди третім особам не заподіяно, суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та застосовує до такої особи в дотримання вимог ст.24 КУпАП один з видів адміністративного стягнення, оскільки згідно вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст.32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.
Так, за практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21.02.1984 року (п.п.52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02.09.1998 року (п.п.56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17.11.2009 року).
Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має бути визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, вчиненого ним 22.06.2024 року та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану на нього має бути накладено стягнення в межах санкції ч.1 ст.204-1 КУпАП у виді штрафу.
Стосовно вирішення питання про вилучені речі і документи.
Частиною 4 ст.283 КУпАП передбачено, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи. Судом не вирішується питання вилучених документів, оскільки санкцією статті будь-яке вилучення документів не передбачено.
Стосовно відшкодування шкоди.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п.1-4 ст.213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки, на думку суду, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди.
Стосовно стягнення судового збору.
Згідно із ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 року, який набрав чинності з 01.01.2024 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 року становить 3028 гривень.
У зв'язку з чим з 01.01.2024 року розмір судового збору за накладене адміністративне стягнення становить 605,60 грн (3028 ? 0,2 = 605,60).
Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.40-1, ст.204-1, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні 22.06.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №154265 від 23.06.2024 року та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень 00 копійок.
Штраф необхідно внести через установу банку України на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУК Львiв/Боринська т/г/21081100; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38008294; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку (МФО) 899998; Номер рахунку: UA108999980314060542000013917; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що згідно зі ст.307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст.307 КУпАП, платіжний документ необхідно подати до Турківського районного суду Львівської області.
З урахуванням ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_2 штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Маріуполь Донецька область, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок № UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у розмірі 605,60 грн.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя Р.І. Ференц