Справа № 450/2730/24 Провадження № 1-кп/450/421/24
27 червня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №42023140000000133 від 04.05.2023 р. відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.368 КК України, -
13.06.2024 р. в порядку ст.ст. 283, 291 КПК України від прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 поступив в суд обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023140000000133 від 04.05.2023 р. відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.368 КК України, щодо яких в ході досудового розслідування застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді застави і відсторонення від посади.
В підготовчому судовому засіданні прокурор першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії обов'язків, передбачених запобіжним заходом у виді застави, а саме прибувати до прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатись з Львівської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України та в'їзд на її територію.
Мотивувала клопотання тим, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року ОСОБА_5 визначено заставу та певні процесуальні обов'язки, останні з яких неодноразово продовжувались 04 березня 2024 року і 30 квітня 2024 року, зокрема прибувати до прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатись за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та підозрюваними; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України та в'їзд на її територію. Вказала, що на даний час обставини, які стали підставою для обрання та продовження обвинуваченому відповідних обов'язків продовжують існувати. Відтак, ризиками, які дають підстави продовжити строк покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 відповідних обов'язків, які визначені при обранні запобіжного заходу у виді застави, є те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, може переховуватися від суду будучи обізнаним про покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, схилитись до втечі, впливати на свідків та інших учасників даного кримінального провадження, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. З огляду на вказане, просила клопотання задовольнити. Надала суду клопотання не долучаючи при цьому жодного письмового доказу в його обґрунтування.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , з думкою якого погодився обвинувачений ОСОБА_5 , заперечив та не погодився з мотивами клопотання, однак не заперечував про задоволення такого.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши клопотання та матеріали обвинувального акту, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді застави в сумі 26 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також у випадку внесення такої, покладено обов'язки не виїжджати без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі населеного пункту, в якому він проживає; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадженння, прокурора та суду за першим викликом; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України та в'їзд на її територію.
Частиною 5 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
За ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Наслідки невиконання обов'язків при застосування до особи застави визначені ч. 8 ст. 182 КПК України, відповідно до якої у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
При цьому, під час підготовчого судового засідання, за нормами ч. 3 ст. 315 КПК України, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
В обґрунтування необхідності продовження строку дії обов'язків, які визначені при обранні запобіжного заходу у виді застави та неодноразово продовжувались, прокурор покликається на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування і суду будучи обізнаним про покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, схилитись до втечі, впливати на свідків та інших учасників даного кримінального провадження, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Водночас, Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (W v.Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Ризик втечі зменшується зі збігом часу (Neumeister v.Austria (Коймайетер проти Австрії), §10).
В той же час, обов'язки підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні визначені ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Мотиви ризику про можливий незаконний вплив зі сторони обвинуваченого на свідків та інших учасників кримінального провадження не підтверджується будь-якими належними і допустимими доказами. Крім того, для нівелювання даного ризику на обвинуваченого покладались певні обов'язки, які визначені при обранні запобіжного заходу у виді застави, та неодноразово продовжувались, зокрема утримуватись від спілкування з особами, що є свідками у справі, в тому числі з числа працівників ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця». З часу покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 таких обов'язків, прокурором не наведено конкретних фактів, які б вказували на ті обставини, що обвинувачений намагався встановити контакт зі свідками та бажав незаконно вплинути на них.
Крім цього, мотиви ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які викладені прокурором у клопотанні, спростовуються наведеним вище, а тому не приймаються судом до уваги.
З огляду на наведені мотиви судом, аргументи прокурора є лише припущеннями та не підтверджені жодними доказами.
Згідно статтей 6 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішенні Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ вказав, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя».
В силу практики ЄСПЛ вислів «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції вимагає серед інших речей, що захід, про який йдеться, повинен мати підґрунтя в національному законодавстві (рішення у справі «Олександра Дмітрієва проти Росії» (Aleksandra Dmitriyeva v. Russia), заява № 9390/05, п. 104).
У пункті 266 рішення «Вавржичка ті інші проти Чеської Республіки» (Vavшiиka and Others v. the Czech Republic), заява № 47621/13) ЄСПЛ вказав, що оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас, закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, щоб ті, кого вони стосуються, могли регулювати свою поведінку та, в разі необхідності, передбачити до розумного ступеню наслідки своєї поведінки.
Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (Becciev v.Moldova (Бекчієв проти Молдови), §59).
Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski v.Poland (Яжинський проти Польщі) §43).
Однак із плином часу, інтереси слідства стають недостатніми, а за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань (Clooth v.Belgiu (Клоот проти Бельгії), §44).
З огляду на вказане, прокурором не доведено ризиків, які викладені у клопотанні, такі не виправдовують ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 , що дає змогу дійти висновку про необґрунтованість клопотання органу обвинувачення про продовження строку обов'язків, які визначені при обранні запобіжного заходу у виді застави та неодноразово продовжувались.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку обов'язків, які визначені при обранні запобіжного заходу у виді застави та неодноразово продовжувались, а тому у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 42, 182, 194, 315, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 обов'язків, які визначені при обранні запобіжного заходу у виді застави та неодноразово продовжувались, - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 27 червня 2024 року в приміщенні Пустомитівського районного суду Львівської області.
Суддя ОСОБА_1