Справа № 309/3221/24
Провадження № 1-кс/309/485/24
28 червня 2024 року м. Хуст
Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 вивчивши матеріали заяви-клопотання ОСОБА_2 щодо незаконного затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
28 червня 2024 року в провадження слідчого судді Хустського районного суду, надійшла заява-клопотання ОСОБА_2 щодо незаконного затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява вмотивована тим, що 28.06.2024 біля 11 год. вона, як директор навчального закладу їхали бусом Мерседес НОМЕР_1 в с.Велятино на термальні води з групою дітей та жінок на оздоровлення. На блокпосту їх зупинили прикордонники, викликали поліцію, висадили всю групу. Водія ОСОБА_3 повели в поліцію для складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо військового обліку. Потім водія відвезли в ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримували його там без права на користування телефоном. Примусили пройти ВЛК, визнали придатним і примусили підписати документи.
У своїй заяві просить внести до ЄРДР відомості щодо можливого вчинення співробітниками Хустського ТЦК кримінальних правопорушень щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_3 (ст.ст. 146, 371 КК України).
Дослідивши матеріали заяви-клопотання, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження по даній заяві виходячи з наступного.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя, здійснює судовий контроль за дотриманням прав та свобод осіб у кримінальному провадженні. Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч.3 ст.26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Відповідно до приписів ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.
Отже внесення відомостей до ЄРДР відноситься до повноважень слідчого, дізнавача, прокурора, а не слідчого судді чи суду.
Відтак виходячи з прохальної частини заяви ОСОБА_2 вирішення даного питання не належить до компетенції слідчого судді чи суду.
Окрім того, оскільки в тексті заяві вказується інформація щодо незаконного затримання особи, слідчий суддя вважає за необхідне надати оцінку такій заяві і в аспекті ст. 206 КПК України.
Згідно зі ст.206 ч.1 КПК України, слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ. Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Таким чином, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Таким чином, наведений у ст.206 КПК України механізм надає повноваження слідчому судді перевіряти наявні підстави для позбавлення підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого свободи, зокрема за наявності чи відсутності відповідного судового рішення, та відповідно реагувати, шляхом перевірки законності підстав утримання такої особи.
В свою чергу, вказаний порядок не включає процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронного чи будь-якого іншого органу, пов'язаного із затриманням особи, поза межами кримінального провадження.
Зі змісту скарги та доданих до неї документів не вбачається, що відносно ОСОБА_3 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями), крім того, скаржником не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність органу поліції.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Мельник проти України» Європейський суд наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Узагальнюючи наведене, слідчий суддя приходить висновку, що вимоги заяви-клопотання виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за заявою.
Керуючись ст. ст. 206, 309 КПК України слідчий суддя, -
У відкритті провадження за заявою-клопотанням ОСОБА_2 щодо незаконного затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її ухвалення до Закарпатського апеляційного суду.
Слідчий суддя
Хустського районного суду: ОСОБА_1