Справа № 303/5143/24
2-о/303/281/24
24 червня 2024 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Полянчук Б.І., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки, призначення опікуна, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради, ОСОБА_2 ,
14.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки, призначення опікуна.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суду належить перевірити, чи заява подана з дотриманням вимог щодо її змісту та форми та чи дотримано правил підсудності при її поданні, оскільки, в силу ч.1ст. 378 ЦПК України розгляд судом справи, яка не відноситься до його юрисдикції (підсудності) є однозначною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до ч.1 ст.295 ЦПК України, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.
Звертаючись до суду заявник посилався на те, що місцем проживання особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною - ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , але водночас зазначив, що з 30.04.2024 ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному тимчасовому лікуванні в КНП «ОЗНПД м. Берегова».
З метою перевірки обставин, які мають значення для визначення підсудності справи, ухвалою від 17.06.2024 витребувано відомості з Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад надання психіатричної допомоги м. Берегова» про перебування ОСОБА_2 на лікуванні.
Згідно повідомлення Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад надання психіатричної допомоги м. Берегова» від 19.06.2024 ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 30.04.2024 по 14.06.2024.
Таким чином, встановлено, що на момент звернення до суду із заявою 14.06.2024 ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний заклад надання психіатричної допомоги м. Берегова», що відповідно до ч.1 ст.295 ЦПК України не дає підстав для визначення підсудності даної справи Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області, оскільки в такому випадку заява подається до суду за місцезнаходженням лікувального закладу з надання психіатричної допомоги.
До того ж, як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 44 Постанови Пленуму № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для деяких справ окремого провадження, зокрема, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання її недієздатною.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Відповідно до п.1 ч.1 та ч.3 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
За викладених обставин цивільну справу слід передати до Берегівського районного суду Закарпатської області, оскільки вона належить до територіальної юрисдикції (підсудності) цього суду і не підсудна Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області.
Керуючись ст.ст. 31, 258-261, 353-355, 295 ЦПК України,
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки, призначення опікуна, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради, ОСОБА_2 передати на розгляд Берегівського районного суду Закарпатської області.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя