65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"31" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4425/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАС ЕВОТЕК” (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 1, код ЄДРПОУ 42874645)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Херсонський хлібокомбінат” (73024, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Гімназична, буд. 30, код ЄДРПОУ 00380267)
про стягнення 1125125,46 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Шевченко В.Г, адвокат, діє на підставі довіреності
від відповідача: Мінкін О.В., адвокат, діє на підставі ордеру
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТАС ЕВОТЕК” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Херсонський хлібокомбінат” про стягнення 1125125,46 грн., з яких: 526691,50 грн. основного боргу, 402614,75 грн. пені, 30416,31 грн. 3% річних та 165402,90 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №51 від 16.07.2020 в частині повної та своєчасної сплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4425/23; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08.11.2023 о 16:00. У підготовчому засіданні 08.11.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 29.11.2023 о 12:00.
27.11.2023 за вх.№42096/23 до суду від позивача надійшли оригінали поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів для огляду.
Підготовче засідання не відбулось у зв'язку з технічними несправностями обладнання представника позивача, яка не змогла прийняти участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, внаслідок десяти спроб під'єднання адвоката відеозв'язок з нею все рівно був відсутній. Відтак, представник Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАС ЕВОТЕК” - Шевченко В.Г. не мала можливості прийняти участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 12.12.2023 підготовче засідання призначено на 20.12.2023 о 14:30.
19.12.2023 за вх.№46060/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по ВН №1934 від 25.08.2021, №2207 від 16.09.2021 та нарахованих інфляційних втрат і 3% річних, що в грошовому виразі складає 604126,45 грн. та вказує, зокрема, наступне:
- відповідач зазначає, що відповідачем визнаються вимоги щодо стягнення заборгованості за ВН №3324 від 29.12.2021 в розмірі 88951,19 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 24995,26 грн., 3% річних в розмірі 4437,81 грн., всього: 118384,26 грн.; відповідач визнає поставку товару, яка відбулась на підставі ВН №3324 від 29.12.2021, адже вказана господарська операція належним чином задокументована, первинні бухгалтерські документи складені відповідно до вимог Закону та відображають в повній мірі вчинену господарську операцію між позивачем та відповідачем;
- відповідач не погоджується із нарахуваннями по ВН №1934 від 25.08.2021 та №2207 від 16.09.2021, оскільки надані позивачем ВН №1934 від 25.08.2021 та №2207 від 16.09.2021 не підписані ані з боку уповноважених осіб позивача, ані з боку уповноважених осіб відповідача, вказані документи не мають підпису осіб, які підтверджують поставку товару; окрім того, на переконання відповідача, надані ТТН не містять посилання на договір, який позивачем визначено як правову підставу позову; подані позивачем ТТН можуть свідчити лише про переміщення товару з однієї адреси на іншу, але аж ніяк не поставку товару (тобто перехід права власності), який відбувається на підставі видаткової накладної; в даному випадку можливо припустити, що переміщення могло бути за іншим договором, або взагалі і без договору, але не за тим договором, який визначено позивачем як правова підстава позову - №51 від 16.07.2020;
- відповідач наголошує, що в ТТН вказано не відоме відповідачу підприємство ОАО “Херсонский хлебокомбинат”, оскільки на той час скорочена назва підприємства була ПрАТ “Херсонський хлібокомбінат”; ТТН не містить коду ЄДР, а це б надало змогу ідентифікувати підприємство; також вказані в ТТН та ВН не співпадають номерні знаки транспортних засобів, які ніби здійснювали перевезення вантажу, ба більше, в матеріалах справи наявні акти наданих послуг з перевезення вантажу, які також не підписанні з боку ТОВ “ТАС ЕВОТЕК”, а це ставить під сумнів оформлені позивачем ТТН, оскільки навіть він сам позивач не підтверджує своїм підписом надані послуги з перевезення вантажу, що є абсурдним; позивачем надана довіреність на отримання ТМЦ, проте відповідач звертає увагу, що вона датована 28.12.2021, тобто набагато пізніше ніж спірні ВН та ТТН, отже, на момент оформлення поставок у серпні-вересні 2021 року комірник Лєшко Н.А. не була уповноважена на отримання товару; поряд із цим, якість копій наданих позивачем ТТН не дає змоги встановити особу, яка підписала ТТН з боку вантажоодержувача; з урахуванням вказаного, відповідач вважає, що позов є необґрунтованим належними та допустимими доказами в цій частині.
19.12.2023 за вх.№46060/23 до суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій відповідач просить суд застосувати спеціальну позовну давність, у зв'язку з чим відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 402614,75 грн.
19.12.2023 за вх.№46063/23 до суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. У поданій заяві відповідач вказує, що згідно з відомостями з ЄДРСР наявна ухвала про відкриття провадження у справі №923/100/22 від 07.02.2022, згідно якої позивач вже звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №51 від 16.07.2020.
Підготовче засідання 20.12.2023 о 10:00 не відбулось у зв'язку технічним збоєм судового сервісу “ВКЗ”.
Ухвалою суду від 27.12.2023 підготовче засідання призначено на 18.01.2024 об 11:30.
27.12.2023 за вх.№47240/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
09.01.2024 за вх.№864/24 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про залишення позовної заяви без розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях позивач беручи до уваги: розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 про зміну підсудності судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області; відсутність судового розгляду справи №923/100/22 за позовом-1 по суті; відсутність в Господарському суді Одеської області матеріалів справи №923/100/22, неможливість самостійного поновлення позивачем судової справи №923/100/22 у паперовому вигляді, процесуальну неможливість залишити позов-1 без розгляду, відсутність умислу у позивача на подвійне стягнення заборгованості з відповідача шляхом звернення із двома позовними заявами до одного відповідача, наявність у позовній заяві до відповідача про стягнення заборгованості за договором №51 від 16.07.2020 (позов-2) відмінних від позову-1 періодів заборгованості, з метою недопущення порушення та обмеження права позивача на судовий захист, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом-2 та просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.
09.01.2024 за вх.№866/24 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування позовної давності. У поданих запереченнях позивач вказує, зокрема, що відповідно до пункту 8.2 договору №51 від 16.07.2020 позивач та відповідач дійшли згоди про те, що у випадку прострочення розрахунку проти строків, передбачених п.5.7 договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості партії продукції за кожний день прострочення оплати до повного виконання зобов'язань; у п.11.5 позивач та відповідач дійшли згоди, що договір діє в частині виконання зобов'язань за цим договором до повного їх виконання; таким чином, позивач та відповідач обопільно дійшли згоди про нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язань строком до повного виконання зобов'язань; вказані умови договору сторонами не змінювалися та відповідачем не оскаржувалися.
09.01.2024 за вх.№899/24 до суду від позивача надійшли додаткові документи, а саме: довіреність від 28.12.2021 №393, яка залучена судом до матеріалів справи.
09.01.2024 за вх.№902/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позов та вказує, зокрема, наступне:
- позивач наголошує, що припущення відповідача про те, що надані позивачем первинні документи (видаткові та товарно-транспортні накладні №1934 від 25.08.2021 та №2207 від 16.09.2021) не підтверджують вчинення господарської операції і поставка товару за цими накладними могла відбутися за якимось іншим договором або без нього, не відповідають дійсності; так, позивачем надано оригінали видаткових та товарно-транспортних накладних №1934 та №2207, які містять підписи представників як позивача, так і відповідача, які підтверджують поставку товару позивачем відповідачу; твердження відповідача про те, що відсутність у товарно-транспортних накладних №1934 та №2207 посилання на номер договору №51 від 16.07.2020 не підтверджує здійснення поставки товару саме за цим договором - безпідставне, оскільки вказані товарно-транспортні накладні №1934 та №2207 містять посилання на видаткові накладні №1934 та №2207, які оформлено в рахунок договору, про що у цих накладних безпосередньо вказано разом із зазначенням найменування відповідача;
- позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів існування іншого договору або бездоговірних відносин між позивачем та відповідачем, на виконання яких відповідачем подано заявки №542/01/11 від 04.08.2021 та №634/01/11 від 30.08.2021 та підписано специфікації від 04.08.2021 №8 та від 30.08.2021 №9;
- позивач звертає увагу, що у випадку нездійснення позивачем поставок за попередніми специфікаціями від 04.08.2021 №8 та від 30.08.2021 №9, відповідач мав звернутися до позивача із претензією стосовно невиконання зобов'язання із поставки погодженого обсягу товару, а не підписувати з позивачем 27.09.2021 наступну специфікацію №10 і отримувати замовлений за нею товар; відповідачем не надано жодних підтверджень звернення відповідача до позивача щодо нездійснених поставок за специфікаціями №8 та №9, на підставі яких поставлено товар за накладними №1934 та №2207;
- позивач вказує, що товарно-транспортні накладні №1934 та №2207 оформлено на виконання видаткових накладних №1934 та №2207, у яких найменування відповідача вказано українською мовою із зазначенням ЄДРПОУ і які додаються до товарно-транспортних накладних як супровідні документи; також у товарно-транспортних накладних №1934 та №2207 зазначена правильна адреса відповідача, яка вказана у п.4.1 договору і за якою знаходиться тільки одне підприємство - відповідач;
- позивач зазначає, що у товарно-транспортній накладній №1934 та у видатковій накладній №1934 державний номерний знак транспортного засобу, яким здійснено перевезення вантажу - MERSEDES-BENZ НОМЕР_1 , повністю співпадає; вказаний державний номерний знак та марка транспортного засобу зазначені також у рахунку на оплату послуг з перевезення №2485 від 26.08.2021 та акті надання послуг №2485 від 26.08.2021; у товарно-транспортній накладній №2207 та у видатковій накладній №2207 державні номерні знаки транспортного засобу SCANIA НОМЕР_2 та причіпу НОМЕР_3 , якими здійснено перевезення вантажу, повністю співпадають; вказані державні номерні знаки та марка транспортного засобу зазначені також у рахунку на оплату послуг з перевезення №2851 від 17.09.2021 та акті надання послуг №2851 від 17.09.2021;
- позивач наголошує, що надана до позовної заяви довіреність від 28.12.2021 представника відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджує отримання повноважним представником відповідача товару, виготовленого на підставі специфікації №10 від 27.09.2021 та поставленого за видатковою накладною №3324 від 29.12.2021 на суму 88951,19 грн, що зазначена у самій довіреності; поставка товарів за видатковою накладною №3324 від 29.12.2021 визнається відповідачем та не є спірною; у свою чергу отримання товару, зокрема, за видатковою накладною №22207 та товарно-транспортною накладною №2207, підтверджується довіреністю №266 від 17.09.2021, яка видана тій же самій комірнику Лєшко Н.А. і за якою вона отримала товар на суму 257609,65 грн.
Підготовче засідання 20.12.2023 о 10:00 не відбулось у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Києві та Київській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 26.01.2024 підготовче засідання призначено на 08.02.2024 о 14:20.
У підготовчому засіданні 08.02.2024 судом у протокольній формі відмовлено у задоволенні заяви відповідача за вх.№46063/23 про залишення позову без розгляду, оскільки справа, на яку є посилення у заяві відповідача, наразі є втраченою після окупації міста Херсон за даними обліку справ Господарського суду Одеської області та на переконання суду залишення даного позову без розгляду буде порушувати гарантії позивача на забезпечення останньому право на доступ до суду.
У підготовчому засіданні 08.02.2024 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2024 о 14:20. У судовому засіданні 28.02.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 21.03.2024 об 11:00. У судовому засіданні 21.03.2024 судом оголошено перерву до 18.04.2024 о 12:00. У судовому засіданні 18.04.2024 судом оголошено перерву до 10.05.2024 о 13:45.
29.04.2024 за вх.№17409/24 та 01.05.2024 за вх.№17688/24 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових документів, а саме: податкових накладних.
10.05.2024 за вх.№18881/24 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд визнати не повними та недопустимими подані позивачем податкові накладні разом із квитанціям та відмовити в прийнятті до розгляду поданих позивачем податкових накладних разом із квитанціями.
У судовому засіданні 10.05.2024 встановити якісний зв'язок з представником відповідача за допомогою системи відеоконференцзв'язку “ВКЗ” не вдалось, у зв'язку з відсутністю стабільного інтернет-з'єднання у представника відповідача. У судовому засіданні 10.05.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 30.05.2024 о 14:40.
21.05.2024 за вх.№20393/24 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним. У поданих запереченнях позивач просить суд прийняти до розгляду та залучити подані позивачем податкові накладні.
У судовому засіданні 30.05.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про оголошення перерви у судовому засіданні на 31.05.2024 о 14:00.
31.05.2024 за вх.№21751/24 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо податкових накладних та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
31.05.2024 за вх.№21825/24 до суду від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких позивач просить суд прийняти до розгляду та залучити подані позивачем податкові накладні.
У судовому засіданні 31.05.2024 судом у протокольній формі залучено до матеріалів справи подані позивачем документи, а також прийнято до розгляду подані позивачем та відповідачем письмові пояснення та заперечення.
У судовому засіданні 31.05.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2024 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Справа №916/4425/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В судовому засіданні 31.05.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 31.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
16.07.2020 між ТОВ “ЕВОТЕК.ІНК.” (нині - ТОВ “ТАС ЕВОТЕК”) (постачальник, позивач) та ПАТ “Херсонський хлібокомбінат” (замовник, відповідач) був укладений договір №51.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору предметом поставки за даним договором є продукція виробництва ПАТ “Укрпластик”; постачальник відповідно до умов цього договору зобов'язується виготовляти та поставляти замовнику продукцію згідно узгоджених сторонами специфікацій і у порядку, передбаченому умовам цього договору, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати продукцію у порядку, передбаченому умовам цього договору.
Умовами п.3.2 договору передбачено, що фактична кількість виготовленої та поставленої продукції вказується в товарно-транспортних накладних на партію продукції.
Згідно з п.п. 4.1-4.3 договору поставка продукції здійснюється силами постачальника та за його рахунок на умовах DAP (Інкотермс 2010), м. Херсон, вул. Гімназична (Червоностудентська), 30; датою поставки партії продукції вважається фактична дата отримання цієї партії продукції замовником, згідно дати оформлення товарно-транспортної накладної; датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника або дата внесення готівкових коштів у касу постачальника.
За п.п. 5.1, 5.2, 5.6 договору загальна сума договору складає загальну вартість партій продукції, поставлених в строк дії цього договору на підставі специфікацій; ціна продукції по цьому договору встановлюється в умовних одиницях за 1 кг продукції і включає в себе вартість тари, пакування, транспортні витрати, (якщо обов'язок доставки покладений на постачальника) і узгоджується сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору; оплата партії продукції по договору здійснюється замовником у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки партії продукції.
У відповідності до п.п. 6.1, 6.2, 6.6, 6.7, 6.8 договору постачальник виготовляє та поставляє партію продукції у строк, встановлений у додатку №1 до цього договору; строк виготовлення починає відраховуватись з дати підписання сторонами специфікації, технічної специфікації на цю партію продукції, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору; замовник повинен направити постачальнику заявку, підписану уповноваженою особою замовника і скріплену печаткою замовника; постачальник надає на кожну партію продукції товарно-транспортну накладну, податкову накладну, документ про якість; замовник зобов'язаний прийняти виготовлену згідно специфікації продукцію у строк, не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати виписки рахунку-фактури на фактичну кількість виготовленої та готової до поставки партії продукції; у випадку, якщо замовник не прийме готову до поставки партію продукції у строк, вказаний в п.6.7 договору, партія продукції вважається поставленою на 6 (шостий) календарний день з дати виписки рахунку-фактури постачальника.
Згідно з п.8.2 договору у випадку прострочення розрахунку проти строків, передбачених п.5.7 договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості партії продукції за кожний день прострочення оплати, до повного виконання зобов'язання.
Умовами п.8.7 договору передбачено, зокрема, що постачальник зобов'язується реєструвати податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (окрім випадків, коли такий обов'язок покладається законом на покупця), які надає покупцю через Єдиний реєстр податкових накладних.
За п.11.5 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 включно, а в частині зобов'язань сторін за цим договором - до повного їх виконання.
Додаток №1 до договору №51 визначає асортимент продукції, що виготовляється та поставляється за договором.
У додатковій угоді №1 від 28.10.2020 до договору №51 сторони дійшли згоди внести зміни до п.5.5 договору та викласти його в новій редакції.
В матеріалах справи наявна підписана з боку відповідача заявка від 04.08.2021, в якій відповідач просив позивача виготовити продукцію (плівку ВОРР/ВОРР (SM220) (ВОРР20mat-ВОРР15МЕТ).
У специфікації №8 від 04.08.2021 до договору №51 сторони узгодили асортимент, кількість та ціну продукції, а також загальну вартість партії продукції, відповідно до якої:
- загальна вартість з ПДВ - 188031,36 грн.;
- термін поставки - 30.08.2021;
- оплата партії продукції по договору здійснюється замовником не пізніше 30 календарних днів з дати поставки партії продукції на підставі рахунку-фактури постачальника.
Так, в матеріалах справи наявна видаткова накладна №1934 від 25.08.2021 на загальну суму 180130,66 грн., на якій міститься підписи керівника, головного бухгалтера та комірника, а також печатки позивача та відповідача. У вказаній видатковій накладній вказані, зокрема: найменування товару, кількість, ціна, а також посилання на договір №51 від 16.07.2020, автомобіль №ВТ3820ВО.
Окрім того, в матеріалах справи наявні:
- рахунок-фактура №1934 від 25.08.2021 на суму 180130,66 грн., в якому, зокрема, міститься посилання на специфікацію №8 від 04.08.2021 та зазначено про здійснення оплати до 24.09.2021;
- товарно-транспортна накладна №1934 від 25.08.2021, в якій зазначено, зокрема: відомості про вантаж, автомобіль № НОМЕР_1 , вантажоодержувач - “ОАО “Херсонський Хлебокомбинат” (мовою документу), відпущено на загальну суму - 180130,66 грн., супровідні документи - видаткова накладна 1934 від 25.08.2021;
- підписана з боку відповідача заявка від 30.08.2021, в якій відповідач просив позивача виготовити продукцію (плівку ВОРР/ВОРР (SM220).
У специфікації №9 від 30.08.2021 до договору №51 сторони узгодили асортимент, кількість та ціну продукції, а також загальну вартість партії продукції, відповідно до якої:
- загальна вартість з ПДВ - 260604 грн.;
- термін поставки - 20.09.2021;
- оплата партії продукції по договору здійснюється замовником не пізніше 30 календарних днів з дати поставки партії продукції на підставі рахунку-фактури постачальника.
Також в матеріалах справи наявні:
- видаткова накладна №2207 від 16.09.2021 на загальну суму 257609,65 грн., на якій міститься підписи керівника, головного бухгалтера та комірника, а також печатки позивача та відповідача. У вказаній видатковій накладній міститься, зокрема: найменування товару, кількість, ціна, а також посилання на договір №51 від 16.07.2020, автомобіль №ВТ9928ХО;
- рахунок-фактура №2207 від 16.09.2021 на суму 257609,65 грн., в якому, зокрема, міститься посилання на специфікацію №9 від 30.08.2021 та зазначено про здійснення оплати до 16.10.2021;
- товарно-транспортна накладна №2207 від 16.09.2021, в якій зазначено, зокрема: відомості про вантаж, автомобіль №ВТ9928ВМ, вантажоодержувач - “ОАО “Херсонський Хлебокомбинат” (мовою документу), відпущено на загальну суму - 257609,65 грн., супровідні документи - видаткова накладна 2207 від 16.09.2021;
- підписана з боку відповідача заявка від 27.09.2021, в якій відповідач просив позивача виготовити продукцію (плівку ВОРР/ВОРР (SM220).
У специфікації №10 від 27.09.2021 до договору №51 сторони узгодили асортимент, кількість та ціну продукції, а також загальну вартість партії продукції, відповідно до якої:
- загальна вартість з ПДВ - 83887,20 грн.;
- термін поставки - 18.10.2021;
- оплата партії продукції по договору здійснюється замовником не пізніше 30 календарних днів з дати поставки партії продукції на підставі рахунку-фактури постачальника.
Так, в матеріалах справи наявні:
- видаткова накладна №3324 від 29.12.2021 на загальну суму 88951,19 грн., на якій містяться підписи керівника, головного бухгалтера та комірника, а також печатки позивача та відповідача. У вказаній видатковій накладній міститься, зокрема: найменування товару, кількість, ціна, а також посилання на договір №51 від 16.07.2020, автомобіль - нова пошта;
- рахунок-фактура №3324 від 29.12.2021 на суму 88951,19 грн., в якому, зокрема, міститься посилання на специфікацію №10 від 27.09.2021 та зазначено про здійснення оплати до 28.01.2022;
- заявка на відпуск готової продукції до специфікації №10, документи ТОВ “Нова пошта” щодо перевезення, а саме: рахунок-фактура від 31.12.2021, акт здачі-прийняття робіт від 31.12.2021 та специфікація до акту;
- довіреності №393 від 28.12.2021 та №266 від 17.09.2021, які видані відповідачем комірнику - Лєшко Н.А., який значиться отримувачем та містяться його підписи на видаткових спірних видаткових накладних.
У претензії від 17.11.2021 №454 позивач просив відповідача сплатити заборгованість за рахунком-фактурою №1934 та рахунком-фактурою №2207, а також нараховані штрафні санкції, що разом склало 446314,05 грн.
У додатковій угоді №3 від 17.12.2021 до договору №51 сторони виклали п.11.5 договору у наступній редакції: цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; у випадку, якщо жодна зі сторін не надішле повідомлення про розірвання договору не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору, цей договір автоматично пролонгується на ще один календарний рік на тих самих умовах.
Також на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано:
- акти наданих послуг та рахунки на оплату за договором перевезення;
- податкові накладні: від 25.08.2021 №292; від 16.09.2021 №144; від 29.12.2021 №342 та квитанції до них.
В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, відповідно до якого: 526691,50 грн. - сума основного боргу; 165402,90 грн. інфляційних втрат (періоди нарахування: 25.09.2021-29.09.2023, 17.10.2021-29.09.2023, 31.01.2022-29.09.2023); 402614,75 грн. пені (періоди нарахування: 25.09.2021-29.09.2023, 17.10.2021-29.09.2023, 31.01.2022-29.09.2023); 30416,31 грн. 3% річних (періоди нарахування: 25.09.2021-29.09.2023, 17.10.2021-29.09.2023, 31.01.2022-29.09.2023).
Несплата відповідачем вартості отриманого товару за договором №51 від 16.07.2020 стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей” (balance of probabilities) або “перевага доказів” (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів” (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом” (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши наявні матеріали справи, обставини, які склалися між сторонами, господарський суд зазначає, що докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог та вказаних ним обставин, є більш вірогідними ніж докази та пояснення, надані відповідачем на їх спростування, зокрема, господарський суд вважає, що позивачем доведено обставини поставки товару відповідачу на загальну суму 526691,50 грн. за договором №51 від 16.07.2020 та специфікаціями №№ 8,9,10, що підтверджується, зокрема, сукупністю наявних в матеріалах справи доказів: видатковими накладними №1934, 2207, 3324, в яких міститься посилання на договір та специфікації, а також печатка відповідача та підпис уповноваженого за довіреністю представника відповідача, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та рахунками-фактурами, а відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог за видатковими накладними №1934, 2207, окрім зазначення недоліків наданих позивачем документів, які спростовані за наявними матеріалами справи, відповідач не спростував факт отримання товару за видатковими накладними №1934, 2207, а як наслідок і обов'язок зі сплати вартості товару, з огляду на що господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №51 від 16.07.2020, а отже про доведеність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог ТОВ “ТАС ЕВОТЕК” про стягнення з відповідача 526691,50 грн. основного боргу.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат (періоди нарахування: 25.09.2021-29.09.2023, 17.10.2021-29.09.2023, 31.01.2022-29.09.2023), слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);
Сплата відповідачем пені передбачена п.8.2 укладеного між сторонами договору. Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування спеціальної позовної давності в частині нарахованої пені, у зв'язку із чим відповідач відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Щодо заявленої до стягнення пені, господарський суд зазначає, що за матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару за договором, специфікаціями та видатковими накладними, в яких визначено терміни оплати товару, разом з тим, виходячи з розрахунку позивача, останнім розраховано розмір пені по кожній поставці починаючи з дати порушення строків оплати, разом з тим, позивачем при пред'явленні позову не враховано положення ч.2 ст. 258 ЦК України, які вказують, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені), а тому господарський суд вважає за необхідне обмежити розмір нарахуваної пені останнім роком, що передував пред'явленню позову та, здійснивши власний перерахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що правомірним розміром пені в межах заявленого позивачем і обмеженого судом періоду, слід визначити у сумі 206434,10 грн.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, встановивши вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства, приймаючи до уваги висновки суду про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у спірних правовідносинах, враховуючи право позивача на отримання відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації за неналежне виконання зобов'язання, господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених ТОВ “ТАС ЕВОТЕК” позовних вимог про стягнення з відповідача 30416,31 грн. 3% річних та 165402,90 грн. інфляційних втрат.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених ТОВ “ТАС ЕВОТЕК” позовних вимог та стягнення з відповідача 526691,50 грн. основного боргу, 206434,10 грн. пені, 30416,31 грн. 3% річних та 165402,90 грн. інфляційних втрат, в решті позову судом відмовляється.
Іншого сторонами не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАС ЕВОТЕК” - задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Херсонський хлібокомбінат” (73024, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Гімназична, буд. 30, код ЄДРПОУ 00380267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАС ЕВОТЕК” (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 1, код ЄДРПОУ 42874645) 526691 /п'ятсот двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто одну/ грн. 50 коп. основного боргу, 206434 /двісті шість тисяч чотириста тридцять чотири/ грн. 10 коп. пені, 30416 /тридцять тисяч чотириста шістнадцять/ грн. 31 коп. 3% річних, 165402 /сто шістдесят п'ять тисяч чотириста дві/ грн. 90 коп. інфляційних втрат та 13934 /тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири/ грн. 17 коп. судового збору.
3.В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27 червня 2024 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, періодичну відсутність електроенергії у суді.
Суддя Ю.С. Бездоля