ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2024Справа № 910/3124/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (пр.-т. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 40081347)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромрезерв» (вул. Сім'ї Бродських, буд. 17, офіс 7, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 44002610)
про стягнення 401 900, 40 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромрезерв» (вул. Сім'ї Бродських, буд. 17, офіс 7, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 44002610)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (пр.-т. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 40081347)
про стягнення 45 677, 28 грн,
Представники сторін:
від позивача: Ковтонюк Юлія
від відповідача: Барабаш Вікторія
1. Стислий виклад позиції Позивача (Відповідача за зустрічним позовом)
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі за текстом - АТ «Укрзалізниця») в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі за текстом - філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромрезерв» (далі за текстом - ТОВ «Транспромрезерв», Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 401 900, 40 грн, нарахованих за неналежне виконання Відповідачем умов договору поставки № ЦЗВ-01-05423-01 від 01.09.2023 (далі за текстом - Договір).
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідачем допущено порушення умов Договору в частині строків поставки товару за рознарядкою від 08.12.2023 № ЦЗВ-20/4845, що стало підставою для нарахування Відповідачу штрафних санкцій на підставі підпункту 9.3.1 пункту 9.3 Договору.
Згідно відзиву на зустрічну позовну заяву, Позивач заперечує щодо заявлених вимог оскільки вимога за банківською гарантію ним пред'явлена правомірно, в тому числі на підставі пункту 11.8 Договору у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договору.
2. Стислий виклад позиції Відповідача (Позивача за зустрічним позовом)
Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо заявлених позовних вимог оскільки не здійснення поставки товару зумовлено форс-мажорними обставинами, про які йому стало відомо 08.12.2023 від його контрагента, що є підставою для звільнення його як Постачальника від відповідальності.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Відповідач зазначає, що Позивачем неправомірно та безпідставно пред'явлено банку - гаранту вимогу на виплату коштів у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором, оскільки знову ж таки, таке порушення зумовлено виникненням та існуванням обставин непереборної сили.
Відтак, Позивачем кошти за банківською гарантіє в сумі 45 677, 28 грн отримано без належної на те правової підстави та є збитками Відповідача.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
04.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява, в якій Відповідач (Позивач за зустрічним позовом) просить суд стягнути з Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) збитки в розмірі 45 677, 28 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 зустрічну позовну заяву ТОВ «Транспромрезерв» прийнято до провадження суддею Пукасом А.Ю., вирішено розгляд зустрічної позовної заяви здійснювати спільно з первісним позовом за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.04.2024.
04.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
10.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
16.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
25.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
Підготовче засідання 29.04.2024 відкладено на 13.05.2024.
01.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
06.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
У підготовчому засіданні 13.05.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.05.2024.
Судове засіданні 27.05.2024 відкладено на 03.06.2024.
У судовому засіданні 03.06.2024 судом оголошено перерву до 24.06.2024.
У судовому засіданні 24.06.2024 представник Позивача надав додаткові пояснення по суті заявлених вимог, просив суд їх задовольнити та відповідно відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представник Відповідача заперечував щодо задоволення первісного позову, просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 24.06.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.09.2023 між АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», як Покупцем та ТОВ «Транспромрезерв», як Постачальником укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Згідно пункту 1.2 Договору, найменування товару: частини залізничних або трамвайних локомотивів, чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до тепловозів серії ЧМЕ).
Пунктом 1.3 Договору сторони визначили, що кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації до цього договору.
Відповідно до пункту 4.1 Договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - згідно рознарядки покупця відповідно до ІНКОТЕРМС у ред. 2020 р. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
Згідно пункту 4.2 Договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки згідно рознарядки покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Відповідно до пункту 4.5 Договору, сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
??- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
??- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
??- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
За умовами пункту 6.3 Договору, загальна ціна договору становить 7 612 880 грн без ПДВ, крім того, ПДВ 20% - 1 522 576 грн, усього з ПДВ - 9 135 456 грн.
Пунктом 9.3.1 Договору визначено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Як визначено пунктом 10.2 Договору, сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Згідно з пунктом 10.5 Договору, якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені пунктом 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 16.1 Договору визначено, що договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар в межах строків, визначених умовами цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до Відповідача із рознарядкою від 08.12.2023 № ЦЗВ-20/4845 на поставку товару вартістю 2 019 600 грн.
Вказана рознарядка 08.12.2023 направлена на адресу Відповідача засобами поштового зв'язку - поштове повідомлення № 0304911309580, яке згідно наданого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано уповноваженим представником останнього 12.12.2023.
Також рознарядку 08.12.2023 направлено засобами електронного зв'язку на електронну адресу Відповідача - top.trp@gmail.com.
Суд зазначає, що Відповідачем визнається дата отримання рознарядки - 08.12.2023, а з метою належного виконання Договору Постачальник звернувся до виробника товару ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» із заявкою на відвантаження продукції на підставі договору поставки № 1 від 17.01.2023, за яким вказане товариство зобов'язується здійснити поставку товару.
Однак, 08.12.2023 згідно доводів Відповідача ним отримано лист - повідомлення про настання форс-мажорних обставин № 170/01-2 від 08.12.2023 від ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод», в якому зазначено, що в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема 30.10.2023, російські окупанти атакували об'єкт критичної інфраструктури, в результаті чого було критично пошкоджено електропідстанції, що призвело до знеструмлення всього міста. Тривалий час електропостання не відновлюється у зв'язку з чим виробництво вимушено зупинено.
На підтвердження зазначеного, ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» долучено до листа-повідомлення лист від 08.12.2023 № 1646 Бериславської міської військової адміністрації.
11.12.2023 Відповідач звернувся до Позивача з листом від 11.12.2023 № 594 про виникнення форс-мажорних обставин, в якому Відповідач повідомив Позивача про неможливість виконання умов Договору з огляду на викладені вище обставини із посиланням на неможливість здійснити придбання товару у визначеного Договором виробника (ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод»).
В подальшому, Відповідач листом від 19.12.2023 № 603 надав Позивачу сертифікат № 3000-23-4781 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київської ТПП від 18.12.2023 вих № 17/13-4/1220.
Із вказаного сертифікату вбачається, що в період з 30.10.2023 та станом на 18.12.2023 тривають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в частині зобов'язань ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» щодо виконання ним зобов'язань за договором № 1 від 17.01.2023 перед ТОВ «Транспромрезерв».
Згідно наявних у справі доказів, судом встановлено, що лист від 19.12.2023 № 603 направлений Позивачу 20.12.2023 та отриманий уповноваженим представником останнього 27.12.2023.
В подальшому, Відповідач листом від 15.01.2024 № 6 надав Позивачу Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3000-24-0071 від 12.01.2024 № 17/13-4/22, з якого вбачається, що в період з 30.10.2023 та станом на 12.01.2024 тривають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в частині зобов'язань Відповідача перед Позивачем за Договором.
У зв'язку з тим, що у визначений пунктом 4.2 Договору строк товар Відповідачем не поставлено, Позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій та 22.01.2024 направлено претензію від 19.01.2024 № ЦЗВ-20/280 Відповідачу, яку згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304910969675 отримано 24.01.2024.
22.01.2024 вказану претензію направлено на електронну адресу Відповідача.
Відповідач листом від 23.01.2024 № 20 повідомив Позивача, що нарахування штрафних санкцій є недопустимим в силу невиконання умов Договору з поважних причин та з незалежних від нього обставин.
Згідно доводів Позивача, про існування форс-мажорних обставин Відповідач повідомив його листом від 11.12.2023 № 594, а 15.01.2024 надіслав відповідний сертифікат, в якому визначено, що початок настання таких обставин - 30.10.2023.
Відтак, повідомлення про настання форс-мажорних обставин та сертифікат надано Позивачу з порушенням строків, встановлених пунктом 10.2 Договору (п'ять робочих днів) у зв'язку з чим Відповідач не має права вимагати звільнення його від відповідальності.
При цьому, Позивач звертає увагу суду на те, що Договір укладено в період дії воєнного стану в Україні, що свідчить про обізнаність та усвідомленість Відповідачем всіх ризиків його господарської діяльності.
Відповідач у відзиві наполягає на тому, що ним суворо дотримано термінів передбачених Договором, як для надання повідомлення про виникнення обставин непереборної сили так і для надання відповідних доказів, оскільки про настання останніх йому стало відомо лише 08.12.2023.
У поданих запереченнях на відзив Відповідач звертає увагу суду, що загалом за рознарядками, які надійшли від Позивача в період з 30.10.2023 до 08.12.2023 Відповідач за різними договорами поставив на користь Позивача товар, виробником якого є ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» загальною вартістю 40 921 044 грн, що свідчить про те, що обставини непереборної сили настали саме з 08.12.2023.
Відповідач наголошує, що перебої з постачання електроенергії на території міста Берислав Херсонської області з початку військової агресії відбувалися неодноразово, проте раніше це не призводило до невиконання зобов'язань.
Із поданого зустрічного позову вбачається, що пунктом 11.1 Договору передбачено обов'язок Постачальника надати Покупцю до підписання договору забезпечення виконання останнього у вигляді банківської гарантії у розмірі 0,5 % вартості Договору, що становить 45 677, 28 грн.
На виконання умов зазначеного, Відповідачем надано Позивачу банківську гарантію № 685/2023/КиївОД-МСБ-Г від 28.08.2023, відповідно до умов якої банк гарант (АТ «Укргазбанк») безвідклично та безумовно зобов'язався сплатити Бенефіціару (Позивачу) суму в розмірі 45 677, 28 грн протягом 5 банківських днів після отримання від Бенефіціара належним чином підписаної та скріпленої печаткою вимоги.
Строк дії гарантії до 31.01.2024.
Із врахуванням викладеного вище, Позивач звернувся до банку - гаранта з вимогою № ЦЗВ-20/435 від 27.01.2024 сплатити Покупцю за Договором договірне забезпечення в розмірі 45 677, 28 грн за банківською гарантією.
Згідно меморіального ордеру № 14713_406 від 01.02.2024 договірне забезпечення в сумі 45 677, 28 грн сплачено на користь філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця».
Судом встановлено, що пунктом 11.8 Договору передбачено право Позивача на стягнення коштів за банківською гарантією з огляду на не поставку Постачальником товару у визначений Договором строк.
З огляду на правову позицію Відповідача за зустрічним позовом - неможливість застосування до нього відповідальності у вигляді понесення ним витрат на сплату гарантії з огляду на наявність в його діях вини та дії форс-мажорних обставин, що відповідно є підставою для стягнення коштів 45 677, 28 грн з Позивача оскільки останні набуті Позивачем без належних правових підстав та є збитками для Відповідача.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом вище, рознарядка від 08.12.2023 № ЦЗВ-20/4845 за Договором отримана Відповідачем 08.12.2023 у зв'язку з чим поставка товару згідно пункту 4.2 Договору мала бути у строк до 07.01.2024.
Однак, поставку товару за вказаною рознарядкою у строк до 07.01.2024 Відповідачем не здійснено, що на переконання суду є порушенням пункту 4.2 Договору та відповідно є неналежним виконанням договірного зобов'язання.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що за неналежне виконання умов Договору в частині поставки товару Відповідачу на підставі підпункту 9.3.1 пункту 9.3 Договору нараховано штраф в розмірі - 302 940 грн та пеню - 98 960, 40 грн, які за наслідком перевірки суду є арифметично вірними та обґрунтованими оскільки застосовані до Відповідача правомірно.
Що стосується заперечень Відповідача в частині наявності підстав для звільнення його від відповідальності, суд зазначає наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
Із наявного у справі Сертифіката № 3000-24-0071 від 12.01.2024 вбачається, що Київською ТПП встановлено, що ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» (виробник продукції за Договором) через наявність у нього форс-мажорних обставин, а саме: через знеструмлення м. Берислав Херсонської області внаслідок критичного пошкодження окупаційними військами електропідстанції 150/35/10 не може у термін до 29.12.2023 виконати умови Договору.
Так, вказаним сертифікатом визначено період дії форс-мажорних обставин: 30.10.2023 - 12.01.2024.
За сукупністю зазначеного, виходячи зі змісту пункту 10.2 Договору суд погоджується з доводами та позицією Позивача, що Відповідач повинен був повідомити Покупця про виникнення форс - мажорних обставин протягом 5-ти робочих днів з моменту їх виникнення, тобто з 30.10.2023.
Враховуючи, не повідомлення Відповідачем про такі обставин у відповідності до пункту 10.2 Договору останній в силу пункту 10.5 Договору не має права вимагати звільнення його від відповідальності.
Судом встановлено, що про обстріл 30.10.2023 окупаційними військами електропідстанції 150/35/10 у місті Берислав Позивачу фактично стало відомо з листа його контрагента (ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод») 08.12.2023 № 172/01-2 однак зазначене не може бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності в межах даного Договору.
При цьому, суд зазначає, що фактично неповідомлення ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» про виникнення обставин непереборної сили у відповідності до пункту 10.2 укладеного між сторонами договору поставки № 1 від 17.01.2023 в подальшому і спричинило порушення умов Договору Відповідачем та понесення ним відповідальності.
Посилання Відповідача на те, що поставка товару виробництва ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» Позивачу за іншими договорами в період з 30.10.2023 по 08.12.2023 здійснювалась є суперечливим із позицією сторони, оскільки фактично викликає сумнів у виникненні та існування форс-мажорної обставини з 30.10.2023 як такої, оскільки згідно листа Бериславської міської військової адміністрації від 08.12.2023 № 1646 критичне пошкодження окупаційними військами електропідстанції 150/35/10 у місті Берислав відбулося 30.10.2023, а станом на 08.12.2023 електропостачання в міста Берислав відсутнє.
Зазначене взагалі викликає обґрунтований сумнів, що зазначені обставини для ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» були форс-мажорними.
З поміж викладеного, суд звертає увагу Відповідача, що пунктом 1.5 Договору закріплено, що товар станом на дату підписання Договору належить Постачальнику на праві власності, що наразі не відповідає дійсності оскільки станом на 08.12.2023 Відповідач не мав у власності товар, визначений умовами Договору, а закуповував його у третьої особи.
Відтак, вимоги за первісним позов є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а дії Позивача щодо нарахування штрафних санкцій є правомірними.
Що стосується зустрічних позовних вимог, суд зазначає, що частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі статтями 546, 560, 563, 569 ЦК України банківська гарантія є одним із способів забезпечення зобов'язання боржника перед кредитором та одностороннім правочином, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником.
Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Окрім того, порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (надалі - Положення № 639), вимоги якого поширюються на банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями.
Пунктом 7 розділу 1 Положення визначено, що вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту.
Відповідно до частини 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Відповідно до статті 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.
Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до частини 1 статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Враховуючи встановлені судом вище обставини та з огляду на те, що Відповідачем допущено порушення умов Договору та не доведено наявності поважності підстав такого порушення, а відтак і підстав для звільнення його від відповідальності, Позивач правомірно пред'явлено до банка - гаранта вимогу на банківською гарантією № 685/2023/КиївОД-МСБ-Г від 28.08.2023 та відповідно отримано кошти в розмірі 45 677, 28 грн на відповідність правовій підставі, що виключає можливість задоволення зустрічних позовних вимог.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи викладене вище та з огляду на встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено порушення умов Договору в частині строків поставки товару у зв'язку з чим нарахування Позивачем штрафних санкцій та стягнення коштів за банківською гарантією є правомірним у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов - відмові.
Витрати Позивача за первісним позовом по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Витрати Відповідача за зустрічним позовом по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України не відшкодовуються.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромрезерв» (вул. Сім'ї Бродських, буд. 17, офіс 7, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 44002610) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (пр.-т. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 40081347) штраф - 302 940 (триста дві тисячі дев'ятсот сорок) грн, пеню - 98 960 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 40 коп та судовий збір - 6 028 (шість тисяч двадцять вісім) грн 51 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромрезерв» - відмовити.
5. Судові витрати Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспромрезерв» не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 28.06.2024
Суддя Антон ПУКАС