номер провадження справи 18/57/24
25.06.2024 справа № 908/1014/24
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до відповідача акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (вул. Заводська, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 176336074,43 грн.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: Бернацька О.В., довіреність № 29/12-2023/1 від 29.12.2023 - в режимі відеоконференції
від відповідача: Бурдак О.В., довіреність № 01Др-33-1123 від 27.11.2023
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд” звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” з позовом про стягнення з акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” 176336074,43 грн., які складаються з: 117395042,84 грн. основного боргу за типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії”, 23350356,39 грн. пені, 6752653,48 грн. 3% річних та 28838021,72 грн. інфляційних втрат.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 справу № 908/1014/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1014/24, присвоєно справі номер провадження 18/57/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2024; в підготовчому засіданні протокольною ухвалою оголошувалась перерва до 29.05.2024.
Ухвалою від 29.05.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 25.06.2024.
В судовому засіданні 25.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії” за період з 18.12.2021 по 19.12.2021 та з 01.02.2022 по 28.02.2022, що призвело до утворення у останнього заборгованості за отриманий за договором товар в розмірі 117395042,84 грн. За поясненнями позивача, нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу проводилось виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримуються в процесі доступу до інформаційної платформи Оператора ГТС. Порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на ст.ст. 11, 202, 509, 629, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 216, 218, 230, 231, 265 ГК України, Закон України «Про ринок природного газу», Правила постачання природного газу, Кодекс газотранспортної системи, позивач просив позов задовольнити.
Від відповідача 23.04.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив закрити провадження у справі. Посилаючись на норми Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” (Закон № 1639-ІХ), статтею 4 якого встановлено порядок проведення взаєморозрахунків учасників, відповідач стверджує, що сторони цієї справи є учасниками врегулювання заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення. Державою шляхом прийняття низки спеціальних Законів вже врегульовано механізм та джерела відшкодування позивачу грошових коштів в тому числі й коштів, що є предметом розгляду даної справи.
Позивач 02.05.2024 через підсистему «Електронний суд» надав відповідь на відзив, в якій доводи відповідача заперечив та зазначив, що Закон № 1639 надає право врегулювати спірну заборгованість у порядку визначеному цим законом, проте не визначає, що вчинення таких дій є обов'язковим. Таким чином, твердження відповідача, що спірна заборгованість врегульована Законом №1639-ІХ є безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними доказами. Відповідно до цього Закону підлягає врегулюванню заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України» для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно. Законом №2479-ІХ визначено, що Операторам газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсуються заборгованість (грошові зобов'язання) станом з 1 березня 2022 року, а також Операторам газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з ч. 1 статті 1 цього Закону, компенсуються різниця в тарифах на послуги з розподілу природного газу. В той же час така заборгованість повинна бути підтверджена Регулятором, має бути укладено договір про організацію взаєморозрахунків за участю постачальника, оператора ГРС, оператора ГТС, розпорядників коштів та органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Крім того договір про організацію взаєморозрахунків має бути профінансовано. Лише за умови виконання усіх вищезазначених юридично значимих дій можна було б стверджувати про відсутність предмету спору та закриття провадження. Оскільки, як на момент так і після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, відповідачем не надано доказів сплати позивачеві заявленої суми у розмірі 176336074,43 грн., матеріально-правова вимога існує, а підстави для застосування судом пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України відсутні.
В наданих суду 28.05.2024 додаткових поясненнях відповідач вказав на те, що, оскільки відповідно до постанови НКРЕКП від 10.11.2022 № 1412 АТ «Запоріжгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, на нього розповсюджуються дія цього Закону. Відносно необхідності бюджетного фінансування відповідач зазначив, що відповідно до Постанови НКРЕКП від 12.03.2024 № 496 «Про затвердження АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» обсягу перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу» затверджено АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» (код ЄДРПОУ 03345716) обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що утворився за період до 31 грудня 2019 року включно у сумі 589481,45 тис. грн. (без ПДВ). Разом з тим, на розгляді НКРЕКП перебуває заява АТ «Запоріжгаз» вих. № 690- СЛ-12228-1022 від 31.10.2022 про затвердження суми основного боргу у даній справі. Відповідач вважає, що Постанова НКРЕКП від 12.03.2024 № 496 підтверджує факт наявності бюджетних видатків для цілей виконання Закону України № 1639.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (позивач, Постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (Постачальником, позивачем у справі) та акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (Споживачем, відповідачем у справі) укладений типовий договором постачання природного газу постачальником “останньої надії” (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з п. 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п. 3.3 Договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. Договору).
Згідно із п. 4.4 Договору Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Відповідно до пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
За визначенням пп. 5 п. 5.2 Договору Споживач зобов'язується на підставі фактичних показників комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, оформляти акти приймання-передачі газу та надсилати їх до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків Постачальника (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56Х1400000000018 (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач), у т. ч. у період грудень 2021 року та лютий 2022 року (з 18.12.2021 по 19.12.2021, з 01.02.2022 по 28.02.2022).
Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» підтверджується:
- листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х1400000000018;
- інформацією до листа з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56Х1400000000018 в Реєстрі споживачів постачальників (надаються у вигляді принтскрину з інформаційної платформи Оператора ГТС).
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ у період: з 18.12.2021 по 19.12.2021 та з 01.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 2919,13137 м. куб. на загальну суму 117395042,84 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлені:
- акт № 32049 приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 1,30 грн. з ПДВ та рахунок №2667 від 12.01.2022 на суму 1,30 грн. з ПДВ;
- акт № 4174 приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 117395041,54 грн. з ПДВ та рахунок №10108 від 12.03.2022 на суму 117395041,54 грн. з ПДВ.
Наведені акти та рахунки, в тому числі, містять вартість послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки вводу ГТС (тариф).
Направлення Споживачу актів та рахунків за спірний період підтверджується копіями згрупованих відправлень та фіскальними чеками до них.
Акти приймання-передачі природного газу підписані повноважними представниками сторін без зауважень.
Відповідачем вартість природного газу та послуги транспортування природного газу за період з 18.12.2021 по 19.12.2021 та з 01.02.2022 по 28.02.2022 не сплачено.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати природного газу та послуг його транспортування у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Сторонами укладений Типовий договір постачання природного газу, як Постачальником "останньої надії" та Споживачем, до такого договору застосовуються положення Цивільного кодексу України.
Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В частині 1 ст. 628 Цивільного кодексу України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк оплати вартості спожитого природного газу визначений п. 4.4 Договору - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Позивачем у період 18.12.2021 по 19.12.2021 та з 01.02.2022 по 28.02.2022 поставлено відповідачу природний газ в обсязі 2919,13137 м. куб. на загальну суму 117395042,84 грн.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого газу у спірний період у визначений Договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості спожитого природного газу є доведеним і відповідачем не заперечується. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 117395042,84 грн. заборгованості за спожитий природний газ та послуги танспортування заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 23350356,39 грн. пені, 6752653,48 грн. 3% річних та 28838021,72 грн. інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем вимога про стягнення 23350356,39 грн. пені заявлена на підставі п. 4.5 Договору, яким визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Вказаний пункт Типового договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 за заборгованістю в розмірі 1,30 грн. за грудень 2021 року та за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 за заборгованістю в розмірі 117395041,54 грн. за лютий 2022 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 23350356,39 грн. пені, як і визначено позивачем.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 за заборгованістю в розмірі 1,30 грн. за грудень 2021 року та за період з 01.04.2022 по 29.02.2024 за заборгованістю в розмірі 117395041,54 грн. за лютий 2022 року, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 3752653,48 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з 01.02.2022 по 29.02.2024 за заборгованістю в розмірі 1,30 грн. за грудень 2021 року та за період з 01.04.2022 по 29.02.2024 за заборгованістю в розмірі 117395041,54 грн. за лютий 2022 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 28838021,72 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтував, а відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу та послуг транспортування у спірний період в повному обсязі та у визначений договором строк, або наявності підстав для звільнення його від такого обов'язку та відповідальності за порушення зобов'язання, не надав.
Відносно посилання відповідача, що оскільки відповідно до постави НКРЕКП від 10.11.2022 № 1412 АТ «Запоріжгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення Закону України №1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», тому спір між сторонами в даному випадку відсутній, суд зазначає наступне.
З 29.08.2021 набрав чинності Закон № 1639-ІХ в якому визначено комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру, спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.
Метою прийняття Закону № 1639-ІХ, як зазначається у пояснювальній записці до нього, є створення законодавчих підстав для подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу; визначення механізмів урегулювання боргів на ринку природного газу з урахуванням чинників їх виникнення та з використанням виключно ринкових механізмів урегулювання; забезпечення умов, необхідних для остаточного відкриття ринку природного газу, та припинення державного втручання в його функціонування, а також підвищення інвестиційної привабливості галузі; створення належних фінансових умов для виконання оператором газотранспортної системи зобов'язань щодо утримання в належному стані та розвитку газотранспортної системи в цілях задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги його транспортування.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 1639-ІХ дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Як встановлено у частині першій статті 3 цього Закону № 1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1639-ІХ взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема:
обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з урахуванням отриманих компенсацій витрат, збільшених на суму податку на додану вартість за ставкою, яка діяла у відповідних періодах надання послуг з розподілу природного газу, включену у вартість послуги для кінцевого споживача, що утворилися за період з 1 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а також за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року. У разі якщо різниця між фактичною вартістю послуг з розподілу природного газу та тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), буде перевищувати загальну суму заборгованості оператора газорозподільної системи перед кредиторами, зазначеними в абзацах сьомому - дев'ятому, одинадцятому статті 1 цього Закону, така різниця не підлягає компенсації у тарифі на розподіл природного газу та з інших джерел.
За змістом статті 6 Закону № 1639-ІХ, на заборгованість за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що ключовими питаннями, які мають вирішальну умову під час визначення щодо поширення/непоширення дії норм Закону №1639-ІХ на заборгованість, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є наявність/відсутність заборгованості, яка відповідає критеріям, визначеним у статтях 1, 2 Закону № 1639-ІХ та включення/невключення до Реєстру.
Водночас 19.08.2022 набрав чинності Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX (Закон № 2479-IX), згідно з преамбулою якого Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування.
Пунктом 2 ст. 2 Закону № 2479-IX визначено, що Операторам газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсуються:
заборгованість (грошові зобов'язання) станом на 1 березня 2022 року, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»;
різниця в тарифах на послуги з розподілу природного газу в обсягах перевищення фактичних витрат, пов'язаних з наданням послуг з розподілу природного газу, за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Регулятора, з урахуванням витрат, понесених внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкодженої інфраструктури, над отриманою тарифною виручкою, з урахуванням зниження рівня розрахунків, зменшення кількості абонентів, що утворилася (утвориться) за період з 1 березня 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Обсяг різниці в тарифах на послуги з розподілу природного газу, яка підлягає компенсації згідно з абзацом третім цієї частини, підтверджується Регулятором щомісяця (з урахуванням попередніх місяців) за даними звітності операторів газорозподільних систем.
Суд виходить з того, що законодавець на державному рівні враховує обставини щодо неможливості підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки та саме з прийняттям Закону № 1639-ІХ та Закону № 2479-ІХ визначає порядок певних дій, спрямованих на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.
Відповідно до положень статей 2, 3 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом № 2479-IX з 19.08.2022) таке підтвердження має здійснюватися Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в установленому цим Законом порядку (на підставі висновків аудиторів та остаточного підтвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг обсягів заборгованості за результатами процедури верифікації).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 910/16181/18 викладений правовий висновок щодо того, що внесення змін до законодавства шляхом його зміни/доповнень/конкретизації щодо особливостей врегулювання відносин, зокрема, на ринку природного газу свідчить про те, що при одночасному існуванні умов, а саме: 1) сума основної заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 Закону № 1639-ІХ має бути погашена до 31.12.2022; 2) суб'єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування визначені Законом № 1639-ІХ.
Таким чином, згідно із Законом №1639-ІХ підлягає врегулюванню заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України» для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, а Законом №2479-ІХ визначено, що Операторам газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсуються заборгованість (грошові зобов'язання) станом з 1 березня 2022 року, а також Операторам газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з ч. 1 статті 1 цього Закону, компенсуються різниця в тарифах на послуги з розподілу природного газу. Разом з тим, така заборгованість повинна бути підтверджена Регулятором, має бути укладено договір про організацію взаєморозрахунків за участю постачальника, оператора ГРС, оператора ГТС, розпорядників коштів та органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Крім того, договір про організацію взаєморозрахунків має бути профінансовано.
Частиною 3 статті 4 Закону 1639-ІХ визначено, що взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" і із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
Кабінет Міністрів України постановою від 12.10.2022 N 1179 затвердив Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного» (Порядок 1179).
Згідно із п. 1 Порядку 1179 цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою 2401180 “Фінансове забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, передбачених Законом України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”(1639-ІХ), визначеної пунктом 24 статті 14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”.
Пунктом 6 Порядку 1179 зокрема визначено, що взаєморозрахунки з метою забезпечення надходжень для фінансового забезпечення видатків спеціального фонду державного бюджету відповідно до пункту 24 статті 14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” здійснюються за рахунок передбачених пунктами 9 та 10 статті 11 зазначеного Закону надходжень із спеціального фонду державного бюджету на підставі договору про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками взаєморозрахунків відповідно до примірного договору про організацію взаєморозрахунків за формою згідно з додатком 1, та на підставі акта (актів) звіряння заборгованості та/або грошових зобов'язань, що підтверджує (підтверджують) наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості та/або грошових зобов'язань, складеного (складених) за формою згідно з додатком 3 із зазначенням суми заборгованості та/ або грошових зобов'язань (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість та/або грошові зобов'язання) станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків.
Пунктом 12 Порядку 1179 визначено порядок проведення взаєморозрахунків в цілях фінансового забезпечення заходів.
На сьогоднішній день видатків спеціального фонду Державного бюджету за цільовим призначенням на 2024 рік не передбачено, договір про організацію взаєморозрахунків, який був би укладений між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість, відповідачем не надано.
Вартість спожитого природного газу та послуг транспортування природного газу за спірний період відповідачем не сплачено. Закон 1639-ІХ не містить будь-яких нормативних приписів щодо зміни умов договорів постачання природного газу в частині строку виконання обов'язку з оплати спожитого газу і автоматично не звільняє від обов'язку виконати умови договору щодо своєчасної оплати природного газу та вартості його транспортування.
Крім того, Закон 1639-ІХ надає право врегулювати спірну заборгованість у порядку визначеному цим Законом, проте не визначає, що вчинення таких дій є обов'язковим. Разом з тим, така процедура здійснюються відповідним уповноваженим органом, в порядку, обумовленому законом. При цьому, відповідне списання заборгованості або відмова у її списанні жодним чином не звільняють суд від обов'язку встановити наявності/відсутності такої заборгованості, а її фіксування в судовому акті визначає лише її безспірність, і сторони жодним чином не позбавлені права здійснити подальше врегулювання своїх правовідносин стосовно спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону № 1639-ІХ.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, ст.ст. 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (вул. Заводська, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 03345716) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 40121452) 117395042,84 грн. (сто сімнадцять мільйонів триста дев'яносто п'ять тисяч сорок дві грн. 84 коп.) основного боргу, 23350356,39 грн. (двадцять три мільйони триста п'ятдесят тисяч триста п'ятдесят шість грн. 39 коп.) пені, 6752653,48 грн. (шість мільйонів сімсот п'ятдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят три грн. 48 коп.) 3% річних, 28838021,72 грн. (двадцять вісім мільйонів вісімсот тридцять вісім тисяч двадцять одну грн. 72 коп.) інфляційних втрат та 847840,00 грн. (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 28.06.2024.
Суддя В.В. Левкут