28 червня 2024 року м. Харків Справа №922/639/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» (вх.№1466Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 року у справі №922/639/23,
за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури,
в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія»
про внесення змін до концесійного договору,-
У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/639/23 за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» про розірвання, укладеного 20.04.2012 року між позивачем і відповідачем концесійного договору (об'єкт концесії - ЦМК ДП «Теплоелектроцентраль-2 «Есхар»).
24.05.2024 року до суду від ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд внести зміни до укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» 20.04.2012 року концесійного договору на право здійснювати управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом ДП «Теплоелектроцентраль-2 «Есхар» в частині зменшення розміру концесійного платежу. У зустрічній позовній заяві викладене клопотання ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» про поновлення строку на подання зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 року у справі №922/639/23 (повний текст підписано 05.06.2024 року, суддя Погорелова О.В.) повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія».
Ухвала мотивована тим, що подана позовна заява, як зустрічна, не є такою в розумінні ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для розгляду її спільно з первісним позовом у справі №922/639/23.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов'язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.
На думку скаржника, суд не врахував, що правовідносини між сторонами виникли на підставі концесійного договору 2012 року, укладеного між сторонами; обидва позови безпосередньо пов'язані з цим договором та стосуються питань виконання, тлумачення та дійсності його умов. Так, до обох позовів долучені однакові докази (зокрема, й сам договір). Відтак суд першої інстанції неправильно застосував ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, не врахував правові позиції Верховного Суду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення (ухвали).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 року у справі №922/639/23. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз'яснено можливість реалізації права на подання документів засобами електронного зв'язку через систему «Електронний суд». Крім того, учасників справи попереджено, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/639/23.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частина 2 ст.271 Господарського процесуального кодексу України визначає, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала у даній справі підпадає під визначення п.6 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку через підсистему Електронний суд до електронного кабінету користувача і доставлена їм 12.06.2024 року о 15:22 год.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8082 від 13.06.2024 року), в якому зазначає, що згодна з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Прокуратура вказує, що зі змісту первісного та зустрічного позовів вбачається, що всупереч приписам ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України первісні та зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах, обґрунтовані різними доказами, що, в свою чергу, свідчить про відсутність повної взаємної пов'язаності первісного позову із зустрічним. У даному випадку первісний та зустрічний позов не пов'язані між собою, а сумісний розгляд первісного позову та зустрічного не сприятиме правильному вирішенню спору та скорішому відновленню прав та законних інтересів сторін, а тому зустрічні позовні вимоги мають розглядатися в окремому провадженні.
Крім того, у прохальній частині відзиву прокуратура просить суд розглядати справу №922/639/23 за апеляційною скаргою ТОВ «ДВ «Нафтогазовидобувна компанія» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 року в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст.271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені, зокрема в пункті 9 ч.1 ст. 255 цього Кодексу (про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Тобто законодавцем надано суду право за наявності конкретних обставин справи здійснити розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. При цьому, перелік конкретних обставин справи не наведено.
Наразі колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи у зв'язку з чим, розгляд апеляційної скарги слід здійснити в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Позивач у справі (Міністерство енергетики України) також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№8307 від 19.06.2024 року), який є майже тотожним за змістом до відзиву Харківської обласної прокуратури та в якому наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
26.06.2024 року матеріали справи (матеріали оскарження ухвали) №922/639/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваної ухвали, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виходячи з приписів ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача. Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів. По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред'являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.
Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в ухвалах від 17.11.2020 року у справі №911/58/20, від 20.05.2020 року у справі №922/618/20 та у постанові Верховного Суду від 29.09.2023 року у справі №905/533/23.
Взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Слід зазначити, що конструкція ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява за первісним позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міненерго до ТОВ «ДВ «Нафтогазовидобувна компанія», третя особа - Фонд державного майна України про розірвання концесійного договору обґрунтована тим, що відповідачем систематично порушуються (не виконуються) істотні умови договори, зокрема:
- щодо своєчасності та повноти сплати концесійних платежів концесіонером;
- щодо поновлення договору страхування державного майна після закінчення терміну дії попереднього договору;
- щодо надання концесієдавцеві копії страхового полісу та платіжного доручення про сплату страхового платежу.
Предметом зустрічного позову є внесення змін до концесійного договору в частині зменшення розміру концесійного платежу, у зв'язку із тим, що істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки з моменту укладення концесійного договору пройшло 10 років, протягом яких кардинально змінилося законодавство в енергетичній сфері, що суттєво змінили правові, фінансові та організаційні засади реалізації проектів, що здійснюються на умовах концесії, через низку факторів, які не залежали від волі концесіонера і безпосередньо суттєво вплинули на його господарську діяльність протягом останніх 3-х років та істотно змінили ті обставини та умови, якими сторони керувалися у процесі укладення концесійного договору у 2012 році.
Обидва спори стосуються концесійного договору, однак, відсутні підстави вважати, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову та має на меті доведення відсутності у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. Задоволення або відмова в задоволенні зустрічного позову про зменшення концесійного платежу не вплине на вирішення по суті вимог, які є предметом первісного позову про розірвання концесійного договору.
Зі змісту первісного та зустрічного позовів вбачається, що незважаючи на те, що вони стосуються одного договору, позовні вимоги за ними ґрунтуються на різних правових підставах, обґрунтовані різними доказами, що, в свою чергу, свідчить про відсутність повної взаємної пов'язаності первісного позову із зустрічним.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним у даному випадку, оскільки це суттєво утруднить розгляд справи, у зв'язку з поєднанням у спорі позовних вимог, що виникають з різних підстав, а також з необхідністю дослідження значного обсягу необхідних доказів на підтвердження правових позицій учасників процесу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Ухвалу місцевого господарського суду про повернення зустрічного позову без розгляду слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 13, 73, 76-79, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 року у справі №922/639/23 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук