26 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/5311/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
при секретарі Семенові О.Є.
за участю:
позивача - адвокат Токаренко Х.О., свідоцтво від 27.06.2023 року серії ПТ№3661;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб" - адвоката Кравцова І.В. (вх. №1170Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2024 року у справі №922/5311/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Калантай М.В.), повний текст якого складено 22.04.2024 року
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб", м.Харків
про стягнення 418 820,16грн.,
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2024 року у справі № 922/5311/23 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 418820,16грн. заборгованості, 6282,30грн. судового збору.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб" - адвокат Кравцов І.В. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2024 року у справі та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
24.02.2022 року Указом Президента України в Україні введено воєнний стан, дія якого станом на теперішній час є продовженою.
Листом Торгово-промислової палати в Україні від 28.02.2022 року визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України та підтверджено, що зазначені обставини є надзвичайними та невідворотними.
Підприємство відповідача, незважаючи на початок збройної агресії проти України не припиняло свою роботу, хоча більшість підприємств призупинили свою господарську діяльність, а деякі і зовсім зупинили свою роботу; офіс товариства знаходиться у м. Харкові, у зв'язку з бойовими діями, подальше ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку та здійснення податкової звітності в офісі було пов'язано з ризиком для життя та здоров'я посадових осіб, які відповідали за здійснення цієї діяльності, було прийнято рішення про їх виїзд та вивезення документації у безпечне місце; в процесі вивезення документації та електронно- обчислюваної техніки, їх частина була пошкоджена.
Затримка у вивантаженні вагонів спричинена настанням обставин непереробної сили, а саме введенням в Україні воєнного стану.
Одночасно апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваного рішення підписано 22.04.2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану” встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб" - адвоката Кравцова І.В. на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2024 року у справі №922/5311/23 залишено без руху; останнього зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
13.05.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№6577) на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2024 року, яку, разом з додатками, долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб" - адвоката Кравцова І.В. на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2024 року у справі №922/5311/23; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "26" червня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі “Електронний суд”; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги не розглядалось, оскільки строк ним пропущений не був; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5311/23.
20.05.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи (вх.№ 6985).
24.05.2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява про вступ у справу представника (вх.№ 7231), яку долучено до матеріалів справи.
30.05.2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 7510), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних з ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати свої зобов'язання; Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб" на станції Лебединська працювало та позивачем надавались відповідачу послуги по вивантаженню вагонів.
26.06.2024 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Загребельного Г.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 8596 ел. 1409), яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки останній перебуває на військовій службі, що підтверджується витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 №131 ДСК від 02.05.2024 року та терміново був направлений на виконання бойового завдання.
Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судом апеляційної інстанції було надано учасникам справи достатньо часу на подання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, або ж викладення під час публічних слухань своїх аргументів, які можуть бути висловлені в письмових та додаткових поясненнях.
Отже, апелянт був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Окрім того, з наданого апелянтом витягу з наказу від 02.05.2024 року №131ДСК зазначено лише на те, що ОСОБА_1 з 02.05.2024 року зарахований до списків особового складу частини.
Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Виходячи з викладеного та беручи до уваги положення ч. 11 ст. 270 ГПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 26.06.2023 року не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за відсутності представника відповідача.
У зв'язку з введенням 24.02.2022 року на території України воєнного стану, з метою дотримання розумного балансу між реалізацією права на апеляційне оскарження і принципу юридичної визначеності, копію ухвали суду апеляційної інстанції від 14.05.2024 року було надіслано на вказану офіційну електронну адресу: Регіональній філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - pz_nasd@lotus.pz.uz.gov.ua та отримані за цією електронною адресою: Регіональною філією "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - pz_nasd@lotus.pz.uz.gov.ua, що підтверджується роздруківкою електронного листування, яка міститься у матеріалах справи.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 року у cправі №911/1808/21, де, зокрема, вказано, що порядок використання для обміну документами електронної пошти встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", в якому зазначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.
Ухвалу суду від 14.05.2024 року надіслано ТОВ "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб" та АТ "Українська залізниця" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".
05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, в зв'язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).
Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвалу суду апеляційної інстанції від 14.05.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у призначене судове засідання.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
У АТ "Українська залізниця" (надалі - Перевізник) з метою організації вантажних перевезень діє єдиний типовий Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Редакція цього Договору була 25.02.2020 року опублікована на сайті ЦТЛ https://uz-cargo.com/ та знаходиться у загальному доступі.
Процедура укладення Договору передбачає ініціацію процесу з боку замовника послуг шляхом оформлення в електронному вигляді "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом", яка погоджується перевізником шляхом надання електронного "Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" та "Повідомлення про зміну інформації щодо Замовника".
Замовник послуг ТОВ "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб" (далі- Замовник) ініціював приєднання до Договору (прийняв в цілому умови публічного Договору) шляхом надання "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" від 04.06.2021 року №44022164/2021-0001.
Укладення Договору (приєднання до умов публічного Договору) було погоджено Перевізником шляхом оформлення "Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" від 07.06.2021року №43-44022164/2021-0001. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору, тобто Договір між Перевізником та Замовником вважається укладеним 07.06.2021 року за №2826745.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, між AT "Укрзалізниця", як перевізником, та ТОВ "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб", як замовником, було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 07.06.2021 року №2826745, згідно з умовами якого перевізник надає послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню, а замовник зобов'язується здійснювати плату за послуги.
Відповідно п. 3.4. Договору про надання послуг Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
Пунктом 2.1.4. Договору про надання послуг визначений обов'язок Замовника сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника, а пунктом 2.1.5. - відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України.
На підставі умов Договору відповідач проводив вивантаження вантажу на під'їзній колії ФОП Глушко Марії Григорівни при станції Лебединська на умовах Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 06.07.2018 року за № П/М-1821 з Додатками.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії ФОП Глушко М.Г. від 06.07.2018 року № П/М-1821 при станції Лебединська, зазначено, що кількість вагонів з вантажем щебінь гранітний, які можуть одночасно вивантажуватись на під'їзній колії ФОП Глушко М.Г. (фронт вивантаження) складає 5 вагонів.
В період з 23.02.2022 року по 11.04.2022 року на станцію Лебединська трьома групами прибував 21 вагон з вантажем щебінь гранітний не поіменований в алфавіті на адресу ТОВ "СЛК "Промснаб" для вивантаження на під'їзній колії ФОП Глушко М.Г, згідно трьохсторонньої угоди № 4 від 14.02.2022 року між ФОП Глушко М.Г та ТОВ "СЛК "Промснаб" на умовах Договору: 23.02.2022 року прибули 10 навантажених вагонів №№ 59304840, 58086778, 97246433, 58998972, 97237309, 97253165, 97208557, 58958513, 97266613, 58999012 (власності перевізника AT "Укрзалізниця") для вивантаження на під'їзну колію ФОП Глушко М.Г.
У зв'язку із зайнятістю під'їзної колії усі 10 вагонів затримані на коліях станції в очікуванні подачі під вивантаження, про що складений акт загальної форми ГУ-23 №68 від 23.02.2022 року про початок затримки о 15-00 год.
З загальної кількості 5 вагонів №№59304840, 58086778, 97246433, 58998972, 97237309 були зняті з затримки, про закінчення затримки о 17-00 год від 23.02.2023 року складений акт загальної форми ГУ-23 №70. Вагони подані під вивантаження о 17-00 год. 23.02.2022 року, про що складена пам'ятка ГУ-45 №56. Вивантажені та прибрані з під'їзної колії 13.04.2022 року о 08-00 год., про що складена пам'ятка ф ГУ-45 №56.
Інша частина із 5 вагонів №№97253165, 97208557, 58958513, 97266613, 58999012 простоювали на коліях станції в очікуванні подачі під вивантаження. Про закінчення затримки 13.04.2022 року о 17-00 год. складений акт загальної форми ГУ-23 №75. Подані під вивантаження 13.04.2022 року о 08-00 год., про що складена пам'ятка ф ГУ-45 №57 про закінчення вивантаження о 09-30 год. 13.04.2022 складена пам'ятка ф ГУ-45 №57.
2) 24.02.2022 року прибули 5 навантажених вагонів №№56101306, 63115869, 56107840, 65941213, 60437563 (власності ПП "Чудсервіс", ТОВ "ОПТ Лізінг", ТОВ "Компанія "Ютал-Транс") для вивантаження на під'їзну колію ФОП Глушко М.Г.
У зв'язку з зайнятістю під'їзної колії усі 5 вагонів затримані на коліях станції в очікування подачі під вивантаження, про що складений акт загальної форми ГУ-23 №71 від 24.02.2022 року про початок затримки о 03-00 год., про закінчення затримки о 09-50 год. 13.04.2023 року складений акт загальної форми ГУ-23 №76. Після закінчення затримки дані 5 вагонів подані під вивантаження 13.04.2022 о 09-50 год., складена пам'ятка ф ГУ-45 №58. Вагони були вивантажені та прибрані з під'їзної колії 13.04.2022 о 14-20 год., складена пам'ятка ф ГУ-45 №58.
3) 11.04.2022 року прибуло 6 навантажених вагонів №№ 97208326, 97260814, 97259428, 59303230, 97179410, 97270672 власності перевізника AT "Укрзалізниця". У зв'язку з зайнятістю під'їзної колії усі 6 вагонів затримані на коліях станції в очікуванні подачі під вивантаження, про що складений акт загальної форми ГУ-23 №73 від 11.04.2022 року про початок затримки о 16-00 год., про закінчення затримки о 14-00 год. 18.04.2023 року складений акт загальної форми ГУ-23 №86. Після закінчення затримки дані 6 вагонів подані під вивантаження 18.04.2022року о 14-00 год. складена пам'ятка ф ГУ-45 №63. Вагони були вивантажені та прибрані з під'їзної колії 18.04.2022 року о 16-30 год., складена пам'ятка ф ГУ-45 №66.
Відповідно до актів на початок та кінець затримки форми ГУ-23 була нарахована плата за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №15120221 у розмірі 249143,60грн., а також відповідно до актів на затримку ф ГУ-23 та пам'яток на подавання і забирання форми ГУ-45 по відомості плати форми ГУ-46 від 10.12.2022 року №10120001p нарахована плата за користування вагонами на суму 693459,10грн. (без урахування ПДВ).
Загальна сума нарахувань за весь період знаходження вагонів на станції склала 1131285,24грн. (з урахуванням ГІДВ).
Вантажоодержувачу - ТОВ "СЛК "Промснаб" - направлені відомість плати №10120001 та накопичувальна картка №15120221 засобами "Нова пошта" 17.12.2022 року, однак відповіді відповідачем надано не було, про що складено акти загальної форми ГУ-23 № 8 від 10.01.2023 року, № 312 від 19.12.2022 року. Накопичувальна картка та відомість плати не були опрацьовані (грошові кошти не стягнені з особового рахунку платника) в зв'язку з недостатнім кредитовим сальдо на рахунку платника.
Згідно з наказом від 22.12.2022 року №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004) затверджений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, зокрема, Лебединська міська територіальна громада Сумського району була окупована з 24.02.2022 року по 26.03.2022 року.
Для підтвердження випадку настання форс-мажорних обставин для звільнення від обов'язку вносити плату за використання вагонів, користування вагонами відповідно до Переліку виняткових умов та підтвердження фактів проведення бойових дій або тимчасової окупації, оточення (блокування) збройними формуваннями території України ТОВ "СЛК "Промснаб" був наданий сертифікат Сумської Торгово-промислової палати України від 07.03.2022 року №59 №5900-23-0582.
Рішенням правління AT "Укрзалізниця" від 19.12.2022 року № Ц-54/104, від 05.04.2023 року №ЦМ-13/693, роз'ясненням від 22.12.2022 року №ЦМ-13/2915 затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за використання вагонів, користування вагонами (контейнерами) та зборів/плат AT "Укрзалізниця" під час дії правового режиму воєнного стану в Україні" (далі - Перелік), у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, перебування вагонів (контейнерів) перевізника та власних вагонів (контейнерів) перевізника на під'їзних коліях, до часу використання вагонів, користування вагонами (контейнерами) зокрема не включається: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. У такому разі до часу використання вагонів, користування вагонами (контейнерами) не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; час затримки вагонів (контейнерів), що виникли у випадку проведення бойових дій або тимчасової окупації, оточенні (блокуванні) збройними формуваннями території України, визначеної наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 жовтня 2022 року" (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 жовтня 2022 року №248) (далі - Перелік), на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. У такому разі до часу використання вагонів, користування вагонами (контейнерами) не включається час ведення бойових дій або тимчасової окупації території збройними формуваннями з моменту внесення інформації щодо певної території до Переліку та до моменту її виключення з Переліку, протягом якого була відсутня фактична можливість надання послуг перевізником.
У разі, якщо фактична відсутність можливості надання послуг перевізником виникла раніше, ніж до Переліку було внесені зміни, плати за використання вагонів, користування вагонами (контейнерами) не нараховуються з моменту настання фактичної відсутності можливості надання послуг перевізником.
На підставі вказаних рішень АТ "Укрзалізниця" та сертифікату ТПП №5900-23-0582 на засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) станцією Лебединська Південної залізниці було здійснено перерахунок належних залізниці платежів за надані послуги, а саме плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
За результатами перерахунку на заміну накопичувальної картки №15120221 та відомості плати №10120001p, з урахуванням періоду знаходження в окупації, станцією оформлена нова накопичувальна картка ФДУ-92 №27030139. Вантажоодержувачу ТОВ "СЛК "Промснаб" нараховано плату за користування вагонами в розмірі 241506,00грн. (без урахування ПДВ) та збір за зберігання вантажу в розмірі 107510,00 грн. (без урахування ПДВ). Загальна сума до стягнення становить 349016,80 грн. (без урахування ПДВ), з урахуванням ПДВ складає 418820,16грн.
Відповідачем у відповідь був наданий лист від 12.04.2022 року №2022.04.12 щодо незгоди з нарахуванням платежів за послуги, надані залізницею у зв'язку з дією воєнного стану, що причинило форс-мажорні обставини непереборної сили.
З наданих позивачем доказів слідує, що за період знаходження вагонів на станції для вирішення питання щодо оплати належних платежів залізниці на адресу ТОВ "СЛК "Промснаб" були направлені листи від 14.02.2023 року №ДН-3-01-19/63, від 03.03.2023 року №ДН-3-02-06/75, від 30.03.2023 року №ДН- 3-01-06/89. Всі листи направлені на адресу відповідача засобами AT "Укрпошта" від 15.02.2023 року, 03.03.2023 року, 30.03.2023 року та на електрону адресу відповідача promsnab648@gmail.com 15.02.2023 року, 03.03.2023 року, 30.03.2023року, які були отримані відповідачем, однак сума заборгованості до даного часу не сплачена.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача 418820,16грн. заборгованості.
10.04.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 306 ГК України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 307 ГК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка мас право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року (далі - Статут) визначені обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладення договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
Відповідно до ст. 76 Статуту залізниць України час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.
Час знаходження вагонів на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Згідно з пунктами 2, 4 Правил користування вагонами та контейнерами (затверджені наказом Міністерством транспорту України від 25.02.1999 року № 113) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.
За змістом п. 6, 7 Правил час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За матеріалами справи, у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором виникло зобов'язання щодо сплати на користь позивача плати за користування власними вагонами перевізника в розмірі 241506,00 грн. (без урахування ПДВ) та збору за зберігання вантажу в розмірі 107510,00 грн. (без урахування ПДВ). Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 349016,80 грн. (без урахування ПДВ), що з урахуванням ПДВ складає 418820,16грн.
Відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні докази погашення вказаної заборгованості за договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, позовні вимоги про стягнення 418820,16грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аргументи апелянта на те, що 24.02.2022 року Указом Президента України в Україні введено воєнний стан, дія якого станом на теперішній час є продовженою; листом Торгово-промислової палати в Україні від 28.02.2022 року визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України та підтверджено, що зазначені обставини є надзвичайними та невідворотними; підприємство відповідача, незважаючи на початок збройної агресії проти України не припиняло свою роботу, хоча більшість підприємств призупинили свою господарську діяльність, а деякі і зовсім зупинили свою роботу; офіс товариства знаходиться у м. Харкові, у зв'язку з бойовими діями, подальше ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку та здійснення податкової звітності в офісі було пов'язано з ризиком для життя та здоров'я посадових осіб, які відповідали за здійснення цієї діяльності, було прийнято рішення про їх виїзд та вивезення документації у безпечне місце; в процесі вивезення документації та електронно- обчислюваної техніки, їх частина була пошкоджена, а тому, як зазначає апелянт затримка у вивантаженні вагонів спричинена настанням обставин непереробної сили, а саме введенням в Україні воєнного стану, не приймаються.
Вказана апелянтом обставина не може бути достатньою підставою для звільнення від обов'язку виконання договірного зобов'язання, оскільки, відповідно до чинного законодавства, підприємницька діяльність ведеться на свій страх і ризик.
Зі змісту ч. 1 ст. 617 ЦК України слідує, що особа, яка порушила зобов'язання і якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від виконання самого зобов'язання, а у даному випадку від сплати обумовлених договором плати за користування власними вагонами та збору за зберігання вантажу.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21, від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання сторонами свого обов'язку.
Відтак, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.
Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду 16.07.2019 року у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Так, у даному випадку предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за договором, що складається з плати за користування власними вагонами та збору за зберігання вантажу, а не відповідальності за його несвоєчасне виконання.
У зв'язку з цим визначена відповідачем обставина не може бути достатньою підставою для звільнення від обов'язку виконання договірного зобов'язання.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована логістична компанія "Промснаб" - адвоката Кравцова І.В. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2024 року у справі №922/5311/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28.06.2024 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов