Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1293/24 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.
Номер провадження №33/4805/697/24
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
27 червня 2024 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Сачка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 14 березня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 14 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді місцевого суду 28 лютого 2024 року о 23-00 год на 187 км автодороги М-21, ОСОБА_1 , керував автомобілем «Nissan X-Trail», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд провадився на місці у встановленому законом порядку зі згоди водія з застосуванням приладу «Drager Alkotest 6810», тест №1469, проба позитивна - 0,91 проміле. Від керування відсторонений. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Зазначив, що працівники поліції не зупиняли його автомобіль, оскільки транспортний засіб знаходився на узбіччі автодороги М-21 187 км поблизу селища Гуйва з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, а він перебував у ньому, чекаючи на побратима. Повідомлена працівниками поліції причина зупинки щодо керування з неосвітленим номером авто не відповідає дійсності та не підтверджено доказами. Постанова щодо цього оскаржується у районному суді. Також вказав, що матеріали справи не містять направлення його для огляду до медичного закладу та поліцейськими не роз'яснено, що у разі незгоди із результатами Драгер, має таку змогу. Крім того протокол про адміністративне правопорушення містить неточності у часі, а саме розбіжність щодо прибуття поліцейських до нього та зазначеного у протоколі - 16 хв. Зазначив, що суть правопорушення йому не роз'яснювалась, зі змістом протоколу не ознайомлено, а протокол складався не у його присутності.
Вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - не доведена.
Одночасно, ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що в судовому засіданні він не був, про розгляд справи не знав, оскаржувана постанова від 14 березня 2024 року не була вручена у день її винесення. У зв'язку з перебуванням з 29 лютого 2024 року по 26 березня 2024 року на полігоні на навчаннях без права виїзду, оскільки він є військовослужбовцем, доступ до засобів зв'язку у вказаний період у скаржника був обмежений, апеляційну скаргу подав 05 квітня 2024 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, у зв'язку з тим, що доводи скаржника щодо поважності причини пропуску строку узгоджуються із матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката Сачка Д.В., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР), є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 28.02.2024, у відповідності до якого, 28.02.2024 о 23-00 год на 187 км автодороги М-21, ОСОБА_1 , керував автомобілем «Nissan X-Trail», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку зі згоди водія з застосуванням приладу «Drager Alkotest 6810», чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1); роздруківкою Drager Alkotest 6810 від 28.02.2024 року з результатом 0,91 ‰ (проміле) (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, підстава: виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Результати огляду 0,91 ‰, з якими ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 3); постановою про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №157485 від 28.02.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (а.с. 4); розпискою про відсторонення від керування транспортним засобом від 28.02.2024 (а.с.5); рапортом (а.с. 6); відеозаписом обставин події (а.с. 7).
Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та чек за результатами тестування спеціальним засобом «Драгер 6810» підписано ОСОБА_1 без зауважень. В поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення останній зазначив, що надасть іх в суді.
Даних про те, що ОСОБА_1 наполягав на направленні його для проведення огляду у медичному закладі охорони здоров'я матеріали справи не містять.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано. На наявному в матеріалах справи відеозаписі із відеореєстратора службового автомобіля та із нагрудної камери поліцейського об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вбачається, що зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням Правил дорожнього руху, за що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 4). Зі змістом даної постанови ОСОБА_1 ознайомився без будь-яких заперечень, про що свідчить його особистий підпис та відповідна відмітка. Посилання апелянта на ту обставину, що така постанова є предметом оскарження в судовому порядку, апеляційним судом не приймаються, як такі, що не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП. В даному випадку, після зупинки автомобіля ОСОБА_1 були надані чіткі пояснення щодо мотивів зупинки, а тому його подальші дії регламентуються нормами п. 2.5 ПДР та не знаходяться у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля.
Крім того, працівником поліції встановлено, що водій ОСОБА_3 мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. На місці зупинки транспортного засобу водієві запропоновано пройти огляд на що останній погодився. ОСОБА_1 не заперечував вживання алкогольних напоїв та після проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу зазначив, що «нехотів підставляти своїх» та після оголошення результатів сказав - «думаю, що згоден».
Доводи скарги відносно того, що ОСОБА_1 не направлено до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, є безпідставними, оскільки останній пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, який виявив у нього алкоголь у кількості 0,91 ‰ та погодився з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу без будь-яких зауважень щодо можливих неправомірних дії працівників поліції, пов'язаних з проведенням процедури огляду на стан сп'яніння, а тому у працівників поліції не було підстав для направлення його до закладу охорони здоров'я. Відсутність чи наявність направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не спростовує винності ОСОБА_1 , який пройшов такий огляд на місці зупинки та не наполягав на направленні його до медзакладу.
Апеляційний суд вважає, що огляд на стан сп'яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає.
Відеозаписом також спростовуються доводи апелянта, що протокол складений у відсутності ОСОБА_1 .
Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Аналогічні вимоги закріплені у розділі ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.
Протокол серії ААД № 423212 від 28.02.2024 містить відмітку, зокрема, особистий підпис про ознайомлення ОСОБА_1 із правами, передбаченими ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП, часом розгляду справи, безпосередньо протоколом та містить особисті пояснення водія.
Також, згідно з статті 256 КУпАП, якщо протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то особа має право ознайомитися зі змістом протоколу, а також зі своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Так, працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення доданими до нього документами, а останній поставив підпис, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав.
Відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, він був складений у присутності останнього. Як вбачається із відеозаписів обставин події, працівники поліції складали протокол з дотримання вимог глави 19 КУпАП та у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а останній ознайомлений із його змістом.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. ст. 254, 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376 та є належним та допустимим доказом.
Також ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, що підтверджується власноруч написаною розпискою.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані об'єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу, який містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у діях ОСОБА_1 . Доводи апелянта про помилкові цифрові показники часу проведення відеозапису не впливають на його достовірність та не викликають сумнівів у відповідності відеозапису обставинам справи.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 14 березня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 14 березня 2024 року - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь