Справа № 761/12866/24
Провадження № 1-кс/761/8746/2024
18 квітня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши заяву адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ТОВ «ДТ Нетворк», про відвід старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні №42023000000001384 від 23.08.2023,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява захисника ОСОБА_3 , подана в інтересах ТОВ «ДТ Нетворк», про відвід старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні №42023000000001384 від 23.08.2023 року.
Дана скарга обґрунтовується тим, що Державним бюро розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001384 від 23.08.2023 року.
В рамках даного провадження 03.01.2024 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.01.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, що належить ТОВ «ДТ Нетворк». Однак, вилучення таких речей не було передбачено вказаною ухвалою, а тому, в силу ст. 167 КПК України, воно має статус тимчасово вилученого.
Так, у відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України уповноважений слідчий або прокурор протягом 48 годин були зобов'язані звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням про арешт вилученого майна або повернути таке майно особі, в якої його було вилучено.
Однак, протягом 48 годин слідчий та прокурор із клопотанням про арешт вилученого 12.01.2024 під час проведення обшуку майна не зверталися, а тому, всупереч приписам ст. 169 КПК України слідчим майно, що належить «ДТ Нетворк», не повернуто власнику.
При цьому, лише 12.02.2024 прокурор звернувся із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна до Личаківського районного суду м. Львова після спливу одного місяця, тим самим лише підтвердивши незаконність утримання вилученого майна
Більше того, як зазначає адвокат ОСОБА_3 у своїй заяві про відвід слідчого, внесення відомостей до ЄРДР та ініціація кримінального провадження на підставі загальних відомостей здійснено слідчим ОСОБА_4 без дотримання необхідних критеріїв внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
У свою чергу, повноваження та процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснені не з самого його початку, тобто всупереч ст. 37 КПК України (лише з 28.08.2023 року). Також слідчим не було перевірено змісту повідомлень заявників ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) на предмет реальності та обґрунтованості, натомість використання їх заяв як формальної підстави для арештів рахунків компанії, вилучення й утримування майна.
Також адвокат звертає увагу, що досудове розслідування здійснюється із порушенням правил підслідності ДБР (ч. 1 ст. 111 КК України), відтак, порушено і правила підсудності (судові засідання за штучно створеними підставами відбувалися у Личаківському районному суді м. Львова, потім всі клопотання та скарги подані Товариством були повернуті, виходячи з того, що внутрішній Наказ ДБР скасовано і справи стали не підсудні даному суду).
Разом з тим, на думку адвоката ОСОБА_3 , в діях слідчого ОСОБА_4 наявні істотні порушень процесуального характеру, а саме: системне ігнорування клопотань, порушення процесуальних строків звернення із процесуальними документами, утримання тимчасово вилученого майна без накладеного арешту, ігнорування розгляду поданих стороною захисту клопотань.
Адвокат ОСОБА_3 у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату і час, не прибув. Разом з тим, у поданій заяві про відвід слідчого просив проводити судовий розгляд заяви без його участі.
Слідчий ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, у судове засідання не прибув. Разом з тим, до початку судового розгляду заяви про відвід через канцелярію суду направив свої письмові заперечення, з яких вбачається, що підстав, передбачених ст. 77 КПК України, для відводу його як слідчого від участі у кримінальному провадженні №42023000000001384 від 23.08.2023 немає, а тому, просив відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 . При цьому, зазначив, що адвокатом подано аналогічну заяву до Печерського районного суду м. Києва, що підтверджується долученою до листа повісткою про виклик слідчого для розгляду заяви про відвід у судове засіданні, призначене на 24.04.2024 року.
Враховуючи, що неявка учасників провадження для розгляду заяви про відвід не перешкоджає проведенню розгляду заяви по суті, при цьому, особи, будучи належним чином повідомленими про дату і час судового розгляду, просили проводити судове засідання без їх участі, слідчий суддя вважає за можливе розглянути заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого ДБР ОСОБА_4 за відсутності нез'явившихся осіб.
Ретельно дослідивши заяву та додані до неї матеріали, лист слідчого ОСОБА_4 , слідчий суддя прийшла до таких висновків.
Із наявних у розпорядженні суду матеріалів кримінального провадження №42023000000001384 від 23.08.2023 вбачається, що Державним бюро розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001384 від 23.08.2023 року.
Так, слідчий суддя вважає за необхідне першочергово розглянути питання щодо підсудності поданої адвокатом ОСОБА_3 заяви про відвід слідчого ОСОБА_4 Шевченківському районному суду м. Києва.
Слідчий суддя бере до уваги, що фактичним місцем знаходження органу досудового розслідування є м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15, що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва.
Такої позиції щодо підсудності скарг на бездіяльність Державного бюро розслідувань Шевченківському районному суду м. Києва дотримується Київський апеляційний суд (провадження №№ 11-сс/824/1620/2020, 11-сс/824/1195/2020, 11-сс/824/778/2020, 11-сс/824/860/2020, 11-сс/824/771/2020).
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Однак, незважаючи на те, що уповноважену особу ДБР було викликано належним чином, завчасно, зокрема і з метою вирішення питання щодо підсудності даної заяви Шевченківському районному суду м. Києва, остання в судове засідання не з'явилася, при цьому, в поданому листі жодних відомостей, з урахуванням яких можна було б дійти висновку про непідсудність вказаної заяви Шевченківському районному суд м. Києва, не надала, отже, враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає підстав для висновку про непідсудність заяви адвоката ОСОБА_7 про відвід слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 та вважає за можливе розглядати вказану заяву по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КПК України прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Так, ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість суб'єкта процесуальної діяльності при вирішенні поставлених перед ним питань. Як вбачається із формулювань ст. 77 КПК України, інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості слідчого чи прокурора, мають бути обумовлені конкретними фактами.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, при цьому, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій,
Приписами ч. 5 ст. 38 КПК України закріплено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Як вбачається зі змісту заяви адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого ДБР ОСОБА_4 , у ній не наведені обставини, які б давали заявнику достатні підстави для обґрунтованого сумніву в неупередженості слідчого ОСОБА_4 , який упродовж здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001384 від 23.08.2023, на переконання адвоката ОСОБА_3 , не повернув тимчасово вилучене 12.01.2024 у ході проведення обшуку майно, у встановлений законом строк (48 годин) не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, не розглядав подані адвокатом клопотання та не надавав вмотивованих відповідей за результатами їх розгляду.
Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, а тому при вирішенні питання про наявність підстав для відводу слідчого, доцільним буде звернутись до інших джерел права, які визнані в Україні, а саме практики Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Так, згідно правових позицій, висловлених у рішеннях ЄСПЛ, який констатує в аналогічних випадках порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. При цьому така інституція як «Суд» в розумінні практики ЄСПЛ має відноситься не тільки саме до суду, а і до інших державних органів в тому числі і прокуратури, а також органу досудового розслідування.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що слідчий є упередженим. Наведене свідчить про те, що підстави для відводу слідчого можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного та справедливого досудового розслідування, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Зазначені обставини вимагають від суду створити такі умови, які б гарантували відсутність в учасників кримінального провадження сумнівів щодо об'єктивності і неупередженості слідчого, який здійснює досудове розслідування.
У свою чергу, із заяви про відвід слідчого вбачається, що арешт на вилучене майно було накладено Личаківським районним судом м. Львова, що свідчить про перевірку слідчим суддею наявності обґрунтованих підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Так, адвокат звертає увагу на недотримання строків звернення із клопотанням про арешт майна, непідсудність вказаного клопотання Личаківському районному суду м. Львова, однак, вказані доводи не беруться до уваги слідчим суддею, оскільки при розгляді заяви про відвід слідчого слідчий суддя позбавлений можливості оцінювати законність постановлених слідчим суддею рішень, оскільки вирішення таких питань є виключною компетенцією суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, твердження захисника щодо недотримання процедури внесення відомостей до ЄРДР та відсутність належного процесуального контролю всупереч вимог ст. 37 КПК України, не свідчать про упередженість та необ'єктивність слідчого ОСОБА_4 та не можуть розглядатися слідчим суддею, оскільки у подальшому такі питання вирішуються судом безпосередньо під розгляду кримінального провадження по суті.
В частині доводів адвоката ОСОБА_3 про не розгляд слідчим ОСОБА_4 поданим ним клопотань, наведене спростовується долученими адвокатом до заяви копіями відповідей слідчого ОСОБА_4 (т.1 а.с. 12, 13-14, 39, 40).
У свою чергу, твердження адвоката про порушення правил підслідності та у подальшому підсудності у цьому кримінальному провадженні не підлягає оцінці слідчим суддею в межах вирішення питання про відвід слідчого.
Таким чином, наведені доводи у заяві адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого не можуть бути розцінені як такі, що дають підстави для відводу слідчого ДБР ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023000000001384 від 23.08.2023, оскільки не підтверджують ні його особистої зацікавленості, ні наявності інших підстав для сумніву слідчого в неупередженості.
Отже, заява захисника ОСОБА_3 , подана в інтересах ТОВ «ДТ Нетворк», про відвід старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні №42023000000001384 від 23.08.2023 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 77, 80-81, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Заяву захисника ОСОБА_3 , подану в інтересах ТОВ «ДТ Нетворк», про відвід старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні №42023000000001384 від 23.08.2023- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1