печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27124/24-к
14 червня 2024 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань полковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 ,про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 62023000000000689 від 14.08.2023,-
14.06.2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань полковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 ,про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 62023000000000689 від 14.08.2023. Так, в обґрунтування клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000689 від 14.08.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 127 КК України, яке виділене з кримінального провадження № 42017081120000094 від 25.10.2017. На підставі зібраних матеріалів досудового розслідування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, одруженого, раніше судимий згідно із вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 11.09.2014 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20.07.2015 за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - 12.06.2023 притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції статті до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 189 КК України, а саме: - в участі у злочинній організації та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією; - катуванні, тобто умисному заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, вчинене організованою групою, при наступних обставинах. Досудовим розслідуванням встановлено, що державна установа «Бердянська виправна колонія (№ 77)» (далі - ДУ «Бердянська виправна колонія № 77»), яка діє у складі Державної кримінально-виконавчої служби України, є установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції. Вказана установа відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15.12.2016 № 3679/55/5 є правонаступником Бердянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 77), яка у свою чергу є правонаступником установи «Бердянська виправна колонія управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Запорізькій області № 77» згідно із наказом Державної пенітенціарної служби України від 17.04.2012 № 229. Згідно із положенням про ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2018 № 2150/5, основним завданням виправної колонії є: виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;дотримання прав осіб, які тримаються у виправній колонії, вимог нормативно-правових актів щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації законних прав та інтересів. Виправна колонія у своїй діяльності керується Конституцією України, Кримінальним, Кримінальним процесуальним, Кримінально-виконавчим кодексами України, Законами України «Про попереднє ув'язнення», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та іншими нормативно-правовими актами України. Таким чином ОСОБА_7 і ОСОБА_8 протягом 2016 року для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів на території ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» з метою отримання неправомірної вигоди в цілях особистого збагачення була створена злочинна організація, яка характеризувалась наступним чином: - попередньою зорганізованістю в спільне об'єднання для вчинення злочинів; - чіткою ієрархією; - стабільністю і згуртованістю свого складу; - розробкою та узгодженням планів та методів вчинення злочинів, пов'язаних із катуванням засуджених та вимаганням у них і їх родичів грошових коштів; - об'єднаністю злочинів єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети; - обізнаністю усіх учасників групи з планом злочинних дій; - наявністю загальновизнаних правил поведінки; - домовленістю та готовністю до вчинення злочинів всіма членами злочинної організації у будь-який час; - розподілом грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності між всіма її учасниками; - приховування наслідків вчинених протиправних дій та не притягнення учасників організації до кримінальної відповідальності за вчинені злочини. Окрім того, після проведення відповідних процедур приймання засуджених, оперативні працівники за допомогою старших днювальних та днювальних, для психологічного тиску та збільшення ефекту пригнічення волі особи застосовували до засуджених принизливі процедури. За вказівкою одного із оперативних працівників засуджений мав ганчіркою помити унітаз у приміщенні вбиральні. Весь цей процес миття унітазу оперативний працівник знімав на відеокамеру, погрожуючи розповсюдити відзняте відео через мережу Інтернет та серед інших засуджених, усвідомлюючи, що за злочинними звичаями такий засуджений буде віднесений до однієї із найнижчих каст кримінальної субкультури, що може вплинути на спосіб та умови відбування ним покарання у цій чи іншій колонії. Засуджені, які відмовлялися виконати такі дії, піддавалися вищевказаним аналогічним видам катувань і, не витримуючи їх проведення, змушені були виконати вказівку щодо миття унітазу. Всі вищеописані протиправні дії як фізичних, так і психологічних видів катувань були застосовані оперативними працівниками ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» до засуджених з метою послабити або взагалі придушити волю людини, змусити її через відчуття постійного страху застосування фізичного насильства або психологічного приниження беззаперечно виконувати будь-які вказівки як працівників адміністрації установи, так і засуджених, призначених старшим днювальним та днювальними окремих відділень установи. Надалі засуджені, які прибули для відбування покарання до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», поміщувалися до дільниці карантину і розподілу, на якому перебували строком не менше 14 днів, а потім переводилися до конкретно визначеного ОСОБА_7 або ОСОБА_8 відділення. Для вчинення вищеописаних злочинних дій ОСОБА_7 і ОСОБА_8 протягом різного періоду часу у 2016-2020 роках залучили як учасників злочинної організації засуджених ОСОБА_9 - старшого днювального відділення № 1, ОСОБА_10 - старшого днювального відділення № 2, ОСОБА_6 - старшого днювального відділення № 3, ОСОБА_11 - старшого днювального відділення № 4, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - старших днювальних дільниці карантину і розподілу. Всі вищевказані засуджені надали згоду на участь у злочинній організації і умисно за вказівкою її керівників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняли злочинні дії щодо інших засуджених, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які вони здійснювали для досягнення корисливих інтересів інших учасників злочинної організації. Засуджений ОСОБА_6 , зв'язався із своєю дружиною ОСОБА_14 , батьком ОСОБА_15 і близьким родичем ОСОБА_16 та надав їм вказівку завести банківські картки, на які будуть надходити грошові кошти від осіб, які бажають підтримати засуджених, що відбувають покарання у ДУ «Бердянська виправна колонія № 77». Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразилися в участі у злочинній організації, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції статті до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020). Окрім того, будучи активними учасниками злочинної організації, здійснюючи у ній відведені функції виконавців протиправних дій та виконуючи поставлені її керівниками ОСОБА_7 і ОСОБА_8 завдання щодо катування засуджених і вимагання у них грошових коштів, ОСОБА_6 , який згідно із наказом начальника ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» виконував обов'язки днювального дільниці карантину і розподілу цієї установи виконання покарань, неодноразово здійснив протиправні дії, спрямовані проти життя та здоров'я засудженого ОСОБА_17 . Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразилися в умисному заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 127 КК України. Окрім того, дотримуючись загального злочинного плану, розробленого керівниками злочинної організації ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , для досягнення мети особистого збагачення останніх, діючи за попередньою згодою із іншими учасниками злочинної організації, кожен з яких виконував свою роль, ОСОБА_6 , попередньо застосувавши фізичне насильство до засудженого ОСОБА_18 та пригнітивши його волю, у період часу з 20 по 30 липня 2018 року наказав останньому зателефонувати своїм рідним та попрохати їх здійснити банківський переказ грошових коштів загальною сумою біля 1-2 тисяч гривень, погрожуючи при цьому подальшим застосуванням насильства. У разі передачі вказаної суми грошових коштів рідними ОСОБА_18 , ОСОБА_6 обіцяв припинити застосовувати щодо нього фізичне насильство в майбутньому. Під час досудового розслідування ОСОБА_19 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , засобами електронного зв'язку скеровувалися повістки про його виклик до слідчого Державного бюро розслідувань, які окрім того опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Аналогічним чином на засоби електронного зв'язку ОСОБА_6 скеровано письмове повідомлення про підозру від 12.06.2023, яке також опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. За викликами до слідчого Державного бюро розслідувань підозрюваний ОСОБА_6 не з'явився, а 02.08.2023 у месенджері «WhatsApp» відповів на електронне повідомлення слідчого, що отримав повідомлення про підозру, але наразі перебуває у АДРЕСА_3 та не може прибути за викликом. Оперативним шляхом співробітниками 3 управління Головного управління з протидії системним загрозам управління державою Служби безпеки України вказану інформацію перевірено та підтверджено перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме у м. Маріуполь Донецької області. Зважаючи на вищевикладені обставини, є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 умисно переховуються від органів досудового слідства та суду на тимчасово окупованій території Донецької області. З огляду на викладене орган досудового розслідування вважає, що стосовно ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в поряду, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України. Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив суд його задовольнити. Захисник підозрюваної, у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання. Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Зі змісту даної норми закону, випливає, що такий розшук може бути державним та міжнародним. Особа оголошується в міжнародний розшук після або одночасно з оголошенням в державний розшук. За наявності підтвердження відомостей про виїзд розшукуваної особи з України міжнародний розшук оголошується негайно. Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Підозрюваний ОСОБА_6 , який за матеріалами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, протягом тривалого часу, понад 2 роки, переховується від органу досудового розслідування та суду, достовірно знаючи, що за вчиненні кримінальні правопорушення його розшукують правоохоронні органи. Перебування на тимчасово окупованій території Донецької області надає ОСОБА_6 можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду протягом такого тривалого часу, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Одночасно під час досудового розслідування наразі вжито всі можливі заходи щодо розшуку та затримання підозрюваного ОСОБА_6 . Аналіз зібраної інформації дає підстави вважати, що підозрюваний переховується на тимчасово окупованій частині території Донецької області та не має намірів виїхати на підконтрольну українській владі територію України. Відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності та за вчинення вказаного правопорушення, оголошений у розшук - чинним КПК України дозволяється здійснення спеціального досудового розслідування стосовно останнього у даному кримінальному провадженні. Обставини, які свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Так, приймаючи рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року. Отже чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч.2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування шляхом винесення постанови про оголошення у розшук. Таким чином, метою забезпечення виконання процесуальних рішень, встановлення істини у кримінальному провадженню, з врахуванням особи підозрюваного та шахрайського способу вчинення ним низки кримінальних діян, суд приходить до исновку про задоволення клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000689 від 14.08.2023 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав, визначених ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення. Керуючись ст. ст. 3, 9, 22, 36, 40, 42, 297-1, 297-2, 297-3, 297-4 КПК України, слідчий суддя,-
У Х В А Л И В : Клопотання - задовольнити. Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000689 від 14.08.2023 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції статті до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 127 КК України Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні № 62023000000000689 від 14.08.2023 р відомості про здійснення спеціального досудового розслідування внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та не може бути оскаржена, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали буде проголошено 19.06.2024 року о 13-45 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1