Справа №:755/7433/24
Провадження №: 1-кп/755/1092/24
"27" червня 2024 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Алчевськ Луганської області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ,
В провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 перебуває вказане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . У судовому засіданні прокурор заявила та подала клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання. Прокурор в клопотанні зазначила, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При розгляді даного клопотання необхідно прийняти до уваги, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Крім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , покладається необхідність запобігання спробам:
Переховуватись від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає строк покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, обвинувачений намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики прокурора та суду. Аналізуючи вказаний ризик, слід звернути увагу на те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований та не має сталих соціальних зв'язків, тобто відсутні стримуючі фактори, які б запобігли ризику переховування.
У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування обвинуваченого, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання обвинуваченого або відсутність міцних зв'язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув'язнення (п. 15).
Може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань.
Вчинити інший злочин. На той факт, що обвинувачений вчинятиме інші кримінальні правопорушення вказує те, що характер вчинених злочинних дій обвинуваченого свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі та закону. Відсутність законного джерела доходу, при наявності корисливого мотиву згідно з фактичними обставинами кримінального провадження дає підстави вважати, що вказана особа може продовжувати свою злочинну діяльність, так як збагачується за рахунок вчинення злочинів. 26.01.2021 обвинувачений був засуджений Дніпровським районним судом міста Києва, за 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України та отримав покарання у виді 3 років позбавлення волі за аналогічний злочин.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Прокурор у клопотанні зазначає, що враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, у подальшому може вплинути на хід судового розгляду кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.?
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що останній, може вчиняти злочини або спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду і поза межами м. Києва, оскільки не має сталих зв'язків на території м. Києва та постійного місця проживання.
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що останній не має постійного місця проживання на території м. Києва, за зареєстрованим місцем проживання не з'являється, не працює та забезпечує свої життєві потреби внаслідок злочинної діяльності та перебуваючи на свободі може впливати на свідків та представника потерпілого в кримінальному провадженні. У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки ризики, наведенні у клопотанні, є необґрунтованими та не доведеними. Зазначив, що ОСОБА_4 проживає в м. Києві разом з матір'ю, яка страждає на ряд захворювань та являється інвалідом третьої групи. Крім того, ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей, а відповідно має міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, за адресою місця проживання у м. Києві.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників процесу, суддя приходить до наступного. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2024 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком застосування до 05 липня 2024 року включно. Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України). Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об'єктивно пов'язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з наданих суду матеріалів досудового розслідування №12024100040000141 обґрунтованість підозри ОСОБА_4 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів обвинувачення, здійснюється під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , будучи обізнаним з санкціями статей, які йому інкримінуються, може переховуватись від суду, оскільки ним ймовірно вчинено не тяжкий та тяжкий злочин, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та обставини їх вчинення, ризик впливу останнього на свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами є досить реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, раніше судимий, в тому числі і за корисливий злочин, має не погашену судимість, і, тому має схильність до вчинення нових злочинів. Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальною юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та покладених на нього слідчим суддею, судом чи про зміну способу їх виконання. Виходячи зі змісту ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду. При вирішенні питання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України суд на підставі наданих матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим; вік та стан здоров'я обвинуваченого на час розгляду клопотання - молодий вік та задовільний стан здоров'я; має постійне місце проживання у м. Києві; міцність соціальних зв'язків - має на утриманні двох малолітніх дітей та хвору матір; раніше судимий; майновий стан; дотримання обвинуваченим умов запобіжного заходу. Крім того, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує час перебування ОСОБА_4 під вартою та стадію судового розгляду кримінального провадження (суд досліджує письмові матеріали кримінального провадження). За таких обставин, на підставі викладеного, суд вважає, що покурором в клопотанні та в судовому засіданні належним чином не доведено підстави необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , а тому клопотання задоволенню не підлягає. При цьому суд вважає задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з наведених у клопотанні підстав та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який на даний час забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченому та виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків. Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, одночасно з цим, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 відповідні обов'язки згідно з положеннями ч. 5 ст. 194 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 369 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - задовольнити. Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступного дня, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, а також прибуття до місць укриття чи бомбосховищ, у межах 60 днів, тобто до 23 серпня 2024 року включно, за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки: не відлучатись за межі міста Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування із потерпілими, обвинуваченими та свідками, у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення та довести до відома виконавців. Будь-які твердження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 28 червня 2024 року о 11 годині 30 хвилин.
Суддя ОСОБА_1