Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5050/24
Номер провадження 1-кс/711/1342/24
25 червня 2024 року м. Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні №12023250000000187 від 09.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який не є особою з інвалідністю, розлученого, працюючого водієм ПП «Промнафтохімкомплект», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим у кримінальному провадженні №12023250000000187 від 09.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженню №12023250000000187 від 09.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.05.2023 року близько 10 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи вантажним автомобілем «МАN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «SCHMITZ SCB-S3T», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись у м. Сміла Черкаської області по проїжджій частині вул. Сунківська зі сторони с. Сунки в напрямку м. Сміли, проїжджаючи біля заїзду до Смілянського кладовища, а саме біля електроопори АДРЕСА_2 , в порушення вимог пункту 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), зі змінами і доповненнями, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, зупинився, щоб надати переваги в русі автомобілям, які рухалися на даній ділянці проїжджої частини вул. Сунківська, після чого поновивши свій рух в напрямку м. Сміла, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Смілянської міської лікарні, де при наданні їй медичної допомоги того ж дня померла.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-6-02/122 від 26.06.2023 встановлено, що смерть ОСОБА_7 настала від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалася переломами кісток скелету із масивною кровотечею та отяготилася гострою крововтратою із малокровністю внутрішніх органів. Дані ушкодження містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпека для життя. Смерть гр. ОСОБА_7 перебуває у прямому причинному зв'язку із даними ушкодженнями.
Відповідно до висновку експерта № СТ/145Е-24 від 14.06.2024, порушення правил безпеки дорожнього руху водієм вантажного автомобілем МАN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом SCHMITZ SCB-S3T, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , а саме вимог пункту 10.1. ПДР України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_7 .
Таким чином, на переконання органу досудового розслідування, встановлено достатньо доказів для підозри ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ініціатор клопотання вказує, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого правопорушення в повному обсязі підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 09.05.2023;
- висновком судово-медичної експертизи № 05-6-02/122 від 26.06.2023;
- висновком судово-медичної експертизи № 05-6-01/026 від 01.02.2024;
- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/124-23/5625-ІТ від 29.05.2023;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 15.05.2023 року;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 15.05.2023 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 17.10.2023 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 17.10.2023 року;
- висновком судової авто-технічної експертизи СТ/145Е-24 від 14.06.2024;
Слідчий вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Як вказує ініціатор клопотання, судовий розгляд по суті фактично не розпочався, судом безпосередньо не досліджено покази потерпілих, свідків, письмові докази, що свідчить про наявність ризику у вигляді незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий вважає, що особисте зобов'язання забезпечить виконання ОСОБА_5 його процесуальних прав і обов'язків та унеможливить спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На підставі викладеного, слідчий за погодженням з прокурором просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням на підозрюваного наступних обов'язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду; не відлучатися за межі м. Черкаси та Черкаського району, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково прокурор вказала, що в даному випадку існують ризики передбачені п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки усвідомлюючи тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному в разі визнання його винним в інкримінованому правопорушенні, останній може переховуватись від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, він може впливати на свідків, експертів та потерпілого у даному кримінальному провадженні. Крім того, прокурор вказала, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що виражатиметься у зловживанні процесуальними правами.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки досудове розслідування триває більше року та за весь цей час ОСОБА_5 не переховувався від слідства та не вчиняв жодних дій, що могли зашкодити досудовому розслідуванні. Своєї вини підозрюваний не заперечує. Потерпілому відшкодовано всю завдану шкоду. Щодо ризику впливу на свідків, захисник зауважила, що безпосередніх свідків дорожньо-транспортної пригоди органом досудового розслідування не встановлено - їх немає. Допитані свідки у даному кримінальному провадження не бачили механізму наїзду на потерпілу та не обізнані щодо обставин вчинення ДТП. На її переконання, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином неконкретизований та є домислом органу досудового розслідування. Просила врахувати, що ОСОБА_5 має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання та роботи. Його робота пов'язана з перевезенням, зокрема мінеральних добрив по всій території України. Дана робота є єдиним джерелом його доходу, а покладення обов'язку не залишати населений пункт, в якому він проживає, позбавить ОСОБА_5 роботи та єдиного джерела доходу. На підставі викладеного, просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого, а в разі якщо слідчий суддя прийде до висновку обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, то не покладати на підозрюваного обов'язок не залишати населений пункт, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, оскільки це позбавить його джерела доходу.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника. Додатково вказав, що він розлучений, має неповнолітню дочку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом із батьком - ОСОБА_13 , який є особою з інвалідністю другої групи та потребує його фінансової та матеріальної допомоги. Через необхідність доглядати батька, йому було надано відстрочку від мобілізації до лав ЗСУ. Також, вказав, що він працює водієм ПП «Промнафтохімкомплект» та розвозить мінеральні добрива у різні регіони України, це його єдине джерело доходу. Він не заперечує своєї провини, шкоду потерпілому ним відшкодовано повністю, жодних перешкод слідству він не чинив та не намагався переховуватись від слідства та суду.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194КПК України).
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12023250000000187, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
24.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого та яке, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 09.05.2023; висновком судово-медичної експертизи № 05-6-02/122 від 26.06.2023; висновком судово-медичної експертизи № 05-6-01/026 від 01.02.2024; висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/124-23/5625-ІТ від 29.05.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 15.05.2023 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 15.05.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 17.10.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 17.10.2023 року; висновком судової авто-технічної експертизи СТ/145Е-24 від 14.06.2024.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є обґрунтованою.
При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Таким чином, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання прокурор в судовому засіданні посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, експертів, спеціалістів, потерпілих, інших підозрюваних та обвинувачених у даному кримінальному провадженні, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню
Проте, досліджуючи матеріали клопотання, надані докази, оцінюючи пояснення прокурора, беручи до уваги заперечення сторони захисту та відомості, що характеризують особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного.
Обґрунтовуючи існування ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду прокурор посилався на усвідомлення підозрюваним ступені тяжкості кримінального правопорушення.
Однак, на думку слідчого судді оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна. (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58).
В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки (має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійне місце проживання та роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, протягом здійснення досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке було внесено до ЄРДР 09.05.2023 місце проживання та роботи не змінював, від явки до органів досудового розслідування не ухилявся, що не заперечувалось і стороною обвинувачення в судовому засідання. При цьому, слідчий суддя звертає увагу й на ту обставину, що відповідно до відомостей, зазначених у повідомленні про підозру, дорожньо-транспортна пригода, що сталась з вини підозрюваного та результаті якої загинула людина, була вчинено 09.05.2023.
В той же час, слідчий суддя враховує, що лише з 24.06.2024 ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, а тому усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу останній матиме реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
За таких обставин, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про наявність ризику переховування підозрюваного від слідства та суду.
Що стосується ризику можливого впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то вказані ризики недоведені належними доказами та носять абстрактний характер зважаючи на відсутність інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, відсутності реального впливу на потерпілого, свідків, а також експертів, оскільки, як зазначено в клопотанні, у даному кримінальному провадженні проведення всіх призначених експертиз завершено, а також враховуючи відшкодування завданої шкоди потерпілій стороні. Так, стороною обвинувачення не надано належного доказу на підтвердження існування ризики з боку підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки за весь час досудового розслідування останнім такі дії не вчинялись.
Ці обставини виключають можливість вважати існуючим наведені прокурором ризики можливого впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які засновані на припущеннях за відсутністю конкретних доказів вчинення спрямованих на таке дій.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого злочину та наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, дають підстави для обрання йому запобіжного заходу.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує: особу підозрюваного, який розлучений, має малолітню дитину, наявність постійного зареєстрованого місця проживання, де він мешкає разом з батьком, який є інвалідом другої групи; постійне місце роботи, яке є єдиним джерелом його доходу; особливості події кримінальних правопорушень (місце, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні); тяжкість покарання, що загрожує йому, у разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень; мету застосування запобіжного заходу, а також положення Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Таким чином, враховуючи доводи сторони обвинувачення та думку сторони захисту, дослідивши матеріали клопотання, оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, обставини кримінальних правопорушень (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Так, відповідно до норм ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 179 КПК України, підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_5 слід покласти обов'язки, необхідність яких була доведена прокурором в судовому засіданні, зокрема: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Крім того, строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків слід встановити в межах строку досудового розслідування, тобто до 24 серпня 2024 року включно. На думку слідчого судді, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання із визначеними процесуальними обов'язками, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, забезпечить належне виконання ним обов'язків та запобігання ризикам, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В той же час, враховуючи положення ст. 43 Конституції України (кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується), специфіку трудових обов'язків ОСОБА_5 , який здійснює вантажні перевезення в різні регіони України, а також тек, що місце роботи підозрюваного є його єдиним джерелом його доходу, слідчий суддя не встановлює обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 195 КПК України, а саме не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, оскільки вказане обмеження порушить конституційне право ОСОБА_5 на працю та можливості отримувати дохід.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 179, 193, 194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні №12023250000000187 від 09.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_5 даною ухвалою слідчого судді, в межах строку досудового розслідування, тобто до 24 серпня 2024 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання вказаних обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України, контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.
Копію даної ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурору, - для відому та виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1