Справа № 569/21784/23
1-кс/569/3631/24
24 травня 2024 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_4 , (далі - слідчий), погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 42023180000000024 від 22.02.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України (далі - це ж кримінальне провадження) про арешт майна , -
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Рівненській області підполковник поліції ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням яке погоджено із заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 у якому просить накласти арешт на майно, а саме:
- смартфон « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- мобільний телефон марки «SIGMA»;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон на ім'я ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 ;
- аркуш паперу з чорновими записами.
що вилучене 21.05.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 та позбавити всіх осіб, які мають відношення до вказаного майна, можливості відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42023180000000024 від 22.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.02.2022 до Рівненської обласної прокуратури надійшло повідомлення УСБУ в Рівненській області про те, що група осіб, за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, перебуваючи на території Рівненської області, налагодили протиправний механізм незаконного переправлення осіб через держаний кордон України.
08.05.2024 до матеріалів кримінального провадження долучено рапорт старшого оперуповноваженого 4 сектору 1 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Рівненській області капітана ОСОБА_7 про те, що до вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із незаконним переправленням через державний кордон України в країни ЄС мешканців Рівненської області та України в цілому - осіб чоловічої статі призовного віку, щодо яких діє обмеження виїзду за межі України, передбачені дією правового режиму воєнного стану, причетний громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешканець АДРЕСА_1 .
21.05.2024 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході обшуку було виявлено та вилучено:
- смартфон « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- мобільний телефон марки «SIGMA»;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон на ім'я ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 ;
- аркуш паперу з чорновими записами.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задоволити.
Згідно ч.2 ст.172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Заслухавши пояснення слідчого, вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, приходжу до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42023180000000024 від 22.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України.
21.05.2024 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході обшуку було виявлено та вилучено:
- смартфон « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- мобільний телефон марки «SIGMA»;
- паспорт громадянина України для виїзду закордон на ім'я ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 ;
- аркуш паперу з чорновими записами.
Відповідно до приписів ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,2,11 ст.170 КПК України: арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до приписів ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
За змістом ч.3 ст. 132 КПК України умовою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є доведення слідчим чи прокурором що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як встановлено в судовому засіданні, що паспорт громадянина України для виїзду закордон на ім'я ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 не має відношення до даного кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Отже, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Частиною 4 статті 173 КПК України визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Статтею 169 КПК України та ч. 3 ст. 173 КПК України визначено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Виходячи з викладеного вище, керуючись приписами ст. 169, 170, 173, 175 КПК України
ухвалив:
Клопотання слідчого - задоволити частково.
Накласти арешт на майно, а саме:
- смартфон « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- мобільний телефон марки «SIGMA»;
- аркуш паперу з чорновими записами.
що вилучене 21.05.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 та позбавити всіх осіб, які мають відношення до вказаного майна, можливості відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
В інший частині клопотання відмовити.
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8