Справа № 569/3796/24
1-кс/569/1514/24
08 травня 2024 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_2 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024181010000394 від 12.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Слідчий Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_2 , звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшла заява від гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невідома особа,маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, діючи в умовах воєнного стану, здійснила крадіжку мобільного телефону марки «Нокіа», білого кольору та грошових коштів в сумі 400 гривень, які знаходились в кишені куртки в приміщенні кв. АДРЕСА_1 , чим завдала потерпілому матеріальний збиток.
21 лютого 2024 року під час проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_2 , а саме на першому поверсі будівлі, в гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , було вилучено мобільний телефон марки «Nokia» білого кольору.
21.02.2024 постановою слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області вказані речі визнані речовим доказом.
Слідчий вказує, що вилучені речі відповідають критеріям, викладеним ст. 98 КПК України, зокрема, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Окрім того, не накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення абовідчуження, а також в подальшому значним чином ускладнить повернення майна до законного власника.
З метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, враховуючи сукупність наявних підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, встановленим ст.98 КПК України, необхідно накласти на нього арешт, тому слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву в якій клопотання підтримав та просив суд провести розгляд без його участі.
Згідно із ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання без повідомлення власника майна з метою забезпечення арешту майна.
Дослідивши надані матеріали клопотання в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Судом встановлено що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024181010000394 від 12.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
21 лютого 2024 року під час проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_2 , а саме на першому поверсі будівлі, в гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , було вилучено мобільний телефон марки «Nokia» білого кольору.
21.02.2024 постановою слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області вказані речі визнані речовим доказом.
Накладення арешту на вищевказане майно, яке є речовими доказами, дасть можливість проведенню ряду експертиз та забезпечення збереження речових доказів, оскільки не накладення арешту на нього, може призвести до його втрати, знищення, використання, перетворення, передачі або відчуження. Крім того, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, що заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості є арешт майна.
Частиною 2 ст. 167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що метою забезпечення арешту майна є збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Враховуючи те, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешт майна) з забороною розпоряджатися ним може привести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 185 КК України, а тому з метою досягнення дієвості вищевказаного кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищевказане майно, до прийняття процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на речі вилучений в ході проведення 21 лютого 2024 року огляду місця події за адресою АДРЕСА_2 , а саме на першому поверсі будівлі, в гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон марки «Nokia» білого кольору.
Встановити заборону власнику ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися зазначеним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Передати мобільний телефон «Nokia» білого кольору до камери зберігання речових доказів Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів до Рівненського апеляційного суду Рівненської області.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1