Справа № 569/2641/23
1-кс/569/2594/24
11 квітня 2024 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту на майно,-
До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту звернувся представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42013181110000024 від 10.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.4 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22.09.2023 у кримінальному провадженні № 42013181110000024 від 10.02.2023, яка винесена за клопотанням прокурора Рівненської окружної прокуратури Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 , 26.09.2023 у домогосподарстві по АДРЕСА_1 старшим слідчим СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 проведено обшук.
У ході зазначеного обшуку у ОСОБА_3 слідчим вилучено мобільний телефон IPhone XS Max з серійним номером НОМЕР_1 та сім-карту з номером телефону НОМЕР_2 (далі - Телефон з сім-карткою/ майно).
Зазначене майно не було вказане в ухвалі на проведення обшуку, а тому мало статус тимчасово вилученого майна.
Як було надалі з'ясовано з відповіді наданої Рівненською окружною прокуратурою від 13.10.2023, слідчим ОСОБА_6 подано 26.09.2023 до Рівненського міського суду Рівненської клопотання про арешт вилученого у ОСОБА_3 майна (далі - Клопотання), яке надійшло до суду 27.09.2023.
За наслідками розгляду цього клопотання Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.10.2023 у справі № 569/2641/23 (далі - справа) накладено арешт на майно, що вилучене 26.09.2023 в ході обшуку у домогосподарстві, розташованому у АДРЕСА_1 , за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_3 , а саме: мобільний телефон IPhone XS Max з серійним номером НОМЕР_1 та сім-картою НОМЕР_3 НОМЕР_4 , а також вирішено передати вказане майно на зберігання до камери схову речових доказів Рівненського РУП ГУНП у Рівненській області.
Під час проведення 26.09.2023 обшуку ОСОБА_3 було добровільно надано доступ до інформації, яка знаходилася на мобільному Телефоні та сім-картці для слідчого аби останній мав можливість оглянути та скопіювати потрібну для нього інформацію. Вказані факти зафіксовано у протоколі обшуку та на відеозаписі слідчої дії.
З часу вилучення майна органом розслідування не зібрано достатніх доказів, які б вказували на продовження існування ризиків, на підставі яких накладався арешт на відповідне майно.
З огляду на обставини, які виникли після накладення арешту Телефону з сім-картою, беручи до уваги право, яке передбачене статтею 174 КПК України, вважає, що станом на сьогодні є достатньо підстав для скасування в кримінальному провадженні №42013181110000024 від 10.02.2023 арешту на майно ОСОБА_3 .
За таких обставин наразі відсутні підстави для подальшого продовження арешту на мобільний телефон IPhone XS Max з серійним номером НОМЕР_1 та сім-картою НОМЕР_3 НОМЕР_4 , а подальша заборона власнику використовувати належне майно є надмірним втручанням у право власності, суперечить завданням кримінального процесу та не узгоджується з практикою ЄСПЛ.
Представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явилися, про час місце та дату розгляду справи були повідомлений належним чином.
Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що у провадженні СВ Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42013181110000024 від 10.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.4 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22.09.2023 у кримінальному провадженні № 42013181110000024 від 10.02.2023, яка винесена за клопотанням прокурора Рівненської окружної прокуратури Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 , 26.09.2023 у домогосподарстві по АДРЕСА_1 старшим слідчим СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 проведено обшук.
У ході зазначеного обшуку у ОСОБА_3 слідчим вилучено мобільний телефон IPhone XS Max з серійним номером НОМЕР_1 та сім-карту з номером телефону НОМЕР_2 (далі - Телефон з сім-карткою/ майно).
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.10.2023 у справі № 569/2641/23 (далі - справа) накладено арешт на майно, що вилучене 26.09.2023 в ході обшуку у домогосподарстві, розташованому у АДРЕСА_1 , за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_3 , а саме: мобільний телефон IPhone XS Max з серійним номером НОМЕР_1 та сім-картою Київстар НОМЕР_4 , а також вирішено передати вказане майно на зберігання до камери схову речових доказів Рівненського РУП ГУНП у Рівненській області.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 цього Закону, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У ст. 8 КПК України зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Відповідно до положень частин 1, 5 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції».
Відповідно до ст.ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, що під час проведення 26.09.2023 обшуку ОСОБА_3 було добровільно надано доступ до інформації, яка знаходилася на мобільному Телефоні та сім-картці для слідчого аби останній мав можливість оглянути та скопіювати потрібну для нього інформацію. Вказані факти зафіксовано у протоколі обшуку та на відеозаписі слідчої дії.
З часу вилучення майна органом розслідування не зібрано достатніх доказів, які б вказували на продовження існування ризиків, на підставі яких накладався арешт на відповідне майно.
За таких обставин наразі відсутні підстави для подальшого продовження арешту на мобільний телефон IPhone XS Max з серійним номером НОМЕР_1 та сім-картою НОМЕР_3 НОМЕР_4 , а подальша заборона власнику використовувати належне майно є надмірним втручанням у право власності, суперечить завданням кримінального процесу та не узгоджується з практикою ЄСПЛ.
Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У зв'язку з чим, суд вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту на майно - задоволити.
Скасувати арешт на мобільний телефон IPhone XS Max з серійним номером НОМЕР_1 та сім-картку НОМЕР_3 НОМЕР_4 , власником яких є ОСОБА_3 .
Зобов'язати уповноваженого слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області у кримінальному провадженні №42013181110000024 від 10.02.2023 року негайно повернути власнику ОСОБА_3 вилучене 26.09.2023в ході обшуку у домогосподарстві, розташованому у АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон IPhone XS Max з серійним номером НОМЕР_1 та сім-картою Київстар НОМЕР_4 .
Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7