Справа № 559/3804/23
Провадження № 2/559/85/2024
28 червня 2024 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участі секретаря судового засідання Окренець Д.В., представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Бондарчук Віта Юріївна, до ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,
І. Стислий виклад позиції позивача.
Адвокат Бондарчук В.Ю. звернулася в суд в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту не проживання відповідачки із спадкодавцем ОСОБА_4 , який пример ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання Ван ОСОБА_5 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 . В обґрунтування позовних вимог представник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 заповіту не склав. Після його смерті відкрилася спадщина, яка склалшася із житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок площею 2,4440 га та площею 0,2494 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 28.06.2023 позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса. Нотаріусом була заведена спадкова справа. Коли в жовтні позивач, як спадкоємець за законом після смерті батька, повторно звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено та повідомлено, що оскільки в матеріалах справи міститься інформація про ще одного спадкоємця за законом - рідної сестри позивача, остання вважається такою, що прийняла спадщину, так як була зареєстрована із померлим на час його смерті. Вказує, що відповідачка дійсно зареєстрована в АДРЕСА_1 , однак виїхала за кордон задовго до смерті батька, не повідомивши при цьому навіть свого місця проживання, будь-яких зв'язків з нею позивач не підтримує. Заяву про прийняття спадщини відповідачка до нотаріальної контори також не подавала, а сам факт реєстрації місця проживання із спадкодавцем не свідчить про своєчасність прийняття спадщини, тому відповідачка як спадкоємець не прийняла спадщину та відповідно не набула права на спадкове майно.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Панчука М.В. від 02.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків. 13.11.2023 ухвалою судді Панчука М.В. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Після повторного авторозподілу, у зв'язку із закінченням повноважень судді Панчука М.В. 30.01.2024 року, дана справа надійшла в провадження судді Жуковської О.Ю., ухвалою від 01.02.2024 прийнята та призначено підготовче засідання. Ухвалою судді від 02.02.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. 27.03.2024 ухвалою судді закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «За вказаною адресою адресат відсутній». У відповідності до ст.128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації. Крім того, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Судова Влада України. Заяв та клопотань не надала, відзиву не надіслала, про причини неявки не повідомила, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у відсутність останньої.
Представник позивача адвокат Бондарчук В.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та наддала суду пояснення, які відповідають змісту позову. Додатково пояснила, що відповідачка вже тривалий час проживає за межами України. Ще у 2011 році ОСОБА_3 востаннє приїжджала в Україну, забрала всі свої речі та більше не поверталася. У 2015 році відповідачка хотіла ще приїхати, відвідати свою родину, але у зв'язку із початком бойових дій та АТО, її чоловік заборонив їй приїжджати, більше в Україну вона не поверталася. Коли помер ОСОБА_4 позивач здійснював усі необхідні дії, аби повідомити сестру про смерть батька, в тому числі через засоби масової інформації в інтернеті, але на поховання вона не приїхала і жодних активних дій для прийняття спадщини після смерті батька відповідачка не вчиняла. Тобто, на момент смерті спадкодавця відповідачка з ним вже тривалий час не проживала, тому як спадкоємець не прийняла спадщину та відповідно не набула права на спадкове майно. Тому, просить позов задоволити.
Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_6 надала суду пояснення наступного змісту, позивач і відповідачка є двоюрідними братом та сестрою свідка. Ван ОСОБА_7 вже давно не має в Україні, приїжджала сюди ще у 2011 році з маленькою донькою ОСОБА_8 , якій на той час ще не було року чи десь рочок мала. Проживала у позивача десь пів року, після цього забрала свої речі та поїхала назад. Потім почалося АТО і вона більше не наважилась сюди їхати. За кордоном вона вийшла заміж, родила ще другу дівчинку там. Через деякий час вона хотіла приїхати ще в Україну, але її чоловік сказав, що вони сюди не поїдуть і після цього відносини та зв'язки з нею обірвалися. Коли помер їхній батько, в інтернеті про це повідомляли спеціально для неї, але вона на зв'язок не вийшла та нічого не відповіла. Позивач постійно приїжджає у господарство покійного батька, обкошує траву, зупиняється у свідка, оскільки та їхня хата на Дубенській, 61, аварійна. Підтвердила, що ОСОБА_3 не проживає у АДРЕСА_1 з 2011 року.
Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив: позивач і відповідачка є двоюрідними братом та сестрою свідка. Вказав, що ОСОБА_3 не проживає у с. Малі Сади з 2011 року, вже тривалий час перебуває за кордоном, де точно вона проживає йому не відомо. Востаннє бачив відповідачку, мабуть, у 2010 році. Вона заміжня, має дочку Діану. Дитина за місцем реєстрації у с. Малі Сади ніколи не проживала. Про смерть батька відповідачку повідомляли через інтернет, але вона не відгукнулася. ОСОБА_3 ніколи не повідомляла свідка, що вона бажає прийняти спадщину після смерті батька.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 його батьком вказаний ОСОБА_4 (а.с.11).
Також, зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_4 є батьком відповідачки ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.12).
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-Ро №001245, ОСОБА_4 на праві власності належать дві земельні ділянки площею 0,44 га та площею 0,25 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Малосадівської сільської ради (а.с.15).
Згідно довідки №149 від 28.06.2023, виданої Привільненською сільською радою, останнім місцем проживання та реєстрації спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день його смерті є АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини постійно проживала та була зареєстрована відповідачка Ван ОСОБА_10 (а.с.20).
Із наданої Привільненською сільською радою виписки по господарської книги №3 с. Малі Сади № об'єкта 0265-1 за 2021-2025 роки, встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44).
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 31.10.2023, домогосподарство, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є в аварійному стані і не придатне для проживання (а.с.46).
З копії спадкової справи, наданої приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Хомич О.С. вбачається, що позивач як спадкоємець за законом вчасно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . За його заявою приватним нотаріусом було заведено спадкову справу №70855252 (а.с.68-79).
Разом з тим, свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 не видано, оскільки в матеріалах справи міститься інформація про ще одного спадкоємця за законом - рідної сестри позивача Ван ОСОБА_5 , остання вважається такою, що прийняла спадщину, так як була зареєстрована із померлим ОСОБА_4 на час його смерті.
Згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, відомостей щодо перетинання державного кордону України громадянкою України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 08.11.2017 по 23.02.2024 в Базі даних не виявлено (а.с.107).
IV. Норми права, які застосував суд.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №464/566/19 Верховний Суд зауважує, що якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Досліджені судом докази достовірно вказують на те, що позивач та відповідачка є спадкоємцями майна ОСОБА_4 за законом, інших спадкоємців не має. На час відкриття спадщини, відповідачка ОСОБА_3 була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця у АДРЕСА_1 . Водночас, фактичне місце її проживання було іншим, останні роки, мінімум з 2012 року, вона не проживала з батьком за цією адресою. Наведені обставини підтвердили у судовому засіданні свідки, вказавши, що ОСОБА_3 , яка є їхньою двоюрідною сестрою, вже тривалий час проживає за кордоном, де має сім'ю. Востаннє була в Україні у 2011 році, після цього до родини не приїжджала. Про смерть батька їй повідомили через мережу інтернет, однак вона на це жодним чином не зреагувала, будь-яких активних дій по прийняттю спадщини після смерті батька не вчиняла.
Отже, оскільки Ван ОСОБА_5 в житловому будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована, проте не проживала, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому відповідачка як спадкоємець не прийняла своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька.
Враховуючи викладене, обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а відтак позов підлягає задоволенню.
Керуючись: ст. 346, 328, 1217, 1223, 1297 ЦК України ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, суд
позов задовольнити: визнати факт не проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.
Визнати Ван ОСОБА_5 такою, яка не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту судового рішення - 28 червня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_4 .
Представник позивача: адвокат Бондарчук Віта Юріївна, адреса вул. Грушевського, 174/29, м. Дубно Рівненська область, РНОКПП НОМЕР_5 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_6
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_6 від 22.06.2011.
Суддя: О.Ю. Жуковська