Справа № 545/2701/24
Провадження № 2-о/545/111/24
28.06.2024 суддя Полтавського районного суду Полтавської області Цибізова С.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обґрунтовуючи тим, що з ОСОБА_2 мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Мати проживає окремо та не приймає участі у вихованні дитини.
Просив встановити факт що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадженні у справі, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладений у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 (справа № 200/14136/17, провадження № 61-15965св19) також виснував, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, захист порушених прав у зв'язку з невиконанням обов'язків та неприйняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов'язків, мають значення не лише для охорони прав та інтересів заявника, а й другого з батьків та неповнолітніх дітей, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 необхідне заявникові для реалізації прав визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до частини 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, чинним законодавством передбачено, що перевірку підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюють районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів заявника або створення умов для здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.
Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Таким чином, встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини має значення для охорони прав та інтересів другого з батьків, їх малолітньої дитини, пов'язане з проходженням заявником військової служби, зокрема надання права на відстрочку, тобто вбачається спір про право.
Отже, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення необхідно відмовити.
Роз'яснити заявнику його право вирішити питання щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини шляхом подачі позову на загальних підставах.
Керуючись ст. 10, 17, 44, 260, 315, 353, 354 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику право звернення до суду з позовом на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: С. А. Цибізова