Справа № 541/910/24
Номер провадження 2/541/524/2024
Іменем України
27 червня 2024 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Третяка О. Г.,
секретаря судового засідання Олешко Н. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до Миргородського міськрайонного суду Полтавської областіз позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 06.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1884561. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. 24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №02-24122001, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 24.12.2021 до Договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача. Позивач стверджує, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за кредитним договором № 1884561 в розмірі 16370,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 11370,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача. Також, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Ухвалою судді від 21 березня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Позов просить задовольнити, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 71-72).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Заяви про поважність пропуску судового засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надала.
27 червня 2024 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
В зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно достатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихстаттею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Законуякщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно достатті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 06.05.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1884561. Кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором (а.с. 30-34, 35).
Згідно з п.1.1 зазначеного Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.
Згідно з п.п. 1.2., 1.3. вказаного Договору Клієнту надається кредит у розмірі 50000,00 грн. на строк 30 днів; детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Відповідно до п.1.4.1 договору стандартна процентна ставка - 1,90% в день та застосовується в межах строку кредитування, передбаченого п.1.3. Договору.
Пунктом 1.4.2 передбачено, що знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується відповідно до умов Договору.
Згідно п.1.5 орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 693,50 % річних, за зниженою ставкою 3,65 % річних.
Відповідно до п.1.6. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 7850,00 грн., за зниженою ставкою 5015,00 грн.
Згідно п.2.1-2.5 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитамиплатіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту; Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору; Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) реквізитами, згідно з п. 2.1. Договору; Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів за кредитом.
Відповідно до п.3.1 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Відповідно до п. 5.1 Договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежі їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.
Також сторонами договору погоджено графік платежів та загальна вартість кредиту, що підтверджується Додатком №1 до Договору № 1884561 від 13.06.2021 року.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 06.05.2021 року, підписаного кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна» та позичальником, відповідач проінформований про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.
Умови кредитного договору № 1884561 від 06.05.2021 року відповідають наданій ОСОБА_1 інформації в паспорті споживчого кредиту інформації, яка є чинною на момент укладення кредитного договору.
З інформаційної довідки за № 2989 від 30.11.2023 року, наданої для ТОВ «Лінеура Україна», слідує, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012 ) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року; між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-19/03-21 від 12.03.2019 року; проінформовано, що операція з перерахування коштів на банківську карту є успішною, та кошти по ній відправлено за відповідним призначенням: ID операції 88638230, Дата операції 2021-05-06 12:17:12, сума операції 5000,00, Банківська картка НОМЕР_2 (а.с. 24).
24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу № 02-24122001, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 16-19).
Згідно п.1.1. вказаного Договору факторингу Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (цiна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові Право грошової Вимоги до Боржників за Кредитними договорами.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта (Первісного кредитора) у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021, в Реєстр включена інформація щодо боржника ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_3 , номер кредитного договору 1884561, в сумі 16370,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 11370,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а. с. 8).
19.01.2022 року позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу б/н від 10.01.2022 року про виконання зобов'язань за кредитним договором, згідно якої ОСОБА_1 повідомляється про те, що на підставі Договору факторингу № 02-24122001 від «24» грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», право вимоги заборгованості по кредитному договору № 1884561 від 06.05.2021 року відступлене ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» (код ЄДРПОУ 42228158), далі - Кредитор. Заборгованість ОСОБА_1 по Кредитному договору перед Кредитором - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на дату відступлення склала 16370,00 грн., в т.ч.: - заборгованість за сумою кредиту становить 5000,00 грн.; - заборгованість за комісіями і відсотками 11370,00 грн. У разі невиконання цієї Вимоги, Кредитор буде вимушений вживати заходів для захисту своїх прав та інтересів, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (а.с. 11, 12).
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 1884561 від 06.05.2021, наданим позивачем, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 22.06.2023 року складає 16370,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11370,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 10).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір № 1884561 від 06.05.2021.
Наявні у справі розрахунки заборгованості відповідачем в силу принципу змагальності учасників судового процесу не спростовані. Водночас свій контррозрахунок відповідач суду не надав.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором № 1884561 від 06.05.2021, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Відповідачем жодних доказів на спростування факту отримання грошових коштів від ТОВ «Лінеура Україна» за вищезазначеним кредитним договором та розміру заборгованості суду не надано.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, після закінчення строків кредитного договору ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.
Також судом встановлено, що згідно укладеного договору факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило Позивачу права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 1884561 від 06.05.2021, однак останній не здійснив погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», ні на рахунки первісного кредитора.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» як новий кредитор у встановленому законом порядку відповідно до умов договору факторингу набув права вимоги до боржника за кредитним договором.
Так, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» підлягає стягненню заборгованість: за кредитним договором № 1884561 від 06.05.2021 у розмірі 16370,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11370,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст.133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позовуна відповідача; 2) у разі відмови в позовіна позивача; 3) у разі часткового задоволення позовуна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги задоволено повністю, тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Окрім того, в позовній заяві заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 10 500,00 грн.
В послідуючому представником позивача - адвокатом Пархомчуком С.В. до суду подано заяву, в якій останній просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн (а.с. 62-70).
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як слідує із матеріалів справи правничу допомогу позивачу надавала адвокат Пархомчук С.В., який діяв на підставі укладеного договору про надання правової допомогивід 29.12.2023.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн. представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, копію акта про отримання правової допомоги від 11.06.2024 згідно договору від 29.12.2023 року, копію рахунку на оплату № 11.06.24-67 від 11.06.2024 року та копію платіжної інструкції № 3 1486 від 11.06.2024 року на оплату послуг у сумі 10500,00 грн (а.с. 26-28, 66, 67, 70).
Згідно пункту 2 акта про отримання правової допомоги від 11.06.2024 згідно договору від 29.12.2023 року надана правова допомога включає в себе: 1. Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості яка никла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 1884561 від 06.05.2021 року (1 год.) 2000 грн.; 2. Складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказі в/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики (2,5 год.) 5000 грн.; 4. Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (1,5 год.) 3000 грн.; 5. Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500 грн.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Дослідивши долучені до заяви документи, суд приходить до висновку, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору виходячи з наступного.
В підпункті 4 пункту 2 акта про отримання правової допомоги від 22.04.2024 наведені в якості послуги: Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (1,5 год.) вартістю 3000 грн.
В ході розгляду справи № 541/910/24 представником позивача адвокатом Пархомчуком С.В. було подано процесуальні документи: заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача та заяву про розподіл судових витрат.
Суд вважає, що вказані послуги не є правничою допомогою відповідачу в розумінні захисту його прав та інтересів у зв'язку з матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача у справі, оскільки вчиняється у зв'язку з неможливістю прибуття представника позивача у судове засідання (заява про розгляд справи за відсутності представника позивача), а також з метою підтвердження та стягнення витрат за результатами такої правничої допомоги, а тому не може бути включена в загальний обсяг судових витрат, які підлягають розподілу та стягненню (заява про розподіл судових витрат).
Суд враховує висновки Об'єднаної палати КГС Верховного Суду, викладені у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, відповідно до яких заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (п.6.32. постанови).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, заявлена відповідачем до стягнення сума витрат в частині підпункта 4 пункту 2 акта про отримання правової допомоги від 11.06.2024 в розмірі 3000 грн. є безпідставною та необгрунтованою.
Враховуючи викладене,суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог відповідача про стягнення витрат на правову допомогу та стягнути з позивача на користь відповідача 7500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 279, 280-282, ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 1884561 від 06.05.2021 у розмірі 16370 (шістнадцять тисяч триста сімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11370 (одинадцять тисяч триста сімдесят) гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат зі сплати судового зборупонесених позивачем при зверненні до суду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: О. Г. Третяк