Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/3706/23
Провадження № 2/376/221/2024
"20" червня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря Борисевич Д.Л.
розглянувши в місті Сквира Київської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,
Позивач звернулася до Сквирського районного суду Київської області з вказаною позовною заявою. В обґрунтуванні позову зазначила, що є донькою відповідача ОСОБА_2 . На теперішній час навчається в Академії фінансів та бізнесу Вістула, рівень стаціонарного навчання 1 ступеня, факультет менеджменту, термін навчання до 30.09.2026 р. Продовжуючи отримувати вищу освіту за стаціонарного формою навчання, позивач позбавлена можливості працювати та їй необхідна матеріальна допомога саме в зв'язку з навчанням. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача на її користь, як таку, що продовжує навчання аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, щодо слухання справи за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач подав суду заяву, у якій просив призначити мінімальний розмір аліментів, адже на його утриманні перебуває його мати, яка є інвалідом ІІ групи довічно та потребує постійного стороннього догляду, а тому не має змоги сплачувати аліменти у повному обсязі. Окрім того просив судові засідання проводити без його участі, у зв'язку з перебуванням у зоні бойових дій.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком повнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 від 10.11.2021 року позивач змінила своє прізвище ОСОБА_3 , яке зазначене у свідоцтві про народження на ОСОБА_4 (а.с.8).
Згідно з довідкою від 07.11.2023 року ОСОБА_1 є студенткою Академії фінансів та бізнесу Вістула за напрямом управління, стаціонарного навчання 1 ступеня, навчання триває 3 роки (6 семестрів), дата початку навчання - 01.10.2023, запланована дата закінчення навчання - 30.09.2026 року (а.с. 12).
Відповідно до копії рахунку фактури від 15-14.09.2023 та платіжного доручення мати позивача ОСОБА_5 перерахувала на банківський рахунок Академії фінансів та бізнесу Вістула 995 євро у рахунок оплати першого семестру навчання (а.с. 9-10).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 CК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Указане судам також роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено із встановлено з матеріалів справи донька відповідача навчається у Академії фінансів та бізнесу Вістула на стаціонарній формі навчання, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Визначаючи підстави для стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, суд враховує положення статей 182, 199 СК України, а також те, що відповідач, як особа працездатного віку, має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки, яка навчається.
Судом також встановлено, що відповідач є працездатним, що свідчить про те, що відповідач має можливість надавати аліменти на утримання доньки на період навчання або до досягнення нею 23-х річного віку.
Окрім того матеріалами справи встановлено, що на даний час відповідач призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби.
Доказів скрутного матеріального становища відповідача або незадовільного стану здоров'я, що унеможливлює утримання ним своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, суду не надано.
Проте відповідач надав суду документи, які підтверджують те, що на його утриманні перебуває мати - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 29.11.2023 року визнана недієздатною. Окрім того вказаним рішенням ОСОБА_2 призначено її опікуном.
Суд наголошує на тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання.
Такий виникає за обов'язкової сукупності юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Указане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18 (провадження № 61-7125св18).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому судова практика у цій категорії справ є сталою.
Отже, за наведених умов ОСОБА_1 дійсно потребує матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчання, тому вимоги позивача про стягнення аліментів в даному випадку є законними та обґрунтованими.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які належить стягнути з відповідача, суд враховує його стан здоров'я, матеріальне становище та наявність на його утриманні недієздатної матері. Виходячи з цих факторів, суд вважає, що розмір аліментів необхідно визначити в 1/5 частину від доходів відповідача для забезпечення належного матеріального становища позивача, яка продовжує навчання. Крім того, суд вважає, що такий розмір аліментів не є надмірним фінансовим тягарем для відповідача.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Пунктом 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення аліментів в усіх судових інстанціях.
Таким чином, в силу вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст. 182, 191, 199, 200, СК України, суд,
ухвалив:
ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки яка продовжує навчання, у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 29.11.2023 до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь держави - судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.Г.Батовріна