Справа № 1-кп/593/113/2024
"27" червня 2024 р. Бережанський районний суд Тернопільської області
у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
представників потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Бережани Тернопільської області матеріали кримінального провадження, внесеного 10 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211050000120 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Шибалин Бережанського району Тернопільської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -
На розгляд Бережанського районного суду надійшло кримінальне провадження, внесене 10 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211050000120 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986 “Про затвердження переліку державних загально-зоологічних заказників місцевого значення”, урочище «Звіринець» загальною площею 2302 га, яке розташоване у межах с.Шибалин Бережанської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, оголошено загальнозоологічним заказником місцевого значення, який входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, збереження і використання.
Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області 15 листопада 2010 року прийнято охоронне зобов'язання щодо загальнозоологічного заказника місцевого значення «Звіринець» площею 2302 га, яке зареєстровано за № 01-68.
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року №2456-ХІІ визначено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності, можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
У відповідності до статті 7 цього ж Закону землями природно-заповідного фонду є ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно статті 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.
Згідно статей 39, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охоронні зони встановлюються навколо земель природно-заповідного фонду.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6120489400:02:001:0613 площею 0,1671 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 .
Так, наприкінці березня 2024 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_4 , який перебував за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття частини земельної ділянки особливо цінних земель - загальнозоологічного заказника місцевого значення «Звіринець», територія якого, зокрема, перебуває під охороною Бережанської міської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Реалізуючи свій злочинний умисел, наприкінці березня 2024 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у нього будь-яких підстав набуття речових прав на земельну ділянку та її використання, в порушення вимог нормативно- правових актів: охоронного зобов'язання Державного Управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області № 01-68 від 15.11. 2010року, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992року, Земельного кодексу України, шляхом розорювання здійснив самовільне зайняття частини земельної ділянки природно-заповідного фонду України площею 0,0117 га, яка віднесена до особливо цінних земель - загальнозоологічного заказника місцевого значення «Звіринець», що знаходиться в АДРЕСА_1 , поруч із земельною ділянкою із кадастровим номером 6120489400:02:001:0613 площею 0,1671 га, власником якої є ОСОБА_4 .
У такий спосіб, своїми діями ОСОБА_4 самовільно, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду), зайняв вказану частину земельної ділянки - загальнозоологічного заказника місцевого значення «Звіринець», що відноситься до особливо цінних земель, внаслідок чого Бережанській територіальній громаді Тернопільського району Тернопільської області завдано матеріальну шкоду на суму 1063,17 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільному зайнятті земельної ділянки особливо цінних земель.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, визнав повністю, розкаявся у вчиненому, подав суду письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки.
Суд, вивчивши заявлене клопотання, заслухавши думку прокурора, який не має заперечень щодо задоволення заявленого клопотання, ознайомившись із матеріалами судового провадження та думкою представників потерпілого, прийшов до висновку, що обвинуваченого ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, виходячи з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 4-8, 10 ч.1 або ч.2 ст. 284 цього Кодексу.
Як слідує з п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до ч.4 ст. 286 та ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
А так як в процесі розгляду клопотання судом встановлено, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинене ним діяння не є корупційним і відповідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів, у його вчиненні обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину та що внаслідок зміни обстановки вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність і останній перестав бути суспільно небезпечним, оскільки самовільно зайняту земельну ділянку він звільнив та з часу виявлення вказаного кримінального правопорушення він її не використовує та у добровільному порядку відшкодував Бережанській міській раді заподіяну ним шкоду, тому суд, проаналізувавши дані обставини, вважає, що клопотання обвинуваченого слід задоволити і на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 44, 48 КК України, п.1 ч.2 ст.284, ст.285, ч.1 та ч. 4 ст.286, ст.288, п.2 ч.3 ст.314, п.3 ч.1 ст. 392, п.2 ч.2 ст. 395 КПК України, суд, -
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 197-1 КК України, у відповідності до ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження, внесене 10 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211050000120 - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом 7-ми діб через Бережанський районний суд.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області ОСОБА_1