Справа № 127/5386/24
Провадження № 3/127/1455/24
26 червня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи невідоме, проживає за адресою : АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №383871 від 13.02.2024 року, того ж дня о 21 год. 10 хв. в м. Вінниця, вул. Магістрацька, 86, водій ОСОБА_1 керував транспортним ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із добровільної згоди водія в КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» в м. Вінниця, по вул. Пирогова, 109В в присутності лікаря-нарколога. Результат позитивний 0,29 проміле. Висновок лікаря №0204.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 заперечив щодо винуватості його підзахисного у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Основні аргументи його письмових заперечень полягають у тому, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначений повторний результат 0,22 проміле.
Було порушено процедуру огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, в медичному закладі, тому що у ОСОБА_1 не було взято аналізи.
Жодних роздруківок з приладу «Драгер» правопорушнику не вручали та до матеріалів справи не додавали. Була порушена процедура проведення огляду на визначення стану сп'яніння при отриманні різнобічних результатів одного і того ж засобу вимірювання (0,29 та 0,22 проміле), оскільки в медичному закладі не забезпечено проведенню передбачених законом лабораторних досліджень.
Пунктом 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Як вбачається з Висновку КП ВОНД «Соціотерапія» № 0204 від 13.02.2022 року, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння - 0,29 проміле, повторне вимірюванні склало - 0,22 проміле, огляд проводився за допомогою приладу Драгер «Алкотест 6820».
Відповідно до технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6820», межі допустимої норми похибки в робочих умовах (від -5 градусів С до +50 градусів С) складають: - абсолютна похибка (Д) ± 0,04%о - у діапазоні від 0 до 0,4 проміле - відносна похибка (д) ± 10% - у діапазоні понад 0,4%о; межі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: при температурі від мінус 5,0 градусів С до плюс 15,0 градусів С - абсолютна похибка +/- 0,05 проміле, у діапазоні від плюс 15,0 градусів С до плюс 25,0 С - абсолютна похибка +/- 0,02 проміле; у діапазоні від плюс 25,0 градусів С до плюс 50,0 градусів С - абсолютна похибка +/-0,05 проміле.
З матеріалів, справи про адміністративне правопорушення не вбачається, за якої температури повітря проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння, а тому здійснити точні математичні розрахунки з використанням показника абсолютної похибки неможливо
Пунктом 5 статті 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якої є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грам чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно з нормами міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле.
З переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, хиткої ходи та не чіткої мови, самі поліцейські при спілкуванні не виявили запаху алкоголю з ротової порожнини.
Таким чином з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права.
Отже, коли у водія ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, він заперечував вживання спиртних напоїв, був не згодний з показником технічного приладу 0,29 проміле, а потім з показником 0,22 проміле, що згідно з нормами міжнародного та національного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, винуватість водія у порушенні п. 2.9 а Правил дорожнього руху є недоведеною поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Враховуючи вище наведені обставини, захисник Зозулі В.М. вважає недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу цього адміністративного правопорушення. оскільки відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (справи №127/9892/22, №369/4739/22, №750/10219/23).
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання захисника про закриття провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У висновку №0204 від 13.02.2024 р. складеному лікарем-наркологом у обстежуваної особи ОСОБА_1 двічі проводили аналіз повітря, що видихається за допомогою приладу Драгер Алкотест 6820, перший з результатом 0,29 проміле, другий з результатом 0,22 проміле. Суд вважає достеменним аналіз, що проведений повторно, з показником 0,22 проміле.
Проте в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначений повторний результат 0,22 проміле.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП. зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа), оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Особа, яка склала адміністративний протокол повинна подати суду всі наявні у неї документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а, так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу щ швидкість реакції.
Пунктом 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в кррві.
Як вбачається з висновку КП ВОНД «Соціотерапія» №0204 від 13.02.2022 року, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння - 0,29 проміле, повторне вимірювання склало - 0,22 проміле, огляд проводився за допомогою приладу Драгер «Алкотест 6820».
Відповідно до технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6820», межі допустимої норми похибки в робочих умовах (від мінус 5 градусів С до плюс 50 градусів С) складають: - абсолютна похибка (Д) ± 0,04%о - у діапазоні від 0 до 0,4 проміле - відносна похибка (д) ± 10% - у діапазоні понад 0,4%о; межі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: при температурі від мінус 5,0 градусів С до плюс 15,0 градусів С - абсолютна похибка +/- 0,05 проміле, у діапазоні від плюс 15,0 градусів С до плюс 25,0 С - абсолютна похибка +/- 0,02 проміле; у діапазоні від плюс 25,0 градусів С до плюс 50,0 градусів С - абсолютна похибка +/-0,05 проміле.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні відомості про температуру повітря, за якої проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння
Враховуючи те, що огляд проводився в кабінету лікаря-нарколога в приміщенні КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» Вінницької обласної ради» суд приймає температуру в діапазоні від плюс 25,0 градусів С до плюс 50,0 градусів С з абсолютною похибкою +/-0,05 проміле. Якщо показник 0,22 проміле зменшити на похибку мінус 0,05 проміле, то показник відносно ОСОБА_1 складатиме 0,17 проміле, що не перевищуватиме встановленої національним законодавством норми - 0,2 проміле.
Пунктом 5 статті 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якої є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грам чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно з нормами міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле.
Проте в національному законодавстві встановлено допустиму норму алкоголю в крові водія, який керує транспортним засобом, - 0,2 проміле, що відповідно до Віденської конвенції 1968 року не перевищує 50 грам чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
З переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, хиткої ходи та не чіткої мови, поведінки, що не відповідає обстановці. Як вбачається з відеозапису на місці зупинки автомобіля поліцейські не могли чітко визначитись, чи є у ОСОБА_1 запах алкоголю з ротової порожнини.
Отже, за умови відсутності у водія ознак алкогольного сп'яніння, заперечення ним вживання спиртних напоїв, не згодою з показником технічного приладу 0,29 проміле, а потім з показником 0,22 проміле, допустимої норми похибки приладу Драгер Алкотест 6820, винуватість водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а Правил дорожнього руху є недоведеною поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Враховуючи вище наведені обставини, захисник Зозулі В.М. вважає недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу цього адміністративного правопорушення. оскільки відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За відсутності доказів зворотного, суд має виходити з правомірності тверджень позивача.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2 Порядку направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року N 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: а)запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пунктів 6, 7 Розділу І Наказу №1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Постанова Верховного суду України від 10.07.2020 року, справа № 420/647/19).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.03.2019 у справі №199/7360/17(2-а/199/252/17).
За загальним правилом не можуть братись до уваги докази, одержані із порушенням порядку, встановленого для їх отримання.
Відповідно до вимог п.2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння за місцем зупинки транспортного засобу можна вважати законною за сукупності таких умов:
здійснення особою керування транспортним засобом, тобто забезпечення шляхом впливу на системи управління транспортним засобом його руху;
зупинки транспортного засобу у встановленому статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» порядку і підставах, що, зокрема, підстава зупинки у виді порушення ПДР України, має бути у встановленому порядку задокументована;
наявність у водія ознак сп'яніння, що визначені пунктами 3, 4 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ч. 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Керуючись принципом презумпції невинуватості, діючому в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Керуючись положеннями ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд виходить з того, що як і у кримінальному провадженні, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання належить вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Оцінюючи надані в справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному дослідженні, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про недоведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи невідоме, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрити в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя