Справа № 159/1586/24
Провадження № 2/159/714/24
28 червня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
розглянувши у м. Ковелі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом.
Позов обґрунтовано тим, що 08.09.2023 року в належній позивачу на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_5 , трапилося залиття.
Про стан квартири позивача і наслідки залиття комісією було складено акт від 11 вересня 2023 року, згідно з яким причиною залиття, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання, є відкритий кран для пуску повітря з системи опалення на радіаторі у кімнаті квартири АДРЕСА_6 , тобто з належної квартири відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
За результатами обстеження квартири було виявлено ряд пошкоджень, а саме - у кімнаті було пошкоджено стелю, пошпакльовану та пофарбовану водоемульсійною фарбою, площею 2,4 кв.м.; віконний відкіс та шпалери на стіні, а також дві полички у шафі-купе.
Внаслідок залиття квартири позивачу було завдано матеріальні збитки, які, згідно звіту про оцінку розміру матеріального збитку від 27 грудня 2023 року, становлять 14862,17 грн.
Незважаючи на спроби позивача спонукати відповідачів до відшкодування матеріальної шкоди у добровільному порядку, відповідачами не вживаються заходи для відшкодування шкоди.
Покликаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким стягнути в солідарному порядку з відповідачів у справі на її користь матеріальну шкоду в розмірі 14862,17 грн. та понесенні судові витрати, з яких: 2500 грн. - вартість проведеного дослідження оцінки матеріального збитку; 1211,20 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2024 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачам визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
07.05.2024 року відповідачем ОСОБА_2 було подано відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову з наступних мотивів.
Зокрема, відповідач вказував на те, що у квартирі АДРЕСА_7 проживає він сам, оскільки інші співвласники - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично проживають за іншими адресами.
Вважає, що складений акт, на який посилається позивач, не відповідає вимогам, викладених у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, а тому не може бути належним та допустимим доказом, оскільки підписаний одноособово представниками РЖКП-1 без залучення представників співвласників багатоповерхового будинку. Крім цього, не з'ясовано причину витікання води із системи опалення, не відібрані пояснення від інших співвласників житла, а також не зафіксовано відомості щодо винної сторони.
Окрім цього, відповідач вказував на те, що наявне знаходження кранів на радіаторах опалення у квартирі не означає, що вони використовуються виключно для потреб мешканців квартири, а фактично входять в загальну систему опалення будинку, оскільки, на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, всі інженерні комунікації знаходяться на утриманні РЖКП-1.
Також, на думку відповідача, складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 звіт № 37075 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків пошкодженого майна є неналежним і недопустимим доказом розміру завданої шкоди, оскільки в ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не встановлено права суб'єкта оціночної діяльності визначення вартості матеріальних збитків в результаті пошкодження майна.
За таких обставин, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
У поданих до суду позивачем відповіді на відзив від 28.05.2024 року та відповідачем ОСОБА_2 запереченнях на відповідь на відзив від 31.05.2024 року, учасники справи підтвердили власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.
У строк, встановлений судом, відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відзиву на пред'явлений позов не подали.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення.
Так, статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 .
Дана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4128903.
Судом встановлено, що 11.09.2023 року комісією в складі працівників РЖКП №1: головного інженера виконавця послуг ОСОБА_7 , майстра дільниці ОСОБА_8 , майстра ремонтної групи ОСОБА_9 , в присутності позивача, було проведено обстеження квартири АДРЕСА_5 , за результатами залиття даної квартири.
За результатами обстеження складено відповідний акт від 11.09.2023 року, що затверджений начальником РЖКП-1 ОСОБА_10 , з якого вбачається, що, внаслідок протікання у квартирі АДРЕСА_5 було пошкоджено стелю у кімнаті, пошпакльовану та пофарбовану водоемульсійною фарбою, площею 2,4 кв.м., а також дві полички у шафі-купе.
Причиною залиття (аварії), що трапилася на системі центрального опалення, гарячого або холодного став відкритий кран для пуску повітря з системи опалення на радіаторі у кімнаті квартири АДРЕСА_6 .
Вказаний акт містить підписи членів комісії, зокрема, з актом ознайомлені мешканці квартири АДРЕСА_8 та квартири АДРЕСА_6 (із зазначенням про те, що особа не згідна зі встановленим фактом).
З вказаного акту судом також встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_5 , з приводу якого між сторонами виник спір з відшкодування шкоди, відбулось саме 08 вересня 2023 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушено, має право на відшкодування завданої йому шкоди.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 (із наступними змінами), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; проводити за власні кошти ремонт квартири; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що власник та користувач зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.
Таким чином, обов'язок з утримання санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено виключно на власника чи користувача квартири.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Судом встановлено, що з квартири АДРЕСА_6 , яка належить відповідачам у справі, було затоплено квартиру за АДРЕСА_8 , власником якої є позивач у справі.
З довідки КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради від 06.03.2024 року вбачається, що відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_7 .
Відповідно до ст.ст. 368, 369 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
Відповідачі, як власники квартири, зобов'язані були дотримуватись правил користування приміщеннями житлових будинків, слідкувати за санітарно-технічним обладнанням в квартирі, яка є їхньою власністю та докладати зусиль для того, щоб не порушити права інших осіб, не завдати їм шкоди.
Відтак, на переконання суду, між діями відповідачів, як співвласників квартири АДРЕСА_7 , які не забезпечили належне утримання санітарно-технічного обладнання в помешканні, та заподіянням позивачу матеріальної шкоди, яка мала вираз у пошкодженні її майна внаслідок залиття квартири АДРЕСА_8 з вини відповідачів, існує причинно-наслідковий зв'язок.
Посилання відповідачів на те, що залиття квартири позивача сталося не з їхньої вини суд до уваги не приймає, оскільки відповідачами по справі не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних обставин або які б вказували на інші причини.
Виходячи з норм ст. 22 ЦК України, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Доводи відповідачів про те, що акт, складений працівниками РЖКП -1 від 11 вересня 2023 року, не може братися до уваги як доказ факту залиття квартири позивача та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та шкодою, спричиненою позивачу, є необґрунтованими, оскільки такі доводи не спростовують вказані в ньому обставини щодо фіксації пошкоджень квартири залиттям та заподіяння внаслідок цього майнової шкоди позивачу та не тягнуть за собою його недійсність.
Відомості, які містяться в цьому акті не спростовані відповідачами, а посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що інші співвласники квартири не проживають в квартирі, не звільняє їх від обов'язку, встановленого ст. 322 ЦК України, як власників квартири, утримувати в належному стані належне їм майно.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року в справі №?522/8363/13-ц.
Щодо доводів відповідачів про те, що надані позивачем докази не підтверджують факту заподіяння ними шкоди позивачу, оскільки крани на радіаторах опалення фактично входять в загальну систему опалення будинку, які знаходяться на утриманні РЖКП-1, а не лише використовуються виключно для потреб мешканців квартири, суд не приймає до уваги, оскільки це спростовується наявними у справі доказами, а причиною залиття є відкритий кран для пуску повітря з системи опалення на радіаторі у кімнаті квартири АДРЕСА_6 , тобто з квартири відповідачів.
Згідно п.п. 2-4 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний: 2) своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; 3) забезпечувати цілісність обладнання приладів(вузлів)обліку комунальних послуг відповідно до умов договору тане втручатися в їхню роботу; 4) власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку.
Відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляли та не надали інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття, хоча це є їхнім процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Згідно зі звітом № 370075 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна - оздоблення квартири АДРЕСА_5 , складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 від 27 грудня 2023 року, ринкова вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна, з урахуванням зносу, завданого внаслідок залиття, становить 14862,17 грн.
Частинами 1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Наданий позивачем звіт відповідає вимогам законодавства та складений уповноваженими на те суб'єктами оціночної діяльності.
Разом з тим, необхідно відзначити, що звіт не є висновком експерта в розумінні вимог процесуального закону, а є документами, що містять висновки про вартість майна, зокрема, щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику шляхом затоплення квартири.
Зазначений звіт з боку відповідачів жодним чином не спростований, клопотань про призначення експертизи щодо визначення розміру збитків відповідачі також не заявляли, а їхні доводи спростовуються наявними доказами, які містять у матеріалах справи.
З врахуванням викладеного, суд вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позивача щодо заподіяння шкоди її майну винними діями відповідачів.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, як співвласників квартири, з якої внаслідок неналежного стану сантехнічного обладнання було спричинено залиття, причинний зв'язок між ними, що призвело до завдання шкоди позивачу, суд приходить до висновку про те, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню саме відповідачами у солідарному порядку.
Щодо вирішення розподілу судових витрат суд приходить до наступного висновку.
Позивач просила стягнути з відповідачів в її користь понесенні судові витрати, а саме: 2500 грн. вартості проведеного дослідження оцінки матеріального збитку, 1211,20 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1, 2, ч. 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтвердженні та доведені.
У відповідності до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачем подано: договір про надання правової допомоги від 01.03.2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 28 травня 2024 року; розрахунки вартості наданих позивачу послуг із правничої допомоги та копію квитанції про сплату клієнтом в користь адвоката коштів в сумі 8000 грн.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі суд приймає характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому вважає що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Відтак, враховуючи принцип диспозитивності, обґрунтованості та пропорційності, характер та час, витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. в рівних частках з кожного.
Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує в рівних частках з кожного із відповідачів на користь позивача понесені і документально підтверджені останнім судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1211,60 грн.
В той же час, суд відмовляє у стягненні з відповідачів в користь позивача інших судових витрат - вартості проведеного дослідження оцінки матеріального збитку в сумі 2500 грн., оскільки сплата таких витрат не підтверджена належними доказами.
Наявна квитанція від 01.03.2024 року про сплату 2500 грн. на рахунок ОСОБА_11 не підтверджує оплату таких витрат саме суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_6 , яка надавала відповідний висновок.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 280-289 ЦПК України, на підставі ст.ст. 22, 319, 322, 382, 1166, 1192 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, в сумі 14862 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 17 коп. та судові витрати по справі в загальній сумі 5211 (п'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 60 коп. в рівних долях з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 .
Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК