Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/9432/2024
м. Київ Справа № 752/17153/22
17 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Шестакової Юлії Володимирівни на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року, постановлену під головуванням судді Машкевич К.В., у цивільній справіза заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги заяви обгрунтовувала тим, що вона проживала разом з ОСОБА_2 з 22 листопада 2013 року по 10 квітня 2019 року у зареєстрованому шлюбі та з квітня 2019 року як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. У зареєстрованому шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Факт спільного проживання з ОСОБА_2 як подружжя та ведення спільного господарства можуть підтвердити свідки, які проживають по сусідству та перебували разом з цивільним чоловіком заявниці на військовій службі.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер у селищі Піски Донецької області від вибухової травми внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків.
Заявник ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, в період часу з квітня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_3, посилаючись на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має для неї юридичне значення, оскільки дасть їй можливість скористатись правом на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, відповідно до статей 16, 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - закрито.
Роз'яснено заявнику право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 адвокат Шестакова Юлія Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалуГолосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що першочергове звернення заявника ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу було адресоване до Голосіївського районного суду міста Києва.
Закриваючи провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 15 червня 2023 року роз'яснив заявнику, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Заявник ОСОБА_1 звернулась до Київського Окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Ухвалою Київського Окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, з роз'ясненням позивачу, що даний спір предметно підсудний суду загальної юрисдикції та повинен розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Зазначала, що Велика Палата Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 остаточно вирішила неузгодженість у питанні встановлення юридичних фактів.Отже, судом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції відповідно до ст. 19 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Також Велика Палата ВС звернула увагу на неефективність підходу до визначення юрисдикційності спорів про встановлення юридичних фактів у судовому порядку залежно від мети звернення та наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень. Адже це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності доказування одних і тих же обставин, подій та фактів при кожному зверненні до судів різних юрисдикцій.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник заявника ОСОБА_1 адвокат Шестакова Юлія Володимирівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності заінтересованої особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у порядку окремого провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме: просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, в період часу з квітня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_3.
Вимоги заяви обгрунтовувала тим, що вона проживала разом з ОСОБА_2 з 22 листопада 2013 року по 10 квітня 2019 року у зареєстрованому шлюбі та з квітня 2019 року як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. У зареєстрованому шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини з квітня 2019 року вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та взаємні права та обов'язки, крім того, всі свята проводили в колі рідних та друзів. Проживали разом зі спільною дитиною в квартирі її матері ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , де заявниця має зареєстроване місце проживання. Цю ж адресу ОСОБА_2 завжди вказував як адресу свого проживання у всіх документах та в організаціях, установах, підприємствах свого звернення.
Факт спільного проживання з ОСОБА_2 як подружжя та ведення спільного господарства можуть підтвердити свідки, які проживають по сусідству та перебували разом з цивільним чоловіком заявниці на військовій службі.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер у селищі Піски Донецької області від вибухової травми внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків.
Посилалась на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має для неї юридичне значення, оскільки дасть їй можливість скористатись правом на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, відповідно до статей 16, 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що вимоги заявниці пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Для захисту своїх прав заявник має звернутись до адміністративного суду.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
У цій справі заявник ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що мають юридичне значення, а саме: факту її проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, в період часу з квітня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
Чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та статті 315 ЦПК України.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, виходив з того, що за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Однак, у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, вказала, що справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про неефективність підходу до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі лише з підстав того, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, з ОСОБА_2 необхідно заявниці для підтвердження її певного соціального статусу, який має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, є помилковим.
За таких обставин, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 283/2558/22, від 06 березня 2024 року у справі № 132/1967/23.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 адвоката Шестакової Юлії Володимирівни та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 1 255, 293, 315, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, ст.ст. 2, 245 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Шестакової Юлії Володимирівни задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року скасувати.
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Судді: