Провадження № 2/760/2881/24
Справа № 760/11048/22
27 червня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3; адреса: АДРЕСА_3) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування витрат,
Рух справи
26.08.2022 до Солом'янського районного суду міста Києва, через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, датована 25.08.2022, за підписом представника позивача - Гуцалюка Р.С. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить стягнути з відповідача 22 987,45 грн витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022 для розгляду даної справи визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 30.08.2022.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла до суду 09.09.2022.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Доводи позову
В обґрунтування позовних вимог вказується, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.07.2019 № 414 відповідача було зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до ІНФОРМАЦІЯ_2 та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.07.2019 № 64-РС призначено на посаду курсанта.
Зазначається, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.08.2019 № 182 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 28.08.2019 зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.
Зі слів позивача, ОСОБА_1 звернувся до командування ІНФОРМАЦІЯ_2 з рапортом про відрахування з числа курсантів ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з розірванням контракту зі сторони військовослужбовця через небажання продовжувати навчання. Про порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі відповідач був попереджений.
Як зауважується у позові, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.10.2019 № 95-РС згідно рапорту та на підставі протоколу Вченої ради ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2 від 30.09.2019 у відповідності до абз. 3 п. 3.1 та абз. 8 п. 3.2 та п. 3.9 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів ІНФОРМАЦІЯ_3 затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 № 490 солдата ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання», відповідно до п. 36, 277 Положення про проходження громадянами України військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 та п. 2.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ІНФОРМАЦІЯ_4 курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з солдатом ОСОБА_1 (у зв'язку з розірванням контракту військовослужбовцям).
Позивач наголошує, що згідно з п. 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, контракт про навчання припиняється (розривається) достроково через недисциплінованість курсанта, невиконання навчального плану, небажання продовжувати навчання, а також у разі відмови курсанта, з яким укладено контракт про навчання, від проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу. В разі відрахування через небажання продовжувати навчання, відраховані курсанти відшкодовують ІНФОРМАЦІЯ_6 витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Згідно п. п. 3, 4 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Зі слів позивача, виходячи з довідки-розрахунку від 24.10.2019 № 1/55/3703, складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 становить 22 987,45 грн.
Разом з тим, як стверджується в позові, відповідач не здійснив добровільного переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача в рахунок існуючої заборгованості.
Щодо правової позиції відповідача
Відзив на позовну заяву не надійшов.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Відповідно до наданої довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА від 09.09.2022, відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.11.2017 по т.ч. зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 32).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 38).
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд 04.09.2023 зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 37).
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.07.2019 № 414 ОСОБА_1 було зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13) та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.07.2019 № 64-РС призначено на посаду курсанта (а.с. 14).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.08.2019 № 182 ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 28.08.2019 зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами (а.с. 15).
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.10.2019 № 95-РС на підставі рапорту курсанта ОСОБА_1 від 13.09.2019 (а.с. 22) та рішення Вченої ради ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2 від 30.09.2019 (а.с. 21), солдата ОСОБА_1 (курсанта 291 навчальної групи першого курсу факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та спеціального призначення) відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання» (а.с. 16).
При цьому, відповідно до п. 36, 277 Положення про проходження громадянами України військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 та п. 2.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, з солдатом ОСОБА_1 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ІНФОРМАЦІЯ_4 курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Відповідним наказом ОСОБА_1 направлено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження строкової військової служби (як військовослужбовця, який не вислужив встановлені строки строкової військової служби).
За змістом наказу від 24.10.2019 № 231 (а.с. 18), довідки-розрахунку від 24.10.2019 № 1/55/3703 (а.с. 19) та довідки помічника начальника академії (а.с. 20), загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 становить 22 987,45 грн та складається з грошового забезпечення.
Також, матеріали позову містять копії: навчальної картки курсанта ОСОБА_1 (а.с. 23), паспорта на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 24-25), ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 26), контракту про проходження військової служби (навчання) у ІНФОРМАЦІЯ_4 курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (а.с. 27-29).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вбачається, що між сторонами у даній справі виникли договірні зобов'язання у зв'язку із проходженням навчання та необхідністю відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням, які регулюються спеціальними Законами «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов'язок і військову службу», постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 та загальними положеннями про зобов'язання, передбаченими ЦК України.
Відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» та Статуту ІНФОРМАЦІЯ_2, академія входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_5 і підпорядкована ІНФОРМАЦІЯ_6.
Згідно з п. 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4, затвердженого Указом Президента України, від 10.12.2008 № 1153/2008, контракт про навчання припиняється (розривається) достроково через недисциплінованість курсанта, невиконання навчального плану, небажання продовжувати навчання, а також у разі відмови курсанта, з яким укладено контракт про навчання, від проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу.
В разі відрахування через небажання продовжувати навчання, відраховані курсанти відшкодовують ІНФОРМАЦІЯ_6 витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі.
Згідно з п.п. 3, 4 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 12.07.2006 № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом, згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до вимог Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України від 03.08.2016 № 400, відшкодовуються колишніми курсантами відповідного навчального закладу плата за послуги, що надаються бюджетними установами.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 яка із врахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», є суб'єктом владних повноважень на місцях в системі ІНФОРМАЦІЯ_5, уповноважена центральним органом виконавчої влади - Міністерством оборони України виконувати повноваження по відшкодуванню зазначених витрат. При цьому, їх відшкодування пов'язано з проходженням та звільненням громадян з публічної служби.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено обов'язок громадян, відрахованих з військових навчальних закладів ІНФОРМАЦІЯ_5 через небажання продовжувати навчання, або через недисциплінованість та, в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовувати ІНФОРМАЦІЯ_6 та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Згідно з п. 8 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 12.07.2006 № 964, сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується, відповідно до кошторису ІНФОРМАЦІЯ_3.
За змістом наказу від 24.10.2019 № 231 (а.с. 18), довідки-розрахунку від 24.10.2019 № 1/55/3703 (а.с. 19) та довідки помічника начальника академії (а.с. 20), загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 становить 22 987,45 грн.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язанням, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, другою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Відповідач свої зобов'язання, в частині своєчасної оплати за утриманням у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином не виконав, доказів здійснення оплати за утримання до суду не надано, таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 22 987,45 грн.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач за подання позову у даній справі сплатив 1 984,80 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 2186 від 07.09.2023 (а.с. 45).
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 984,80 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 45).
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 255, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3; адреса: АДРЕСА_3):
- 22 987,45 грн (двадцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень сорок п'ять копійок) заборгованості за утриманням у ІНФОРМАЦІЯ_2;
- 1 984,80 грн (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору за подання позову.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич