ф
Іменем України
26 червня 2024 року
м. Київ
справа №990/137/24
адміністративне провадження № П/990/137/24
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Хохуляка В.В.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №990/137/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
секретар судового засідання Змієвська А.С.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Ізвєкова К.В.
І. Позовні вимоги
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення Вищої Ради правосуддя від 28.03.2024 №941/0/15-24, яким визнано відсутність порушення вимог щодо несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_2.
ІІ. Стислий виклад доводів позивача та заперечень відповідача
З матеріалів адміністративного позову слідує, що ОСОБА_1 подано до ВРП скаргу щодо несумісності у діяльності судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, оскільки суддя виявився діючим адвокатом з незупиненим в ЄРАУ свідоцтвом адвоката, але розглянув справу проти КДКА, у якій цей суддя перебуває як адвокат на обліку.
За результатами розгляду справи щодо несумісності, ВРП ухвалила рішення про визнання відсутності порушення вимог щодо несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_2
В обґрунтування вимог про скасування оскаржуваного рішення позивач зазначає, що ВРП помилково не прийняла до уваги аргументи, факти та докази, які наведені ОСОБА_1 у поданій Скарзі та Додаткових поясненнях; в оскаржуваному рішенні не наведено доказів того, що суддя реально припинив право на заняття адвокатською діяльністю; рішення ВРП є протиправним, оскільки в порушення вимог законів воно не містить конкретних мотивів саме щодо встановлення та наявності факту (дати та часу) отримання свідоцтва адвоката та його припинення; під час засідання ВРП щодо судді ОСОБА_2 доповідачем було озвучено неповну інформацію щодо матеріалів скарги.
На переконання позивача, оскаржуване рішення є невмотивованим, оскільки не містить належного обґрунтування, ВРП не наведено мотивів та висновків прийняття рішення, прийняте рішення є формальним, яке викликає обґрунтований сумнів, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. ВРП дійшла неправильного висновку про відсутність порушення щодо вимог несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, а тому вбачаються підстави для його скасування.
У відзиві відповідач проти позову заперечив, указав, що рішення ВРП містить посилання на підстави та мотиви з яких прийнято останнє. Як відзначає відповідач, оскаржуване рішення в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України є актом індивідуальної дії, стосується прав та інтересів судді ОСОБА_2 щодо якого вирішувалося питання про порушення вимог щодо несумісності. Таке рішення не адресоване ОСОБА_1 , воно не породжує, не змінює і не припиняє його прав чи обов'язків у сфері публічно-правових відносин. Оскільки позивачем не доведено обставин, які би свідчили про порушення оскаржуваним рішенням його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, ВРП вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
ІІІ. Процесуальні дії
22.04.2024 до Верховного Суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.04.2024 колегію суддів для розгляду справи №990/137/24 визначено у складі: Хохуляк В.В. - головуючий суддя, судді: Васильєва І.А., Гімон М.М., Дашутін І.В., Пасічник С.С.
Ухвалою суду від 24.04.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення. Постановлено розглядати справу у судовому засіданні за участю сторін.
До суду надійшов відзив ВРП на позовну заяву та додаткові пояснення позивача.
Ухвалами суду від 17.05.2024, 18.05.2024 задоволено клопотання представника відповідача, клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У зв'язку з відпусткою судді Гімона М.М., який перебуває у складі колегії суддів, 24.06.2024 здійснено повторний автоматизований розподілу справи між суддями, яким визначено колегію суддів для розгляду справи №990/137/24 у складі: Хохуляк В.В. - головуючий суддя, судді: Васильєва І.А., Ханова Р.Ф., Дашутін І.В., Пасічник С.С.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 26.06.2024 представник відповідача підтримав заявлене клопотання про закриття провадження у справі, просив суд його задовольнити.
Позивач проти задоволення клопотання заперечив, просив у задоволенні відмовити.
Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №990/137/24.
ІV. Обставини
До Вищої ради правосуддя надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стосовно судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_2
У заяві про порушення вимог щодо несумісності ОСОБА_1 вказав, що, за інформацією, розміщеною в Єдиному реєстрі адвокатів України (далі - ЄРАУ), суддя Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/513, видане Закарпатською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Відомостей щодо зупинення ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю ЄРАУ не містить, що свідчить про порушення ним вимог щодо несумісності. Заявники повідомили, що суддя ОСОБА_2 як адвокат розглянув справу №260/5601/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішень, в якій відповідачем є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області.
За результатами розгляду справи щодо несумісності, порушеної за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ВРП ухвалила рішення від 28.03.2024 №2941/0/15-24 про визнання відсутності порушення вимог щодо несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 Встановлено, що суддя Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 не здійснював діяльності, яка є несумісною зі статусом судді, тому в його діях не встановлено порушень вимог щодо несумісності, що є підставою для звільнення судді з посади. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 , обіймаючи посаду судді, здійснював дії, які відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначені як адвокатська діяльність, заявники не надали, і таких доказів не встановлено під час попередньої перевірки та розгляду справи.
Не погоджуючись з прийнятим ВРП рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування такого рішення.
V. Оцінка суду
Надавши оцінку аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд вважає, що провадження у цій справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.
В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі відповідач зазначає, що даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржуване рішення ВРП, як індивідуальний акт, не має безпосереднього впливу на права, свободи та інтереси позивача, а тому не може порушувати їх, відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. ВРП посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а та постанові від 14.09.2023 у справі №990/73/23.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За частиною першою статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
За змістом частини четвертої статті 22, частини першої статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо законності актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.
Зазначеним нормам процесуального закону кореспондують приписи частини першої статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», згідно з якою рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України необхідно розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Вищої ради правосуддя, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, у яких вона реалізує свої владні (управлінські) функції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/278/19, від 01.09.2022 у справі №990/46/22).
Заперечуючи проти доводів позивача, ВРП указує і зміст оскаржуваного рішення свідчить, що воно в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України є актом індивідуальної дії, оскільки стосується прав та інтересів судді ОСОБА_2 , щодо якого вирішувалося питання про порушення вимог щодо несумісності.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.02.2022 у справі №9901/256/21, від 06.04.2023 у справі №990/152/22.
Як вже зазначалося, спірне рішення не породжує, не змінює і не припиняє прав чи обов'язків позивача у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює оскарження цього індивідуального акта позивачем незалежно від того, вважає чи не вважає він, що такий акт опосередковано зачіпає його права та/або законні інтереси. Воно породжує права й обов'язки тільки для судді ОСОБА_2 , суб'єкта, якому воно адресоване.
Законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
Таке правозастосування відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 14.09.2023 у справі №990/73/23.
З уваги на окреслену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на обставини, у зв'язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду і наведене вище правове регулювання, суд вважає, що у даній справі наявні підстави для задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а провадження у цій справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Суд вважає потрібним відзначити, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а також спорів, стосовно яких законом установлені імперативні вимоги щодо суб'єктного складу, у зв'язку із чим Суд не зазначає, до юрисдикції якого суду належить вирішення заявлених у цій справі позовних вимог.
Керуючись статтями 238, 250, 256, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №990/137/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Провадження у справі №990/137/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала Верховного Суду набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 червня 2024 року.
В.В. Хохуляк
І.А. Васильєва
І.В. Дашутін
С.С. Пасічник
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду