27 червня 2024 року
м. Київ
справа №990/212/24
адміністративне провадження №П/990/212/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Кравчука В. М., Стрелець Т. Г., Тацій Л.В., Шарапи В.М.,
розглянувши заяву судді Бевзенка В.М. про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/212/24 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
26 червня 2024 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява адвоката Короєда Сергія Олександровича (далі - представник позивача, Короєд С.О.), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Президента України ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в неприйнятті рішення про припинення ОСОБА_1 громадянства України за її заявою про вихід з громадянства України від 06.04.2023;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про припинення ОСОБА_1 громадянства України за її заявою про вихід з громадянства України від 06.04.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 позовну заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Кравчука В.М., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., Шарапи В.М.
27 червня 2024 року суддя Бевзенко В.М. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/212/24.
На обґрунтування заяви суддя Бевзенко В.М. зазначив, що його участь у розгляді цієї справи є недопустимою, з огляду на те, що суддя Бевзенко В.М. разом з представником позивача - ОСОБА_3 у спеціалізованих вчених радах приймав участь у експертизі дисертаційних досліджень, поданих на здобуття наукових ступенів кандидата юридичних наук, доктора юридичних наук, у атестації науково-педагогічних працівників. Крім того, вони протягом тривалого часу перебували у товариських стосунках.
Суддя Бевзенко В.М. зазначає, що вказані обставини не впливають на його неупередженість при розгляді цієї справи і не свідчить про особисту зацікавленість в результаті її розгляду, однак з метою уникнення виникнення в учасників справи сумнівів щодо неупередженості та безсторонності суду він вважає за необхідне заявити самовідвід.
Вирішуючи питання про самовідвід судді Бевзенка В.М., Суд виходить з такого.
Статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із частиною першою статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Таким чином, така підстава для відводу судді як наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності при розгляді конкретної справи, покликана забезпечити гарантування права особи на незалежний та безсторонній суд у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Як зазначено у підпункті «а» пункту 3 Рекомендації CM/Rec (2004) 20 щодо судового розгляду адміністративних актів (прийнято Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року на 909-му засіданні заступників Міністрів) та пункті 53 Пояснювальної записки до них, судовий розгляд має здійснюватися судом, створеним законом, чия незалежність та неупередженість гарантуються відповідно до умов Рекомендації № R (94) 12; з огляду на специфічні ризики адміністративного судді, коли він або вона повинні вирішити суперечку за участю органів державної влади, цей принцип підкреслює необхідність як суб'єктивної неупередженості (враховує особисту залученість або зацікавленість судді в цій справі), так і об'єктивної неупередженості (що має на увазі достатні гарантії самого судді, що дозволяють виключити існування будь-яких сумнівів на цей рахунок).
Суд зазначає, що безсторонність суду необхідно оцінювати у кожному конкретному випадку відповідно до суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Так, суб'єктивний критерій визначається на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, а за об'єктивним критерієм підлягають дослідженню питання, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принців поведінки суддів (схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй від 27 липня 2006 року № 2006/23), суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Зокрема, відповідно до пункту 90 Коментарів щодо Бангалорських принципів поведінки суддів (вересень 2007 року) залежно від обставин, обґрунтована підозра в упередженості може виникати у разі, якщо між суддею та громадянином, який бере участь у справі, існують особисті дружні або ворожі відносини.
У пункті 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09 січня 2013 року «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.
Ураховуючи викладене та з метою недопущення сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності складу суду при розгляді адміністративної справи, заява судді Бевзенка В.М. про самовідвід у справі №990/212/24 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 КАС України, Суд
Задовольнити заяву судді Бевзенка В.М. про самовідвід.
Відвести суддю Бевзенка В.М. від участі у розгляді справи 990/212/24 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Передати матеріали справи №990/212/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Бевзенко В. М.
Судді: Кравчук В. М.
Стрелець Т. Г.
Тацій Л. В.
Шарапа В. М.