26 червня 2024 року
м. Київ
справа №160/23528/23
касаційне провадження №К/990/21899/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Управління) на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024 у справі №160/23528/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Управління 06.06.2024 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 19.04.2024, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду 06.06.2024.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що первинна касаційна скарга була подана у строк, встановлений статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Раніше подані касаційні скарги були повернуті Верховним Судом ухвалами від 20.05.2024, від 22.05.2024, від 30.05.2024, як такі, що не містили підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Суд визнав недостатнім приведене скаржником обґрунтування щодо підстав касаційного оскарження визначених у частині четвертій статті 328 КАС України та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Разом з тим, відповідних доказів, які були об'єктивною перешкодою для звернення із касаційною скаргою з моменту отримання ухвали про повернення попередньої касаційної скарги впродовж строку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України, для подання касаційної скарги податковий орган не надає.
Тому, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відтак, названа причина не вказує на поважність пропуску позивачем строку касаційного оскарження.
Інших обґрунтованих доводів та доказів які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідачем не наведено та не надано.
Таким чином, заявнику слід надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, вказавши підстави та надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом.
Статтею 330 КАС України визначені загальні вимоги до форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Управління зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024 у цій справі три рази.
Кожну з поданих скаржником касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 20.05.2024, від 22.05.2024, від 30.05.2024 повернув заявнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому, у кожній зі своїх ухвал Верховний Суд послідовно зазначив про незмістовність та недостатність наведеного скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження визначених, зокрема, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, роз'яснив заявнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику.
Вчетверте касаційну скаргу скаржником до суду подано 06.06.2024, однак зміст такої в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного адміністративного суду є ідентичним раніше поданим, тобто скаржник так і не врахував роз'яснень, наданих Верховним Судом в своїх ухвалах; не усунув недоліків раніше поданих касаційних скарг, які стали підставою для їх повернення заявнику.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник, аналогічно попередньо поданим скаргам, наводить мотиви незгоди з додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024, здійсненим по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи та вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті спірних судових рішень було неправильно застосовано норми матеріального права й порушено норми процесуального права, що вплинуло на правильний результат вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Тобто, вчетверте подана скаржником касаційна скарга не усуває виявлених судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене, подана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити Суд про поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, а також усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду