Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 червня 2024 року № 520/2412/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" (вул. Польова, буд. 3,с. Охоче,Нововодолазький район, Харківська область,63262, код ЄДРПОУ00852973) до Державної служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, 5,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ39816845) про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якомупросить суд :
-визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу №029377 від 27 липня 2023 року.
-стягнути з Відповідача суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
07 листопада 2022 року між Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче» (Орендодавець) та Приватною науково-виробничою компанією «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі директора Філії «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (Орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу №07/11. Відповідно до умов договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування транспортний засіб MAN TGA03TGX26/4406*2-2LL, державний номер НОМЕР_1 , інвентарний номер №00424 (надалі іменується «Об'єкт оренди»), а Орендар зобов'язується передати у строкове платне користування Об'єкт оренди, що визначений у цьому договорі та Акті прийому - передачі, та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Пунктом 1.2. вказаного Договору визначено, що Об'єкт оренди буде використовуватись виключно за його цільовим призначенням та у відповідності до напрямів господарської діяльності Орендаря.
07 листопада 2022 року підписано Акт приймання-передачі до Договору оренди транспортного засобу №07/11.
Уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті в рамках проведення заходів державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки, 14 липня 2023 року на а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» 471 км перевірено транспортний засіб MAN TGX 26.440 реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР025887 від 19 липня 2023 року, в якому вказано порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 3.3. Наказу МТЗУ № 385 від 04.06.2010, п. 11.1 наказу МТУ № 363 від 14.10.1997, під час надання послуг з перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, товарно-транспортною накладною, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В подальшому 27 липня 2023 року проводився розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт стосовно Акту №АР025887 від 19 липня 2023 року. Даний розгляд відбувся без представника СПрАТ «Охоче», що унеможливило спростування факту порушень зафіксованих 19 липня 2023 року. Як наслідок, В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Олегом Богінським за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт СПрАТ «Охоче», прийнято рішення про винесення постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №029377 від 27 липня 2023 рокув розмірі 17000,00 грн.
Позивач не згоден зі вказаною постановою, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
За змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі статтями 238, 239 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до частини першої статті 241 Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності .
При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.
Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94- ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
На підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт'державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Положення Закону України «Про автомобільний транспорт» визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є адміністративно - господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб'єкт господарювання. - державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); - органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3); - державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4); - рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); - рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14); - рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).
Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб'єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт'обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством.
Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документи.
Щодо обставин перевірки, то судом встановлено, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі - Відділ) та направлення на перевірку № НР 000929 від 14.07.2023, 19.07.2023 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/д М-03, 471 км.
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422).
Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN, TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується Позивачем (вказані відомості отримані із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та зі слів водія).
На момент проведення перевірки було встановлено: - відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми; - відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № АР 025887 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2023.
Матеріалами справи підтверджено, що водій зі змістом акту № АР АР 025887 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2023 ознайомлений, акт підписав.
Суд також вказує, що відповідно до пункту 25 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Судом встановлено, що повідомленнями № 55029/38/24-23 від 21.07.2023, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600034196220, Позивача було викликано для розгляду справи на 27.07.2023 з 9.00 до 12.00.
Отримати детальну інформацію про відправлення № 0600034196220, шляхом відслідковування трекномеру, неможливо, з огляду на сплив значного часу.
Однак, відповідно до приписів пункту 1 Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) є 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1.
Тобто, спираючись на вказані нормативи пересилання можемо зробити висновок, що повідомлення про розгляд справ знаходилось у відділенні поштового зв'язку 25.07.2023.
Таким чином, Позивач був заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду означеного акту, натомість неотримання вказаної кореспонденції знаходиться у сфері його відповідальності, яку Відповідач, на думку суду, не може гарантувати.
Згідно приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначено: «, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017. 49.
Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв'язку, проте не було вручено під час доставки. 50.
Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався. 51. Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. 52.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.»
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17.
З огляду на зазначене, відповідно пункту 27 Порядку, яким передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника Позивача.
У зв'язку з вищезазначеним, за результатами розгляду акту № АР 025887 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 029377 від 27.07.2023, яка і оскаржується у справі.
Згідно з пунктом 29 Порядку № 1567, копію постанови № 029377 від 27.07.2023 направлено 27.07.2023 Позивачу, разом із супровідним листом від 27.07.2023 № 56906/38/24-23 та згідно рекомендованого повідомлення № 0600035372838.
Отримати детальну інформацію про відправлення № 0600035372838, шляхом відслідковування трекномеру, неможливо, з огляду на сплив значного часу.
Однак, відповідно до приписів пункту 1 Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) є 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1.
Тобто, спираючись на вказані нормативи пересилання суд робить висновок, що повідомлення про розгляд справ знаходилось у відділенні поштового зв'язку 31.07.2023.
Суд також вказує, що Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов'язковими для власників транспорту.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт»: З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік обов'язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 єдиним документом на перевезення вантажів є товарнотранспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну можна оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до положень пункту 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Таким чином, із системного аналізу наведених положень законодавства вбачаються основні вимоги, яким повинні відповідати належним чином заповненні товарно-транспортні накладні.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 2.5. вищезазначеної Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Окрім цього згідно пункту 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (пункт 2.7. Інструкції № 385).
В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
3.5. Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
3.6. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Поряд з цим, враховуючи, що транспортний засіб Позивача обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України Позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Згідно приписів частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновок щодо обов'язкової наявності протоколу перевірки та адаптації тахографасформульований у тексті постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Судом встановлено, що під час перевірки 19.07.2023 водій не заперечив обладнання транспортного засобу MAN, TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 тахографом.
Факт цього не заперечується Позивачем за текстом позову. Тому констатуємо, що транспортний засіб марки MAN, TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаний тахографом, проте під час проведення перевірки був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Суд також зазначає, що відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», товарно-транспортна накладна обов'язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно - транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники.
З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є Позивач, який здійснював перевезення вантажу, то очевидним є висновок про те, що саме він і є суб'єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».
У позовній заяві наголошується на тому факті, що у під час проведення рейдової перевірки Позивач не був автомобільним перевізником, оскільки транспортний засіб, знаходився у користуванні іншого суб'єкта господарювання, що підтверджується копіями договору оренди, акту прийому-передачі.
Однак, із таким твердженням суд не погоджується, оскільки примірник договору оренди та акту прийому-передача були відсутні у водія (або ним не пред'явлено).
За доцільне звернутися до правової позиції Верховного Суду у справі № 340/4637/22, викладеної у постанові від 23.11.2023, за змістом якої основну інформацію для притягнення особи до відповідальності несуть саме ті документи, які пред'являються водієм під час перевірки.
Статтею 33 вказаного Закону визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
З наданого договору оренди № 07/11 транспортного засобу від 07.11.2022 вбачається, що орендна плата, визначення якої є істотною умовою договору оренди в контексті положень Цивільного кодексу України, передбачена умовами вказаного договору.
Однак доказів сплати такої суми (рух коштів за операціями), акти надання послуг тощо, позовна заява не містить.
Крім того, як встановлено судом, вказаний договір оренди не було надано під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки так і під час проведення розгляду акту № АР 025887 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2023, за наслідками чого була прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до приписів п. 6.3 Інструкції № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Позивачем не були надані докази тимчасової реєстрації транспортних засобів.
Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
З урахуванням вищезазначеного, надані Позивачем до суду копія договору та акту приймання-передачі не є достатніми, належними та допустимими доказами того, що вказаний транспортний засіб наданий Позивачем в оренду дійсно перебував в оренді на момент перевезення вантажу та здійснення перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки і Позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу у зазначену дату.
Таким чином, доводи Позивача про те, що належний йому автомобіль перебував в оренді на час вчинення порушення не підтверджені належними та допустимими доказами, а наявні у справі письмові докази підтверджують той факт, що Позивач, як власник транспортного засобу, так і суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів, в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є перевізником, отже несе встановлену законом відповідальність за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 029377 від 27.07.2023 та застосовано у відношенні Позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а всі інші наведені у позовній заяві твердження є надуманими та спростовуються матеріалами справи, направлені лише на ухилення від встановленої законом відповідальності.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" (вул. Польова, буд. 3, с. Охоче, Нововодолазький район, Харківська область, 63262, код ЄДРПОУ 00852973) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 39816845),про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.